“У всьому світі немає міністра, задоволеного своїм бюджетом. Це аксіома. Та коли бракує грошей, виділяють пріоритети”. Про це наголосив в інтерв’ю міністр оборони України Анатолій Гриценко, яке оприлюднено 25 лютого.

Говорячи про підтримку Урядом держави планів реформування і фінансування Збройних Сил України, Анатолій Гриценко зазначив, що, на жаль, Уряд не працює за колегіальним принципом роботи.

“І це велика проблема. Наприклад, проект бюджету розглядається на Кабміні неодноразово, але рішення по суті проекту не приймаються. Озвучені під стенограму й передані на папері пропозиції міністра переадресовуються Міністерству фінансів, і воно - враховує їх, повністю або частково, чи відкидає на власний розсуд. Аргументи міністра слухають, але не завжди чують.

А потім за підписом Прем’єра бюджет передається до Парламенту. Ніби від імені Уряду. З жорсткою вимогою на адресу міністрів - не критикувати публічно і всіляко підтримувати. Так у нас розуміють корпоративну етику, - зазначив міністр оборони і додав. - На мій погляд, це хибна практика, і її потрібно припинити. Адже ні міністр фінансів, ні навіть Прем’єр-Міністр не мають права приймати рішення замість Уряду. І це не відкриття або вигадка Гриценка, так має бути за законом”.

Анатолій Гриценко також зазначив, що Міністерство фінансів за фактом виконує функції, що належать до прерогативи виключно Уряду як колегіального органу, а стосовно військових питань - ще й президента і очолюваної ним Ради національної безпеки та оборони України. Міністерство фінансів відповідає за баланс доходів та видатків. Проте не Мінфін має визначати, скільки грошей виділити на армію, а скільки - на освіту або медицину. Потреби формують галузеві міністри, а потім Кабмін, а не Мінфін повинен визначити пріоритети і відповідно сформувати бюджет.

“Такої практики в нас немає, - констатував Анатолій Гриценко. - Отже, проблема є системною. Вона лише загострюється, коли під час вирішення державних питань у своїх помилках чи амбіціях високі чиновники заходять надто далеко. Тоді аргументи знизу або по горизонталі не сприймаються, а розпорядження зверху - не виконуються. Навіть коли відповідне рішення обговорюється і приймається колегіально, на найвищому рівні - РНБОУ - і вводиться в дію Указом Президента”.

Міністр оборони України також навів приклад, коли Президент України, вислухавши на РНБО доповіді міністра оборони і міністра фінансів щодо військового бюджету, свою позицію виклав досить твердо і зрозуміло: Міністерство фінансів - це оператор, я й регулює бюджетні потоки та підтримує баланс, але воно не повинне й не буде визначати, скільки грошей виділяти на розвиток армії, це питання Уряду, РНБОУ і Президента.

Анатолій Грищенко зауважив, – здавалося, ніби крапку було поставлено підписом Президента під Указом, що зафіксував грудневе рішення РНБОУ щодо проекту військового бюджету. Указ поклав на Уряд відповідальність за гарантоване фінансування армії у межах 8,9 млрд. гривень, до того ж із січня, незалежно від надходжень від продажу надлишкового майна. А ще - за єдині стандарти страхування життя військових для всіх силових структур. Проте рішення не було взято до уваги, і до Ради, “від імені Уряду”, передали проект бюджету іншого змісту.

Результатом цього, за словами міністра оборони України, стало те, що у січні-лютому 2006 року армія фінансується навіть гірше, ніж у перші місяці минулого року.

“Але ж тоді, після виборів, у бюджеті була дірка в десятки мільярдів! І вирівняли ж ситуацію і забезпечили стовідсоткове фінансування, і Мінфін тоді зіграв ключову, позитивну роль. А зараз, після затвердження Парламентом істотно більшого бюджету на оборону, ситуація не поліпшилася. Навпаки, вона близька до критичної: виконання програм розвитку армії зупинено, війська допалюють перехідні запаси палива, і якщо ситуацію не виправимо, бойову підготовку доведеться згорнути повністю. Гроші надходять фактично на зарплату та комунальні послуги”, - зазначив Анатолій Гриценко.

Прес-служба КМУ