Українські чорноземи – одні з найродючіших у світі. На жаль, внаслідок людського втручання їх якість значно погіршала, застосування хімії дало про себе знати. Аби не допустити повної втрати властивостей земель та відновити їх природну родючість, впродовж останнього десятиліття скоротили використання мінеральних добрив, пестицидів тощо. Причиною цьому було зменшення прибутків у різних господарствах.

Нині багато вчених-аграріїв переконані, що позитивним для родючості ґрунтів міг би стати перехід на органічне агровиробництво. Тим більше, що для величезних площ українських чорноземів, розташованих в екологічно чистих регіонах, це не займе багато часу.

Перші сертифіковані органічні ферми в Україні виникли завдяки переходу на органічне землеробство у Європейському Союзі й стрімкому росту ринку органічної продукції у 90-х роках. У 2003 році в Україні вже налічувалось 70 таких ферм, площею понад 240 тисяч гектарів.                       Підштовхнули Україну до переходу на органічне агровиробництво міжнародні проекти. Так, у 2000-2001 роках в Україні реалізовувався швейцарсько-український проект з організації сталого виробництва твердої пшениці в умовах органічного агровиробництва з метою її подальшого експорту до Швейцарії. У 2003-2004 роках ряд невеликих господарств Вінницької, Тернопільської, Київської та Луганської областей перевели на органічне землеробство у формі пілотного проекту, що базувався на технічній допомозі з боку Швейцарського бюро співробітництва у межах проекту “Eco-Land: Sustainable Land Use in Ukraine”, започаткованого у січні 2003 року.

Нині у Львівському та Закарпатському регіонах прискоренню конверсії малих господарств на органічне землеробство сприяє спільна американсько-польська органічна компанія SYMBIO.

Інша ініціатива виникла від Асоціації фермерів і землевласників України, котра об’єднує близько 43 тисяч малих (10-100 гектарів) і середніх (100-1000 гектарів) приватних фермерських господарств та 600 000 індивідуальних землевласників. У січні 2004 року керівництво Асоціації створило комітет для розвитку органічного фермерства серед своїх членів і для підтримки їх у переході до органічних технологій.

 Наразі офіційні стандарти для органічного сектора в Україні не визначені. Існуючі органічні ферми-експортери інспектуються активними в Україні іноземними сертифікаційними комісіями (Skal International). Вони сертифіковані відповідно до стандартів ринків експорту. Невеликі господарства, конвертовані не органічне виробництво, у програмі Швейцарської допомоги інспектуються і сертифікуються швейцарським сертифікатором відповідно до стандартів Bio-Swisse.

 

Через неефективне створення ринків збуту загальні внутрішні ринки органічних продуктів в Україні перебувають у зародковому стані. Купівельна спроможність споживачів потроху зростає і попередні дослідження показують, що є вже споживачі, готові заплатити більше за здорову їжу. Відтак, продукти, що мають маркування екологічно чистих, набувають попиту, адже з ними ототожнюють продукти здорового харчування. Та мало хто знає, що вони не мають нічого спільного із сертифікованими органічними продуктами.

Українське органічне виробництво спирається на великомасштабне виробництво органічного зерна та експорт у країни ЄС, що концентрується у рамках кількох агроінвестуючих компаній. На відміну від європейських країн, в Україні немає магазинів органічної здорової продукції або хоча б спеціалізованих вітрин у супермаркетах та гастрономах. Тому невеликі виробники збувають продукцію переважно через ринки традиційного виробництва.

Отже, органічне агровиробництво в Україні перебуває на початковій стадії розвитку, хоча й має величезний потенціал. Його повільний розвиток викривляється фокусуванням діяльності на експорті органічної зернової продукції великими сільськогосподарськими підприємствами, тоді як перехід малих та середніх господарств на органічні методи і виробництво іншої рослинницької продукції залишається другорядним. Переробка органічної продукції та оптова торгівля продуктами харчування перебувають у рудиментному стані. Та, не зважаючи на все це, органічний сектор в Україні може бути перспективним. Адже розвиток органічного агровиробництва створюватиме додатковий капітал, побудований на використанні родючих земель, міцних сільськогосподарських традицій, ментальності людей.

Розвитку сектора також сприятиме достатня кількість споживачів із зростаючими інтересом до здорового харчування та купівельною спроможністю населення. Його успіх міг би стати важливим внеском до сталого розвитку суспільства. 

Існують деякі інституційні та нормативно-правові проблеми, пов’язані з впровадженням органічного агровиробництва. Перш за все відсутні ряд необхідної документації та умов. Так, і досі немає базового закону про органічне агровиробництво і сертифікацію органічних продуктів, системи сертифікації і контролю виробників, переробників та операторів ринку органічної продукції продуктів, державної стратегії і програма для розвитку органічного агровиробництва, інфраструктура для виробництва і збуту продукції. Та й підтримка поширення органічного виробництва незначна.

Аби якнайшвидше досягти мети, варто, перш за все, розробити чітко визначену державну політику і нормативи, запровадити на базі міжнародних стандартів національну систему органічної сертифікації, розробити державу програму для розвитку органічного агровиробництва, сприяти його поширенню, створити систему співпраці між операторами органічного виробництва у всьому ланцюзі від виробника до споживача і особливу увагу варто приділити ознайомленню суспільства з цим питанням.

Задля вирішення зазначених проблем у червні 2005 року розпочав свою роботу Проект міжнародної технічної допомоги БІСТРО ЄС “Розвиток органічного агровиробництва в Україні“. Його мета - надання технічної допомоги головному партнеру проекту – Міністерству аграрної політики України - у розв’язанні визначених проблем. Передбачається, що шляхом розвитку системи органічного агровиробництва сільськогосподарське виробництво в Україні опиниться у ліпшому становищі.

Прес-служба Мінагрополітики