На початку лютого голова Львівської ОДА Петро Олійник знову пішов у відпустку. Ось такий я, мовляв, чесний і прозорий – обіцяв не використовувати службового становища у політичній діяльності і не використовую. Виконувати роботу замість Петра Михайловича доводилося не комусь іншому, а його першому заступнику Мирославу Сенику.

Утім, до регулярного зникання з робочого місця голови ЛОДА, обумовленого широкопрофільністю і багатофункціональністю Петра Олійника, Мирославові Петровичу не звикати: вперше йому довелося керувати Львівщиною вже через три місяці після призначення. Нагадаємо, що сто днів свого перебування на посаді голови ЛОДА Петро Олійник зустрічав на тритижневому лікарняному. Перепрацював, з ким не буває: одночасно бути нардепом, губернатором і очолювати обласну партійну організацію не у кожного двадцятирічного здоров’я вистачить.

Вдруге Мирослав Сеник мав тривалу нагоду повправлятися в управліннні Львівщиною в серпні, коли Петро Олійник два тижні засмагав під кримським сонцем із безмежною вдячністю президентові, який підписав заяву, дозволивши своїй надії й опорі відволіктися від виконання всіх обов’язків. Щоправда, відразу після приходу до влади Ющенко запевняв, що ніяких відпусток членам своєї команди не надаватиме: Вітчизна ж бо в небезпеці! Але чого не наговориш у запалі виборчої боротьби. Видно передумав президент, мовляв, хай хлопці відпочинуть. Набігалися сердешні…

Третій раз про передачу владних повноважень від Петра Михайловича до Мирослава Петровича заговорили вже у жовтні, коли у Львові активно обговорювали ймовірність переходу Петра Олійника на партійну роботу до Києва і коли наш губернатор постійно циркулював між Львовом і столицею у намаганні з’ясувати, де ж він у підсумку залишиться.

До речі, поступово Петро Олійник так втягнувся в кочове життя, що й до сьогодні його тижневий графік виглядає приблизно таким чином: в п’ятницю пан губернатор виїжджає в столицю до сім’ї, в понеділок він усе ще в Києві "вирішує справи", а у вівторок вже поступово починає роздуплятися, потрохи в’їжджаючи в партійні справи, потому – у власні бізнесові справи, а потім... А потім вже знову п’ятниця і пора їхати до сім’ї.

І ось тепер Петро Олійник знову пішов зі свого кабінету на Винниченка, аби віддатися боротьбі за перемогу справи НСНУ на Львівщині. Зрештою, якщо його діяльність на цій ниві буде успішною, то Мирославу Сенику дуже знадобиться тривалий досвід керування областю в критичних умовах, адже в тому, що Петро Олійник за губернаторське крісло зубами триматися буде хіба від чорної біди, сумнівів немає. Може воно й на краще, бо краще мати три голови і одну дупу, а не навпаки.

Ненад Лалатович, "Вголос"