22 листопада 2005 року у Полтаві на майдані перед обласною державною адміністрацією відбулася своєрідна панахида по „досягненням помаранчевої влади”, яку організували і провели об’єднані соціал-демократи Полтавщини та представники Компартії України.

Як наголошувалося у виступах, єдина мета, яку поставили перед собою і виконали трибунні діячі помаранчевого перевороту – захоплення влади і використання її у власних інтересах. Понад тисячі мітингувальників, серед яких быльше трьохсот есдеків, протестували проти жахливої руїни, на яку перетворюється наша держава. Непрофесійність риторів, а не практиків-господарів, призвела до занепаду у економічній, духовній, соціальній сферах.

У виступах, зокрема у слові першого заступника секретаря Полтавського обкому СДПУ(О) В.С.Голуба та заступника ідеологічним відділом обкому Ю.М.Корецького, прозвучали безкомпромісні аналізи подій, які відбулися в Україні з моменту „святкової” для влади дати.

Хоча, як це не дивно, саме нинішня влада попри Указ Президента про відзначення „помаранчевої” річниці як державного свята, чомусь проігнорувала це. Жодного державного прапора не з’явилося на фасадах будинків, не відбулися урочисті збори або мітинги. Отже, влада теж не вірить у святковість події.

Але рано чи пізно буде інший народний Майдан, адже єдиним позитивом сумнозвісного листопаду є те, що народ відчув себе могутньою сутністю, і вже не терпітиме ні помаранчевої, ані будь-якої іншої антинародної влади.