«Українським Путіним може бути Юлія Тимошенко. Я відстоюватиму свою думку, що МЗС України хоче посваритися з Росією». Про двомовність, недружні акти та «Океан Ельзи» ексклюзивно для І-Репортера розповів голова комісії з міжнародних справ при Президенті РФ

Сергій Марков - директор Інституту політичних досліджень, заступник голови комісії з міжнародних справ Громадської палати при Президенті Російської Федерації.

- В кінці-кінців ціни на газ будуть ринковими для всіх, навіть для російських користувачів. Стратегія російського керівництва полягає у тому, що ціни на газ для росіян мають поступово підніматися, підніматися і підніматися, але це буде не швидко, а повільно. Для України ці ціни також будуть підніматися, але швидко чи повільно - залежить від керівництва України.

Звичайно, Росія субсидувала українську економіку і буде продовжувати це робити, якщо вона є частиною Єдиного Економічного Простору. Якщо ж Україна відмовиться від ЄЕП, тоді ваші заводи стають нашими конкурентами. А який дурень буде субсидувати конкурентів? Ось тоді ціна на газ буде дуже швидко підніматися. Це також дуже тісно пов’язано із НАТО. Відомо, що відповідно до таємних меморандумів Україна має заплатити 18 мільярдів доларів за вступ до НАТО. Якщо хтось думає. що Росія буде платити цей членський квиток - помиляється!

- Питання з Чорноморським флотом буде вирішуватися у 2015-2016 роках і буде вирішене у 2017 році. Ми вважаємо, що воно буде вирішене відповідно до волі народів України та Росії. Ця воля теж дуже зрозуміла: Чорноморський флот має залишитися. Він є гарантом безпеки не лише Росії, а й України. Ми вважаємо, що угода буде продовжена і після 2017 року.

Для росіян Чорноморський флот - це не лише кораблі. Це - символ. І підвищувати плату - це колосальний недружній акт. Ціна має вираховуватися справедливо. Сьогодні питання підвищення ціни за флот ставлять не ті, хто хоче дійсно владнати фінансові справи, а ті, хто хоче порвати стосунки між нашими державами. У дипломатії договори підписуються тоді, коли є добра воля сторін. Щодо Чорноморського флоту, то там у договорі записана кожна канава, і ми бачимо, що з української сторони сьогодні сидять ті, хто не має такої доброї волі. Мені, наприклад, не здається, що ситуація драматично змінилася. Долар не впав.

Якщо кардинально піднялася ціна на нерухомість, то треба ціни передивитися. Але не можна вираховувати ціну за базу, так, ніби її поділили на дачні ділянки. Це інші ціни. Мені здається, що нинішнє Міністерство закордонних справ не виражає волю народу України. І те, що пан Огризко каже, що виступає від українського народу - це не надовго - до березневих виборів. Ми трохи почекаємо, коли буде створено нормальне керівництво, яке не доведе до конфлікту.

- Я думаю - пан Малінкович - символ честі та розуму України. А ще - В. Янукович. Я вважаю, важко запідозрити Януковича у тому, що він хоче віддати українську власність Росії. Він виражає думки великого бізнесу, який не хоче віддавати свої активи. Якщо Янукович буде вести ці перемовини - вони будуть важкі, адже він буде дуже жорстко відстоювати свої права, проте ціллю у нього буде не посваритися, а знайти компроміс.

- Я думаю, що сьогодні всім зрозуміло чому цей конфлікт виник - Міністр закордонних справ України, який є діючим політиком, перед виборами хоче максимально розкрутити конфлікт, послати туди цих бідних студенток. Я навіть уявляю, як він там сам кидає тих студенточок за паркан маяків Чорноморського флоту.

Я буду відстоювати свою позицію, що МЗС України хоче посваритися з Росією. Міністерство хоче максимально вислужитися перед владою. І я думаю, що лінія пана Тарасюка все більше розходиться з лінією Ющенка. Мені здається, що МЗС обмануло Президента у питанні із Придністровям. Ющенко часто проявляє слабкість, слухаючи своїх «радників».

- Мені задається, що Ющенко є не дуже дружнім до Росії політиком. Він націоналіст, але він хоче добра Україні більше, ніж він не любить Росію, а його міністри - навпаки.

Проблема України в тому, що Ющенко не хоче бути Путіним чи Саакашвілі. Він хоче бути українським Вацлавом Гавелом - багато їздити по світу, читати довгі лекції на моральні теми, але ж для цього треба віддати владу комусь іншому.

А Україні треба свій Путін, який би забезпечував економічне зростання та консолідацію суспільства. Це може бут не обов’язково Янукович. Це може бути й Юлія Тимошенко. Сьогодні вона шукає своїх прихильників серед помаранчевих і набрала до своєї команди багато активних русофілів, але вона може їх і швиденько викинути й повернутися на більш конструктивний шлях.

- Чесно кажучи, не знаю. Все залежить від того, хто виграє вибори. І поки все йде до того, що може бути чотири принципові варіанти коаліції. Не нульовою є можливість синьо-червоної коаліції. Вона можлива тоді, коли й Н. Вітренко пройде. Це буде одна політика. До цих пір зберігається можливість чисто оранжевої коаліції, особливо, якщо пройде блок Пора-ПРП, а він може пройти!

Соціологія зараз не дає досить багато цьому блокові, але в цій же соціології є такий ефект, коли іноді за маленькі радикальні партії люди соромляться говорити. У нас, наприклад, завжди соціологія дає більше Явлінському, і менше Жириновському, ніж вони отримують, бо люди соромляться сказати, що вони підтримують радикальну Вітренко, або що вони будуть голосувати за боксера. Це не дуже гарно.

Третьою можливістю є синьо-оранжева коаліція. І насправді є шанс створити коаліцію Янукович - Тимошенко. Це буде ще одна політика. У такому випадку Президент Ющенко буде сильно блокований, а його партія взагалі не матиме впливу.

- Звичайно синьо-червону!

- Безумовно, проблема ця дуже актуальна, оскільки такою її вважають більшість громадян України. І мені смішно чути зі сторони латишів, коли вони в Латвії говорять: «Це не правда, що росіяни говорять про проблеми російської мови». Запитайте у росіян - вони говорять, що у них є проблеми.

Так само, коли заступник Міністра закордонних справ України Володимир Огризко, розмовляючи українською, говорить, що нема проблем з російською мовою. Спитайте у тих, хто використовує цю мову. Вони вважають, що така проблема є, і вони мають захищати право своєї родини надавати освіту дітям тією мовою, якою захочуть, у адміністративних документах, на суді використовувати ту мову, яку люблять. Пенсіонери в Україні, які говорять російською, мають право рецепт на ліках дрібним шрифтом читати на тій мові, яку вони розуміють повністю.

Двомовність України - це її багатство і ті, хто хочуть витіснити або українську, або російську з України - вороги прогресу цієї держави. Окрім того, усі російськомовні українці визнають, що оскільки Україна є єдиною державою, де українська мова використовується так масово, українська влада несе величезну відповідальність за її розвиток.

Треба створювати програми розвитку української, її захисту та все таке інше. Але не треба плутати захист української мови та дерусифікацію й знищення російської. Народ України - мудрий народ, тому він говорить: «Дві мови державні, і як реалістичний крок до цього - визнання Європейської хартії мов, яка дає російській мові особливі права там, де російською говорить більшість».

- Мені посилаються на Конституцію. Так, я знаю, що в Конституції України записано, що українська мова - єдина державна. Це свідчення того, що Конституція України не достатньо демократична. Вона має бути змінена і в мовному питання і у федеративному. З нашої точки зору не практика має бути підігнана під правову ситуацію з мовами, а закон має бути зміненим у відповідності із волею громадян України.

- Так, я згідний з цим. Ми вважаємо, що українська там недостатньо використовується, недостатньо створено українських шкіл та ЗМІ. Проте проблема у тому, що більшість громадян Росії, які вважають себе етнічними українцями, хочуть, аби їх діти отримували освіту на російській мові.

Різниця між Україною та Росією полягає в тому, що в Україні російськомовні та україномовні поділені на два табори. І єдиним демократичним рішенням є дві держані мови. У Росії українську мову рідною вважають дуже мало людей, менше навіть ніж тих, хто рідну вважає татарську, тому тут не є запровадження двох мов демократичним рішенням.

- Нещодавно заступник міністра закордонних справ пан Огризко сказав, що ніби я вважаю українську мову та народ неіснуючими. Це неправда! Я вважаю, що українська мова - одна з найкращих. Мені дуже подобається її мелодика. Українська, до речі, ближча до давньоруської, ніж сучасна російська.

У ній зберігається архаїчна краса, яка робить дуже гарним освідчення у коханні. Російська мова більш технологізована і нею краще писати інструкції із використання ракет. Окрім того, я скільки себе пам’ятаю, співав українські пісні. Правда, я їх не стільки знаю, скільки підспівую. Ну, наприклад, «Вот цвєтьот каліна». Ні, щось не те... Я, наприклад, дуже люблю українську музику, особливо «Океан Ельзи». Мені здається, цей гурт набагато кращий за російську попсу. Я щось розумію з їх слів, але не все.

- Я обіцяю, що вивчу українську мову, але лише після того, як російська стане державною. Я хочу вивчати цю мову, але українська влада мені не дає це робити, оскільки я відчуваю, якщо я вивчаю її, то зраджую свободу, демократію та прогрес.

"Інтернет Репортер"