- Юрію Анатолійовичу, як ви вважаєте, чи потрібне переозброєння української армії? Чи вистачить на це коштів?
- Державне оборонне замовлення, на жаль, і в останні роки, і навіть при збільшеному цього року бюджеті на оборону, близьке до нуля. У результаті маємо ряд негативних наслідків: заморожуються дослідно-конструкторські роботи, підприємства ОПК зупиняються, перебуваючи на межі банкрутства. У результаті спостерігається деградація однієї з наймогутніших галузей економіки, не говорячи вже про неможливість забезпечити власну обороноздатність. Україні вкрай необхідно збільшити бюджет на оборону з нинішніх 1,74% від ВВП хоч би до 2,5% - тобто до 12 млрд. грн.
Адже практично вся військова техніка, що перебуває на озброєнні ЗСУ, має "вік" понад 15-20 років - вона вислужила гарантійний і технічний ресурс. А наша "оборонка", в кращому випадкові, зміцнює чужі армії. Ми експортуємо озброєння і техніки за рік в середньому на 0 млн., а своя армія має намір цього року здійснити закупівлі лише на млн. У той же час Росія продала озброєнь більш ніж на млрд. при внутрішньому оборонному замовленні... в млрд. ОПК Сполучених Штатів і Європи взагалі експортує лише десяту частину від свого власного оборонного замовлення.
- Прагнення влади до членства в НАТО може якось змінити ситуацію? Що взагалі можна зробити?
- Представники НАТО з незадоволенням сприйняли ті підходи до переозброєння армії України, які наша партія вважає оптимальними. Я кажу про створення в Україні силами її оборонних підприємств - насамперед Дніпропетровського "Пвденмашу", - нових ракетних озброєнь у вигляді різних оперативно-тактичних комплексів. Це наша "блакитна фішка" ОПК. Я знаю потенціал "Південмашу" і неодноразово говорив, що така зброя - з дальністю дії до 300 км - Україні необхідна. Це дозволить, з одного боку, зберегти високотехнологічну галузь у нашій країні і не втратити знання, а з іншого - мати могутню зброю стримування, що забезпечує гарантії територіальної цілісності позаблокової держави.
До речі, тим же Болгарії та Польщі таке озброєння, яке у них було від СРСР, довелося знищити за вказівкою НАТО, куди вони вступили. Але в цих країн не було ракетобудівної промисловості і не було наукової школи. У нас все це є. І для нас вступ до НАТО буде відчутним ударом по "оборонці".
- Чи є у вас, окрім програми "Новий економічний патріотизм", напрацювання щодо українського оборонно-промислового комплексу?
- Так, наші фахівці напрацювали цілий комплекс заходів з відродження українського ОПК. Йдеться про створення державного інноваційного фонду, а також приватного та іноземного капіталу, механізми використання передових військових технологій в звичайному виробництві, укрупнення виробництв замкненого циклу випуску озброєнь.
А оскільки не менше ніж 25% обсягів поставок української продукції військового призначення припадає на Росію, ми виступаємо за конструктивний діалог з російською стороною і збереження коопераційних схем за допомогою політичних ухвал.
"День"