Сунканмі Сандей Аделаджа приїхав в Україну в 1993 році. Через три роки він познайомився з банкіром Л. Черновецьким. Вдале знайомство з мільйонером дозволило мігрантові з Нігерії розкрутити успішний бізнес-проект під назвою «Посольство боже». Сьогодні ця структура, що за своєю суттю не має нічого спільного з релігією, приносить творцям величезні прибутки.

Мігрант

Сандей Аделаджа — майбутній релігійний «просвітитель» українців — народився 28 травня 1967 року в місті Іджебу Оді (Нігерія). У 19 років він відправився впокорювати Європу. І опинився в Мінському університеті на факультеті журналістики.

Незважаючи на щедрі грошові вливання батьків в становлення свого нащадка, з журналістикою у Аделаджі справи не склалися. Але повертатися до Африки чорношкірому фахівцеві явно не хотілося. Тому з Білорусі він попрямував в Україну. У Київ С. Аделаджа прибув на запрошення акціонерного товариства «Українська незалежна телекомпанія «Рутенія» за службовою візою, виданою у вересні 1993 року посольством України в Латвії. У тому ж році, за письмовим клопотанням комерційної фірми «Шана», національні документи Аделаджі були зареєстровані в ВВІР і ГУ МВС України в місті Києві. З того часу перебування Аделаджі в Україні неодноразово продовжувалося на підставі клопотань різних комерційних структур.

З нашої країни завзятого комерсанта намагалися вислати кілька разів. Депортувати його хотіли не через заняття бізнесом. Претензії у влади були абсолютно іншого характеру. В Україні С. Аделаджа зайнявся духовним «лохотроном», вербуючи людей у створену ним секту «Слово віри» (пізніше перейменовану в «Посольство боже»).

Заповзятливий нігерієць зрозумів що релігія — хороший бізнес. Проте, як в будь-якій справі, йому були потрібні партнери і покровителі. Ось тут і підвернувся ділок Леонід Черновецький.

Довідка «УК». СБУ неодноразово інформувала Міністерство закордонних справ і виступала з пропозицією скоротити термін перебування Аделаджі в Україні. 29 червня 1998 року було направлено лист у ВВІР і ГУ МВС України в місті Києві з відповідною пропозицією. 19 січня 1999 року Аделаджа звернувся з клопотанням надати йому громадянство України.

Але, враховуючи те, що впродовж останніх років той неодноразово мав адміністративні порушення, у наданні громадянства, йому відмовили. Проте, завдяки втручанню народних депутатів (В. Онопенка, О. Турчинова, Л. Черновецького та інших) це рішення він оскаржив у суді Радянського району, який своєю ухвалою від 12 жовтня 1999 року зобов’язав ВВІР надати Аделаджі дозвіл на проживання в Україні строком на 4 роки. У 2005 році, після перемоги «Помаранчевої революції», нігерієць отримав громадянство України.

Торговці олією: «Єлейне» обдурювання

Щоб зрозуміти, як Л. Черновецький і його духовний «батько» С. Аделаджа заробляють гроші на наївних віруючих, наведемо такий приклад. В кінці 1999 року банкірові випадково дісталася цистерна оливкової олії. Парламентські вибори вже минули, тому товар вирішили «всучити» простодушним сектантам. Якщо під час виборчої кампанії «продуктовий набір виборця» дістався дарма (за голос), то в цьому випадку Леонід Михайлович і його нігерійський друг вирішили заробити.

Оливкову олію було розфасовано в невеликі ємкості. Зверху на пляшках тьопнули наклейку «єлейне масло». Мовляв, застосовувати для помазання від хвороб і пристріту. Природно, ціна «чудодійної мазі» була набагато вищою, ніж природний продукт. Адепти «Посольства божого» втричі дорожче купували підробку, обмазуючи себе «маслом» з голови до п’ят, вважаючи, що купили універсальний засіб від всіх хвороб. А Черновецький з Аделаджею в цей час підраховували прибуток. Напевно ще й сміючись над обдуреними українськими «лохами».

Схеми «безкоштовної добродійності»

До речі, пора розповісти і про широко розрекламовану добродійність Леоніда Черновецького. Його дружина Аліна Айвазова — голова Всеукраїнського добродійного фонду «Соціальне партнерство» — часто в своїх інтерв’ю любить розповідати, скільки нещасних бомжів було нагодовано і врятовано від голодної смерті подружжям Черновецьких.

У Києві біля заводу «Вулкан» засновниками «Правекса» відкрита дармова їдальня «Стефанія». Там щодня годуються сотні сірих і вбогих. І все це завдяки нібито безкоштовній допомозі християн-мільйонерів Черновецьких. Не вірте! Пенсіонери і бомжі, які знаходять прожиток в їдальні, отримують допомогу не з кишені «раба Божого» Леоніда. Існує спеціальна бюджетна програма з соціальної допомоги малозабезпеченим і сиротам. Фонди «добродійника» Черновецького просто отримують державні кошти в рамках цієї програми. Особисто він на бомжів не витрачає жодної копійки!

Більше того, як розповіла журналістові «УК» одна з колишніх співробітниць їдальні «Стефанія», Л. Черновецький навіть примудрюється заробляти на державних грошах. Для цього застосовується схема так званого «подвійного» використання засобів, коли одні й ті ж продукти «купуються» двічі. Так, один з фондів Черновецького отримує продукти харчування для їдальні «Стефанія». Водночас інший фонд з цієї ж бюджетної програми отримує гроші на оплату вже отриманих товарів! Далі частина коштів привласнюється власниками «Правекса», а інша частина — легалізується через «Посольство Боже».

Як стало відомо «УК», тільки в 2001 році таким чином сім’я банкірів привласнила і «легалізовувала» більше двох мільярдів гривень! Потім ці гроші були пущені на виборчу кампанію Л. Черновецького і одного з «пасторів» «Посольства божого» — Софії Жукотанської.

До речі, у «підгодованих» в їдальні людей наші «добродійники» часто вилучають паспорти, які потім використовують для реєстрації фіктивних фірм.

Довідка «УК». З метою збільшення оборотних коштів, за сприяння Л. Черновецького Аделаджа придбав комплекс універсаму № 14 в Дарницькому районі міста Києва. Нині також відкритий ряд платних навчальних закладів — «Ісус Навін», школа послідовників Ісуса YWAM «Молодь з місією», «Домата» і т.д. Окрім релігійної общини і добродійної організації «Благовіст», Аделаджа заснував видавництво «Фарес», комерційні підприємства «Простий» і «Скінія», реабілітаційний центр «Любов». Частина їхнього прибутку (10%) йде на рахунок пастора і Черновецького.

«Віддайте нам все!»

Черновецький і його африканський товариш можуть обдерти до останньої нитки віруючих своєї церкви. «УК» писала, як С. Аделаджа пропонував прихожанам «церкви» взяти кредит під заставу власного майна для будівництва «духовного центру».

Виявляється, взимку 2002 року Л. Черновецький вже звертався з церковного «амвону» до сектантів з пропозицією продати свої квартири й інше дороге майно. А виручені гроші передати спеціально створеній комісії «Посольства божого». Цікаво, що ці засоби, за словами самого банкіра, призначалися не для тих, хто має у них потребу, а для просування «потрібних» кандидатів у Верховну Раду. Всім, хто здав гроші, Л. Черновецький пообіцяв після виборів роздати нові комфортабельні квартири. Правда, апартаменти повинні були надати новообрані депутати. Наскільки відомо, в 2002 році в Раду потрапив лише один «посол» — Черновецький. Всі інші пролетіли. Як, схоже, і ті, хто «пожертвував» власне майно.

Довідка «УК». Лідер «Посольства божого» Сунканмі Сандей Аделаджа за 1993-2006 роки створив могутнє політико-релігійне харизматичне об’єднання. Підконтрольні йому структури діють в Львівській, Хмельницькій, Харківській, Миколаївській, Волинській, Запорізькій, Вінницькій, Чернівецькій, Одеській, Черкаській і Сумській областях. Для фінансового забезпечення своїх організацій Аделаджа використовує пожертви віруючих, які віддають йому під психологічним впливом своє майно і квартири. Внаслідок цього в різні державні інстанції приходили і приходять численні скарги громадян, чиї діти і родичі постраждали від неправомірних дій іноземця.

Секта «Правекс»

Сектантські тоталітарні методи управління подружжя Черновецького-Айвазової успішно впроваджують в середовищі колективу «Правекс-банку». Дружина мільйонера проводить щотижневі засідання співробітників банку, на яких особисто веде агітацію і поширює релігійні бестселери від Аделаджі. Звичайно ж, не виключаючи його підручник з «християнської камасутри».

При прийомі на роботу перевага віддається хлопцям до 25 років. Вони більш уразливі в психологічному сенсі, на них легко впливати і ними простіше маніпулювати. Співробітникам «Правекса» в обов’язковому порядку наказують відвідувати збори «Посольства божого». Від цього залежить не тільки їхнє кар’єрне зростання, але й матеріальне благополуччя. Працівники банку, що потрапили в секту, вимушені платити «десятину» від свого заробітку. Що, до речі, Л. Черновецькому на руку. Адже половина доходів «Посольства» йде йому в кишеню. Це автоматично приводить до економії зарплати службовцям.

А. Айвазова і Л. Черновецький також розробили ряд «божественних» постулатів, які щодня і систематично вдовбуються в голови підлеглих співробітників «Правекс-банку». Кодекс «сім’ї Черновецьких» містить наступні «заповіді»:

— якщо людина багата (як Черновецький і його дружина), то це «люди-напівбоги». Коротше, «так хоче Бог» і тому вони «природно» вищі за інших;

— співробітник банку повинен безперечно підкорятися керівництву, тому що знову-таки «так хоче Господь»;

— робота і служіння в церкві повинні бути на першому місці — особистих проблем не існує.

Багато залучених у секту співробітників «Правекса» не витримують такого релігійного пресингу, і в них попросту їде дах. Вони стороняться близьких, розривають стосунки з друзями, перетворюються на «шизоїдів». Стають все більше схожими на свого патрона-«месію».

"Народний Оглядач"