Віктор Балога про стан техногенної та екологічної безпеки в Україні в 2005 році та в січні-лютому 2006 року і заходи щодо підвищення її рівня в поточному році. (З виступу 6-го березня на засіданні Державної комісії з питань ТЕБ та НС у КМУ) Незважаючи на цілий ряд організаційних і практичних заходів, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, природно-техногенна безпека залишається на неприйнятному рівні і не повною мірою сприяє сталому розвитку держави. Так, у 2005 році і на початку 2006 виникли 452 надзвичайних ситуації, що значно перевищує середньорічні показники.

Внаслідок надзвичайних ситуацій та інших подій загинули 553 особи, матеріальні збитки склали понад 300 мільйонів гривень, із резервного фонду державного бюджету на подолання наслідків витрачено 138 млн. гривень. (Довідково. Протягом 2005 року в Україні виникло 368 надзвичайних ситуацій, у тому числі техногенного характеру – 212, природного - 129 та соціально-політичного – 27 (всього НС у січні-лютому 2006 р. - 57). Внаслідок надзвичайних ситуацій загинули 456 людей (всього загинуло у січні-лютому 2006 р. – 97 осіб). Порівняно з 2004 роком кількість надзвичайних ситуацій збільшилася майже на 29%, у т.ч. техногенного характеру - на 35,9%, природного характеру - на 29%. Кількість загиблих у НС збільшилася майже на 11%.

Найбільша їхня кількість сталася в Донецькій (41), Вінницькій (28), Луганській (27), АР Крим (26), Дніпропетровській (26) та Миколаївській (25) областях). Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, жертв і збитків випадає на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Миколаївську області, а також та АР Крим. Загальними характерними чинниками, які провокують надзвичайні ситуації є: нещадна експлуатація основних виробничих фондів і ресурсів; недосконалість технологічних процесів багатьох галузей промисловості; обмежені можливості держави у сфері розвитку і реконструкції; значна кількість об’єктів підвищеної небезпеки, географічні, гідрометеорологічні, геофізичні та інші особливості території України.

Не останнє місце в цьому переліку посідає людський фактор. На територіальному і галузевому рівнях цивільного захисту з боку керівництва відчувається зухвала зневага до законодавства, обов’язку, байдужість і безвідповідальність.

Адже нічим іншим не можна пояснити те, що кожного року значна кількість населених пунктів потерпає від холодів, раз у раз від неякісного водопостачання й аварійного стану каналізації відбуваються спалахи небезпечних інфекційних захворювань, не припиняються випадки тяжких подій на залізничних переїздах, руйнування житлових будинків, масові відключення від енергопостачання населених пунктів і життєво важливих об’єктів.

Викликає тривогу стан промислової і технологічної безпеки на об’єктах підвищеної категорійності щодо заходів із цивільного захисту, хімічно-, пожежо-, і вибухонебезпечних об’єктах. На теперішній час спрацювання технологічного обладнання на цих об’єктах перевищує 50%, а в окремих галузях і більше, приміром, 80% аміачно-холодильних установок перебувають у незадовільному стані.

Внаслідок аварій і грубого порушення правил техніки безпеки у 2005 році відбулося зростання рівня смертельного травматизму в 5,3 рази на підприємствах нафтогазовидобутку та геології, в 1,8 рази на підприємствах зв’язку, в 1,5 рази на підприємствах машинобудування, в 1,2 рази на підприємствах гірничорудної та нерудної промисловості. Найвищий рівень травматизму зі смертельними наслідками в розрахунку на 1000 працюючих має місце у Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Хмельницькій областях та у Севастополі. (Довідково. Збільшилась кількість загиблих на підприємствах Дніпропетровської (110 проти 97), Кіровоградської (22 проти 15), Львівської (47 проти 40), Чернігівської (25 проти 21), Вінницької (32 проти 28), Сумської (23 проти 21) областей, міст Києва (89 проти 79) та Севастополя (13 проти 7).

Разом із тим 72% всіх випадків виробничого травматизму зі смертельними наслідками виникли внаслідок причин організаційного характеру і тільки 18% - внаслідок причин технічного характеру. Це підтверджують і результати державного нагляду МНС - плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій розроблені тільки на 42,6 % об’єктів підвищеної небезпеки, декларації безпеки розроблені лише на 16,6 % цих підприємств. Керівництво підприємств не приділяє уваги запобіжним заходам. Забезпечення працівників засобами захисту знаходиться на низькому рівні.

Невідкладною для вирішення проблемою в країні є незадовільний стан житлово-комунального господарства. Комунальна інфраструктура зношена більш ніж на 60%, внаслідок чого кількість аварій за останні 10 років зросла майже у 5 разів. Більше 30 % теплових, водопровідних та каналізаційних мереж знаходяться в аварійному стані та амортизовані. 37% котлів, що забезпечують квартирний фонд, є застарілими. Особливо напружена ситуація зі станом мереж життєзабезпечення склалася в АР Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській і Рівненській областях.

Численні аварії на котельних, тепло й електромережах виявили неспроможність виконати в повному обсязі місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування заходів Комплексного плану щодо попередження надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та пожежної безпеки в осінньо-зимовий період 2005-2006 року.

Особливо резонансні аварії за цей період сталися в Луганській, Кіровоградській, Донецькій, Запорізькій областях та АР Крим. У 2005 році спостерігалось збільшення кількості надзвичайних ситуацій, пов’язаних з вибухами газу. Найбільш значними були випадки, пов’язані з вибухом газу в Києві, Дніпропетровській, Київській та Чернігівській областях. Без газопостачання тривалий час залишались ряд населених пунктів Київщини та Житомирщини.

Викликає тривогу зростання кількості надзвичайних ситуацій на транспорті, внаслідок чого гине та травмується значна кількість людей. Особливо це стосується автомобільного транспорту. Так, протягом 2005 року сталося збільшення у 1,6 разів кількості аварій на автотранспорті, що становить 49% від загальної кількості надзвичайних ситуацій на транспорті. За попередніми даними Держкомстату, протягом 2005 року в Україні внаслідок транспортних нещасних випадків, у тому числі класифікованих надзвичайних ситуаціях, загинуло понад 9,6 тисячі осіб, із них - 324 дитини віком до 14 років. (За даними МНС, протягом 2005 року зафіксовані 44 випадки транспортних аварій (катастроф), які були віднесені до надзвичайних ситуацій, внаслідок яких загинули 144 людини, а постраждала 181).

Безпосередніми місцями виникнення надзвичайних ситуацій на транспорті були автомобільні дороги, ділянки залізничних перегонів та переїздів, акваторія Чорного й Азовського морів. Зокрема, найбільш резонансними аваріями на транспорті були аварії внаслідок порушення правил дорожнього руху на залізничних переїздах, які не обладнуються відповідною автоматикою (Одеська область). Роботи з даного напрямку, в першу чергу Міністерством транспорту та зв'язку, ведуться повільно.

Значної шкоди населенню, об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу завдають пожежі. Крім того, - це значна кількість загиблих людей. За попередніми даними Держкомстату, протягом 2005 року в країні під час пожеж загинула 2881 людина. Разом із тим, обласними та районними державними адміністраціями не приділяється належної уваги здійсненню заходів, які передбачені Програмою забезпечення пожежної безпеки до 2010 року.

Зокрема, це стосується будинків підвищеної поверховості (висотою 26,5 м та більше), у 50% яких системи протипожежного захисту несправні. Викликає занепокоєння і стан готовності місцевої пожежної охорони, яка створюється та утримується органами місцевого самоврядування. За останні п'ять років кількість зазначених підрозділів зменшилася на 5,9 тис. одиниць і на теперішній час їх залишається всього 53% від загальної потреби. Значна частина існуючих пожежних команд небоєздатна.

Найгірше ці питання вирішуються у Сумській, Рівненській, Кіровоградській, Волинській та Полтавській областях. Крім того, питання забезпечення протипожежного захисту населених пунктів рідко виносилося на розгляд комісій з питань ТЕБ та НС у Житомирській, Одеській, Полтавській та Чернігівській областях. Значної шкоди навколишньому середовищу завдають пожежі у лісах, степових масивах та на торфовищах.

У середньому за рік, залежно від погодних умов, виникає близько 3,5 тисяч природних пожеж, якими знищується більше 5 тисяч гектарів лісу. (Довідково. Більше 10 млн. га території України займають ліси і торфовища. 31 відсоток лісів розташований у північному регіоні, 17- у східному, 10 - у південному, 8 - у південно-західному і 32 відсотки - в західному. Найбільшу пожежну небезпеку мають північний та східний регіони, де щорічно виникає в середньому, відповідно, 37 і 40 відсотків всіх лісових пожеж).

Значне занепокоєння викликає систематичне невиконання вимог пожежної безпеки на атомних електростанціях України. Протягом кількох років не проводиться реконструкція застарілих систем автоматичної пожежної сигналізації, які вичерпали ресурс технічної експлуатації. Приміщення з електронною та електричною апаратурою не обладнуються установками автоматичного газового пожежегасіння.

Особливу тривогу викликає розміщення небезпечних відходів і хімічних речовин, незаконно ввезених на територію України з інших держав. Наприклад, протягом року держава не може вирішити питання стосовно утилізації або знешкодження небезпечних відходів – суміші “Премікс”, що знаходиться на території Закарпатської та Запорізької областей. Приймалася безліч рішень, але до цього часу, як мовиться, «віз і нині там». Крім того, станом на 1 березня 2006 року заборгованість Львівської залізниці за використання вагонів, які завантажені сумішшю “Премікс” ще у грудні минулого року, складає вже 1,9 млн. гривень. Цей факт ще раз підтверджує безпорадність органів виконавчої влади в організації рішучих і чітких дій з усунення загрози щодо забруднення територій і ураження населення.

Найбільш руйнівним і небезпечним явищем природного і техногенного характеру в країні є підтоплення територій. Негативні наслідки повеней і паводків проявляються на 27% території України (165 тис. кв. кілометрів), де проживає майже третина населення. Значної шкоди від цього стихійного лиха зазнають гірські та передгірські райони Карпат, Полісся, придунайські та придніпровські землі, а також Донбас.

У ході перевірки фахівцями МНС стану готовності до пропуску весняної повені та ліквідації наслідків підтоплення у Волинській, Київській, Рівненській і Чернігівській областях, встановлено, що незважаючи на підтоплення з року в рік одних і тих же населених пунктів, керівники ряду органів місцевої влади, особливо -- районної ланки, незадовільно здійснюють запобіжні заходи. Взагалі робота на місцях носить епізодичний характер.

До села, а саме вони підтоплюються, увага місцевої влади не доходить. Відсутня цілеспрямована робота щодо проведення робіт з розчистки водопропускних отворів, підмостових створів, канав і труб та інших запобіжних робіт, -- що не потребує коштів. Місцеве населення до цих робіт не залучається. Недостатньо проводиться робота з регулювання русел малих річок і природних водоймищ, особливо під автомобільними, залізничними мостами, та навіть перехідних переходів через потічки.

Необхідні запаси матеріальних засобів в жодній області в запланованих розмірах не створені, найбільш загрозливим є те, що їх немає на гідроспорудах. Внаслідок руйнування та розкрадання обладнання гідрометеорологічних постів сторонніми особами, неможливе здійснення об’єктивного моніторингу за гідрологічною обстановкою і для відновлення роботи цих постів витрачаються значні кошти.

Наведені факти свідчать: погодні умови тільки сприяють негативному розвитку паводкової ситуації, а призводить до неї незадовільна робота керівників всіх рівнів. На 17 % території України розвинені процеси підтоплення ґрунтовими водами. Насамперед, це стосується південно-східного регіону України, включаючи Автономну Республіку Крим, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області.

У державі повільно вирішується проблема утилізації надлишкових, застарілих та непридатних до використання боєприпасів та іншого озброєння. Всього на території держави накопичено близько 2,5 мільйонів тонн боєприпасів.

Стан їх зберігання, за висновками проведених комплексних перевірок у сфері техногенної та пожежної безпеки, готовність сил Міноборони до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, є незадовільною. На теперішній час гострою проблемою в країні залишається питання очищення територій від вибухонебезпечних предметів. Протягом 2003-2005 років на території держави були вилучені та знешкоджені понад 150 тисяч вибухонебезпечних предметів часів Другої світової війни.

Також піротехніками МНС під час ліквідації наслідків вибухів на 275 артилерійській базі ракет і боєприпасів виявлені та знешкоджені понад 1 мільйон 100 тисяч одиниць (близько 780 тонн) різноманітних сучасних боєприпасів, очищено від боєприпасів близько 23 га території бази (15% від загальної площі), зібрано 1100 тонн металобрухту від боєприпасів. Крім того, згідно з Програмою знешкодження вибухонебезпечних предметів, що залишилися з часів Другої світової війни в районах міст Севастополя і Керчі на 2000-2010 роки, МНС за 5 минулих років було знешкоджено понад 63 тисяч вибухонебезпечних предметів.

Разом із тим є ряд проблем у зазначеній діяльності. Однією із них є питання очищення території колишніх полігонів Міністерства оборони, які були передані місцевим органам виконавчої влади.

Для спостереження за станом навколишнього природного середовища в Україні сформована державна система моніторингу довкілля. Однак сьогодні система моніторингу функціонує у вигляді розрізнених регіональних, галузевих або самостійних функціональних підсистем (метеорологічний моніторинг), не об'єднаних в єдиний інформаційно-аналітичний комплекс.

Переважна частина технічних засобів контролю морально і фізично застаріла, практично не використовуються сучасні засоби електронного та космічного зв'язку, автоматизовані технології дистанційного отримання і передачі інформації.

Особливо хотів би підкреслити, що більшість місцевих органів виконавчої влади в питаннях превентивних заходів та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій займають неприпустиму споживацьку позицію, очікуючи лише на допомогу центральної влади. Це підтвердили висновки щодо дій місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування під час надзвичайних ситуацій у житлово-комунальному господарстві міста Алчевська Луганської області, містах Щолкіне та Керчі Автономної Республіки Крим, Олександрії Кіровоградської області та в інших регіонах країни. Безпорадність керівників, розгубленість і невміння організовувати роботу з ліквідації наслідків, відсутність чітких і скоординованих планів дій, матеріальних ресурсів для надання допомоги потерпілим, викликали їх обурення і справедливі нарікання на дії влади.

І останнє. Одне з невирішених питань у державі – висока смертність людей внаслідок нещасних випадків невиробничого характеру. Так, за 2005 рік на території України від травмування в побуті загинуло більше 68 тисяч чоловік, з них 1621 дитина. Найвищі показники смертності від нещасних випадків невиробничого характеру у 2005 році були зареєстровані у Кіровоградській (198), Чернігівській (192), Сумській (190), Одеській (177) та Херсонській (174) областях при середньому показнику смертності – 146 осіб на 100 тисяч населення. (Довідково.

Серед найбільш поширених нещасних випадків слід виділити самогубства та самопошкодження – 10 тис. 605 осіб, або 15,49% від загальної кількості загиблих у побуті; нещасні випадки пов’язаними з транспортом – 9 тис. 694 особи, або 14,16%; випадкові отруєння алкоголем – 9 тис. 614 осіб, або 14,05%; вбивства та навмисні пошкодження – 4 тис. 528 осіб, або 6,62%; випадкові утоплення та занурення у воду – 4 тис. 163 особи, або 6,08%; інші випадкові отруєння – 3 тис. 850 осіб, або 5,62% та випадкові падіння – 3 тис. 202 особи, або 4,67%.)

Крім, того керівник МНС Віктор Балога з метою оздоровлення ситуації і подальшого розвитку державної системи запобігання і реагування, підвищення готовності її сил запропонував Уряду доручити центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування наступне: для підвищення рівня захисту громадян від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - зосередити основні зусилля на запобіжних заходах і створенні надійної системи реагування, яка здатна ліквідувати надзвичайні ситуації у найкоротші терміни; в бюджетах усіх рівнів щорічно визначати конкретні кошти, спрямовані на реалізацію прийнятих за останні роки державних і регіональних програм щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій.

Фінансування цих заходів має бути гарантованим і пріоритетним, а статті бюджету захищеними; внести зміни до адміністративного кодексу щодо підвищення вимог до керівників об’єктів підвищеної небезпеки та притягнення їх до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенно-екологічної безпеки; забезпечити безаварійне проходження на підлеглих територіях весняного паводку, при необхідності – оперативно реагувати на надзвичайні ситуації, максимально знизити матеріальні збитки від стихії та не допустити випадків утрат населення.

Балога зазначив, що фінансування заходів цивільного захисту, утримання сил реагування та їх переоснащення є, безперечно, важливою проблемою, розв’язання якої позитивно позначиться на всіх процесах підвищення рівня техногенної та екологічної безпеки, але все ж ключовою для вирішення завдань у цьому напрямку є плідна співпраця центральних і місцевих органів виконавчої влади, активна, дієва та не формальна позиція їх керівників.

Для більш детального розгляду порушених питань та аналізу стану їх виконання в регіонах Балога запропонував заслухати голів обласних комісій із питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Луганської, Дніпропетровської, Донецької областей -- як найбільш техногенно напружених регіонів.

Прес-служба КМУ