Справа в тому, що ви не найдете жодної демократичної держави в світі, а Україна, власне, відноситься до таких, де б опозиційні сили підтримували проурядовий бюджет. Ми на то мали достатньо причин, вважаємо його нереалістичним. Якщо використовувати риторику чисто політичну, то можна сказати, що це бюджет підняття цін, бюджет банкрутства. І сьогодні, коли голосувалося вже в четвертий раз з другої спроби, можна сказати, що це був бюджет викручування рук.

Ні. Вся справа в тому, що нова влада прийшла на певних нових лозунгах. Соціальні стандарти, які були задекларовані, вони мусили осісти в цифрових показниках цього бюджету. Але коли цей бюджет планується, по-перше, на рості реального ВВП в 7%, що є на сьогоднішній день просто фантастичним, враховуючи, що з ростом реального ВВП минулого року 12,4. Сьогодні є у шість разів менше - на рівні 2,2, не дивлячись на те, що влада нам постійно обіцяє покращити цей рівень, не врахувавши ціни на газ, всі решта макропоказники, вони просто є нереальними.

Є цілий ряд запитань, на які немає відповідей. Де дівся, припустимо, стабілізаційний фонд в 3 млрд.? Чому розписуються кошти від приватизації в сумі 2 млрд., тоді, коли планується отримати 8 млрд., від приватизації? Чи можуть, наприклад, соціал-демократи голосувати (я як член Комітету з охорони материнства і дитинства) за проект бюджету, коли оплата праці медичних працівників здійснюється без урахування єдиної тарифної сітки. Саме таку вимогу виставляли медичні працівники перед владою. Коли не виконується 77 стаття Основ законодавства про охорону здоров'я, коли заробітна плата медичних працівників повинна бути не нижча середнього ніж по промисловості в Україні.

Не треба зараз шукати у наших рішеннях якихось домовленостей. Це була позиція об'єднаних соціал-демократів, і ми її декларували з самого початку бюджетного процесу. Ми мали свої пропозиції, аби вони були враховані. Вони не були враховані. І те, що не голосували, припустимо, представники БЮТу, це є їхня справа. Тому що для нас, для опозиційної сили, для нас все рівно, як сьогодні себе веде табір оранжистів. Команди єдиної сьогодні там нема. А хто з них лишився відданим ідеалам Майдану, оранжеві, як то кажуть, кращі люди, а хто з них став жовтим пігмеєм - це є проблеми до їхнього табору, нехай вони собі розбираються. В нас була послідовна позиція стосовно цього бюджету.

Для мене є інакше тлумачення цього процесу. Нас постійно намагаються інтегрувати у європейське розвинуте, демократичне, цивілізоване суспільство. От в мене є запитання: в будь-якій країні, яка входить в Європейський Союз, якщо урядовий проект бюджету не підтримується парламентом, і він не приймається, що в тих державах відбувається з тим урядом? Там уряд не чекає, поки його відправлять у відставку. Вони самі йдуть у відставку. І якщо би цей проект бюджету, за урядовий проект (я взагалі може сказати в парламенті отримав підтримку порядку 120 людей - це взагалі не зрозуміле явище. Де ті фахівці, що так мали опрацьовувати в уряді той бюджет?) то за таких умов, за таких обставин можна було би давати шанс уряду прийняти рішення і визнати свою некомпетентність. Враховуючи те, що бюджет пройшов на межі 226, об'єднані соціал-демократи лишають за собою право давати оцінку кваліфікованості цього уряду.

На сьогоднішній день ми підтримуємо позицію, що цей уряд повинен піти у відставку.

Давайте не будемо займатися підмінами понять. Чому говорите в складний газовий період уряд повинен піти у відставку? Давайте по-інакшому задамо: чому при цьому уряді, і при цій владі ми є свідками газової кризи?

Мені здається, що сьогодні всі повинні зрозуміти одну річ: коли економічний, політичний конфлікт на рівні двох держав заходить до якоїсь критичної межі, урегульовувати цей конфлікт повинні перші особи держави. Я вважаю, що президент України Ющенко, президент Росії Путін зобов'язані виходити з цієї ситуації. Я взагалі вважаю, що мудрі люди шукають точку дотику. Люди, які відносяться до іншої категорії - точку зіткнення. Тому для мене незрозуміле, чому президент України, наприклад, на сьогоднішній день, знаючи яку ідіосинкразію з російської сторони викликають учасники з української сторони, припустимо, голова "Нафтогазу" Івченко і керівник Міністерства закордонних справ Тарасюк, відомі своїми поглядами, чому він сьогодні не бере ініціативу в свої руки?

Мені взагалі не зрозуміло, чому таких зустрічей між президентом Росії і України не відбувається? Можливо, президент вважає, що він більше може досягнути і зрозуміти від зустрічей з керівником Центрального розвідувального управління Сполучених Штатів Америки, таємна зустріч якого відбулась 16 числа? Можливо він там шукає вихід? Можливо. Але газ поставляє Росія. Тому, мені здається, треба брати за досвід те, що було при тому режимі корисно. Я вважаю, що коли президент Кучма зустрічався з президентом Путіним 10-12 разів, напевне, там шукався компроміс. І якщо це був досвід роботи, то президенту України треба було цей досвід, напевне, якось перейняти.

Я мушу сказати, ви знаєте, а чому нема компромісу? От давайте задамо запитання. Я спеціально приніс один документ. Цей документ пише, що газовий конфлікт ініційований Росією. Протокол переговорів "Газпрому" з "Нафтогазом України" від 23...

Одну хвилиночку! Якщо ви хочете послухати відповідь, і мене запросили в студію...

Стисло. Дайте мені можливість. Дивіться скільки ми часу губимо. 23 серпня 2005 року українська сторона ініціювала те, аби припинити проплати за транзит газу і підняти тарифи. І просила відкликати Росію усі ті суми кінця року - мільярдні кошти. Хто був ініціатором початку цієї кризи? Кому вона була вигідна? Це карта, яку мала сьогодні влада зіграти на виборах. Єдине, що вони не сподівалися, що реакція російської сторони на пропозицію підняти тарифи на газ з українського боку буде підняття цін. Бо ми прекрасно сьогодні розуміємо, що сьогодні Росія як власник цього голубого палива має право продавати паливо по такій ціні, якій вона вважає за потрібним. А тепер давайте подивимось, яка ціна палива є для білорусів, для Казахстану, для Туркменістану і для інших держав. І по якій ціні Росія торгує з Європою?

Якщо ми йдемо у Європу, і ми хочемо жити за їхніми стандартами, то ми повинні зрозуміти, що крім їхніх цінностей ще є і ціни, за якими живе європейська спільнота. Тому потрібно Україні, очевидно, адаптуватися до тих умов. А якщо її заводять в таке русло, де їй не комфортно, їй на зустріч повинні приходити її друзі. Я чомусь не бачу з країн західної Європи, зі світу, які би прийшли назустріч і допомогли України вийти з цього конфлікту, в якому вона на сьогоднішній день знаходиться з Росією.

Я тепер вислухав ваш монолог. Я думаю, ви його закінчили?

Якщо ви думаєте, що в особі Шурми ви знайдете лобіста інтересів Росії, ви глибоко помиляєтесь. Оскільки, я вважаю, що сьогодні преференції для української держави, відстоювання її національних інтересів, це є прерогатива влади, і безпосередньо президента України. І чому сталася така ситуація з газом, про це повинен відповідати президент. Я, до речі, сьогодні в Верховній Раді доповідав проект про установи, які ставив собі за ціль запросити в парламент, - голову "Нафтогазу" Івченка...

Аби він, ви дуже гарно підказуєте, аби він прозвітувався і пояснив ситуацію. Так сьогодні його навіть не захотіли послухати. Знаєте, хто не захотів? До речі, 211 голосів було бажаючих слухати. Всі провладні фракції не проголосували сьогодні, аби Івченко прийшов і пояснив парламенту, чому у такому стані сьогодні знаходиться питання газу. Чому він сьогодні є персона нон-грата в Туркменістані? Чому він на сьогоднішній день не вміє і не може домовитися за те, що зобов'язаний робити відповідно до своєї посадової інструкції? То от коли ви говорите, не хочуть слухати, то це оця ж влада, яка має своїх представників у парламенті, не змогла переконати своїх парламентарів, що Івченка треба запросити у парламент, аби він пояснив парламентарям, чому така ціна на газ?

А там би вже задали запитання: чому сьогоднішній бюджет, його усі прорахунки, оцей дутий бюджет відбувся без врахування ціни на газ? Ви собі уявляєте, який бюджет сьогодні проголосували провладні фракції? Не знаючи, яка ціна на газ, сьогодні плануються основні макроекономічні показники розвитку держави.

А ви знаєте, ця влада любить говорити: ми вміємо визнавати помилки. Будьте готові, що вони десь так в березні або в квітні скажуть: визнаємо чергову помилку, тому треба проводити корекцію бюджету.

Саме важливе, аби президент України зрозумів...

Я вам пояснюю, ну, не перебивайте мене!

Так от, якщо президент зрозуміє, що якщо сьогодні одновекторність це є пагубно для України, коли нас не будуть дев'ять місяців вести тільки в Євросоюз і казати, що Росія нам не партнер, а пізніше різко повертатися в бік Росії і виясняти, чому в нас складні відносини, до тих пір ми будемо мати певні проблеми. Сьогодні президент зобов'язаний вивести країну з цього стану. І якщо він цього не зможе, ну, це, напевне, він повинен пояснити людям не тільки в радіо-зверненнях, а і в телевізійних поясненнях.

Ви знаєте, чим це все закінчиться? Все закінчиться парламентськими перегонами, результатом парламентських перегонів, і тоді газова війна буде сходити на бік. Ця газова війна сьогодні була вигідна сьогоднішній владі.

"НТН"