27 січня Микола Мартиненко заявив, що НСНУ відмовляється від попереднього розподілу посад до виборів задля підписання угоди про відновлення «помаранчевої» коаліції. Доцільність розподілу посад у виконавчій та законодавчій владі оцінюють експерти

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„В Европе существуют традиции и нормы, следуя которым это делать просто необходимо, а у нас – нет. У нас, я думаю, главное договориться о принципах. Рано делить портфели, если еще не поделены идеологии, принципы и взгляды. Они не то что не поделены, а просто несовместимы. Поэтому нужно договориться о точке совмещения принципов, идеологий и мировоззрений, а портфели всегда поделить успеют”.

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Українські партії поступово перетворилися на «лідерські проекти», тобто як такі, що асоціюються в першу чергу з іменем одного лідера. Українські виборці вже склали своє ставлення до різних політичних сил, в залежності від ставлення до одного чи іншого лідера. Окрім того виборці вже непогано орієнтуються і в тих, чи інших ідеологіях, які намагаються сповідувати партії. А от в чому ще немає звички орієнтуватися, так це в командах різних політичних сил. Фактично кожен лідер тягне за собою «котів у мішку». Обрання лідера ще геть не означає, що той приведе за собою ефективну команду. Принципи, а вірніше безпринципність, з якою основні партії сформували свої передвиборчі списки, засвідчує, що й далі на виконавчі посади можуть бути запропоновані персони або з заплямованою репутацією, або неефективні як менеджери. Тому було б доцільно, якби партії ще в передвиборчий період оголосили свої варіанти урядів, тобто, кого персонально та чи інша партія воліла б бачити на виконавчих посадах. Тоді б політика вийшла з суцільно підкилимового стану до стану відносної прозорості. Вибір населення став би кваліфікованішим, а партії мусили б стати більш відповідальними. Тоді б суспільство могло навіть впливати на порядок формування коаліцій й виконавчої влади. Адже в багатьох партіях є досить кваліфіковані кадри, їхнє суспільне обговорення могло б стати певною запорукою їхнього подальшого просування вгору, таким собі своєрідним «народним лобізмом»”.

Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Во-первых, это одна из блестящих операций БЮТ против «Нашей Украины»: предложив заключить договор, БЮТ заставил «Нашу Украину» дать подробный перечень предложений по этому вопросу и тем самым выставил ситуацию так, как будто бы НСНУ занимается неприличным делом – разделом шкуры неубитого медведя. Иными словами, БЮТ показал «Нашу Украину» как организацию, которая вместо того чтобы работать с избирателями, уже сейчас думает о будущей победе, думает больше о власти, нежели об интересах народа.

И в этом смысле фундаментальным для создания любого рода коалиции является некий базовый формат, в котором будет двигаться политика: то ли демократия, то ли авторитаризм и так далее.

Второе - это ключевые посты, а не всевозможные посты, которые есть в государственном управлении. Речь идет о 5-6 политических постах, от которых и зависит будущая конфигурация, за которые в первую очередь следует бороться.

Третье - это система гарантий, которая должна обеспечивать целостность этой коалиции. Что касается подробного разделения постов, на мой взгляд, – это неприличная практика и «Наша Украина» должна от нее отказаться”.

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Це залежить від обставин. У ситуації, що склалася, це технологічно не можливо, тому заради того, щоб вступити в коаліцію, не варто формулювати будь-які конкретні посади, інакше вона просто не відбудеться.

До того ж, мені здається, що політичної волі до такої коаліції не існує й саме це причина, а не формули, що пропонує той чи інший суб’єкт”.

Кость Бондаренко (директор Інституту національних стратегій):

„Взагалі мені здається, що доцільно для початку переформатувати уряд, прибрати звідти людей, які є занадто одіозними, скажімо, Головатого, Луценка й Плачкова, а вже після цього можна буде оголошувати про новий формат. Можна не розподіляти портфелі, а просто погодитися на те, щоб доукомплектувати уряд іншими людьми. При цьому потрібно визначити статус уряду: він має бути суто технічним, а не політичним. Потрібно позбавити його політичних функцій, а політичне переформатування на основі більшості, робити вже після парламентських виборів”.

Віталій Кулик (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„В принципі, говорити про розподіл посад та певних преференцій від виборів ще зарано, оскільки не відомо, скільки отримає «Наша Україна» й скільки отримає БЮТ, а на даний момент зрозуміло, що БЮТ отримає більше голосів, аніж «Наша Україна». Й говорити про певний пакт або розподіл посад в Верховній Раді зараз більше може Партія регіонів, оскільки саме вона посідає перше місце в рейтингах, і власне вона може претендувати на формування більшості в парламенті. Тому, за логікою, саме Партія регіонів має право першою озвучити свою конфігурацію розподілу більшості посад у Верховній Раді.

Звичайно, те, що партія НСНУ озвучила певні свої пропозиції, також є позитивним моментом. Й вона має на це право так само, як і інші суб’єкти виборчого процесу. Однак, на мою думку, в такому випадку треба враховувати реальні розклади в політикумі, та потрібно розуміти, що популістські дії зараз для НСНУ не принесуть якоїсь користі. Якщо ці заяви скріплені певними домовленостями з іншими гравцями «помаранчевого» спектру, то у НСНУ є шанс сформулювати якусь пропозицію для всіх інших гравців і створити певний «майданівський» формат для блокування в майбутній Верховній Раді”.

Андрій Єрмолаев (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Я переконаний в тому, що будь-яка коаліція, чи то політична, чи то парламентська, чи опозиційно-парламентська може бути утворена лише на основі, по-перше, вироблення і погодження платформи принципових політичних, економічних та ідеологічних позицій, які є узгодженими, як принципи й цінності, а по-друге, – програми дій.

На цій підставі можливо формувати уряд, оскільки з’являються критерії до кадрів, до програмних засад діяльності членів Кабінету Міністрів.

Отже, платформа й програма дій – це перша й, мабуть, головна передумова.

Що стосується таких пікантних питань як розподіл посад, то, як на мене, нормальна практика, коли це відбувається за погодження з особою, яка буде запропонована на посаду прем’єр-міністра, оскільки саме від неї буде залежати командний стиль гри Кабінету Міністрів, можливість злагодженої роботи, погодження певних тактичних кроків тощо. У ситуації ж «Лебідь, рак і щука» – ділити нічого.

Другий аспект проблеми – «помаранчева» команда – це класна метафора. Але одна справа, коли єдине, що їх об’єднувало, – один кандидат у президенти та мета змінити попередній режим, а все інше мало стати предметом майбутніх переговорів і домовленостей, а інша справа – говорити зараз про відтворення «помаранчевої» коаліції. В даному випадку у мене виникає риторичне запитання: «На яких ідеологічних засадах?».

Мене турбує той факт, що сьогодні ми розглядаємо різні версії лівих коаліцій: в одному випадку з соціалістами, в іншому – із Вітренко, в третьому – з комуністами. У нас немає інших версій: ні центристських, ні правоцентристських. Тобто є політичний консенсус в еліті, що майбутня політична система буде лівою? Чи дійсно є багато ціннісних та ідеологічних засад між «Нашою Україною» та соціалістами? Можливо, вже є домовленість між лідерами НСНУ й СПУ, що майбутнім прем’єром стане соціаліст, як говорив один із лідерів соціалістів пан Луценко?

Як на мене, без відповіді на ці, можливо в чомусь іронічні, але важливі запитання, говорити про відтворення коаліції абсурдно”.

І-РЕПОРТЕР

«Обсудить на форуме Силы Народа»