- Одним з євроінтеграційних питань для України за вашими словами є створення третього в світі молодіжного центру. Як просуваються справи? Вже визначене місце?

- Зараз таких центрів існує лише два: в Страсбурзі та Будапешті. Ми маємо підтримку з боку європейської спільноти для того, аби такий центр був створений саме в Києві. Довго тривала дискусія, де саме він має бути. Сьогодні вранці Президент України В. Ющенко озвучив, де буде це місце.

Центр розташується на місці Льодового стадіону. Вже є проект будівництва олімпійського селища з палацом для льодових видів спорту, з легкоатлетичним манежем, з фітнес-центром. Це буде новий молодіжний центр, де б і українська, й зарубіжна молодь мала б змогу формувати нову європейську політику.

- Я знаю, що був план Олександра Омельченка побудувати там футбольний стадіон, а іподром винести за межі Києва. Я теж прихильник цього плану. Тепер ми ведемо переговори з Державним управлінням справами, де знаходиться Національний виставковий центр. Це теж велика територія, яка потребує реконструкції. І я переконаний, що сюди ми залучимо серйозні інвестиції.

- Бандитського? Я чесно вам скажу, не входжу ні до якого угруповання. Я прийшов у Молодіжну партію, яка була однією із засновників блоку "Наша Україна". Я взагалі не маю відношення до будь-яких угруповань. Входив у 2002 році до групи "Разом", куди входили переважно позафракційні. Керівником був Мартиненко, а я був секретарем. Туди входили і Жванія, і Третьяков, і Рибачук, і Єхануров - загалом 16 депутатів. Тому взагалі нема такого поняття угруповань у "Нашій Україні", і ніколи не було.

- Першою перемогою є те, що Міністерство відбулося як орган виконавчої влади, який здатний формувати державну політику. Ще дві перемоги знаходяться на завершальній стадії першого етапу. Це створення державної політики у сфері фізичної культури та спорту і формування державної політики у сфері захисту прав дитини. На жаль, ці дві галузі завжди були публічними, про них любили говорити, пустити сльозу, коли йшла мова про дітей-сиріт, на свята подарувати їм по шоколадці. Але коли доходило до справи - не було ніякої системи.

Питання насильства в сім'ї взагалі було закритою темою. А народження дітей..! Кожен начальник, коли хтось народжує з його близьких, намагається знайти приватну клініку, або взагалі вивезти породіллю за кордон. Спорт же - єдина сфера, яка в новинах має окрему рубрику. Поряд з цим - знищуються майданчики, пріоритетні види спорту для України втратили свої бази. Ми вперше зробили моніторинг у спорті. Тепер знаємо, скільки у нас спортивних об'єктів в Україні - їх біля 50 тисяч.

Зараз на ці питання є цілісна державна політика із фінансовим підґрунтям. Загалом, відбулися зміни на базовому рівні.

- Та в тому то й справа, що якщо є помилки, то є діяльність. Про помилки нехай говорять опоненти. Я свої помилки знаю, реагую на них і прискіпливо ставлюся. Але з ходу так назвати... чесно кажучи, до цього не хочеться повертатись. Очевидно, що помилок за цей час було багато.

- Щодо нього був підписаний меморандум, з представниками уряду, Секретаріату Президента, КМДА та компанією "Юджин", яка і здійснює будівництво на законних підставах. Їм цю землю виділила Київська адміністрація. Проблема виникла пізніше, коли ми підняли питання, що будівництво блокує стадіон. Тобто, якби воно вже було закінчене, то можливість евакуації зі стадіону була б 65%. Зауважте, що якщо йде матч, то на стадіоні знаходиться до 90 тисяч людей. Зараз, згідно із меморандумом, відбувається перебудова входів та виходів на стадіоні з тим, щоб забезпечити на 100% евакуацію.

Сьогодні вже затверджена концепція реконструкції не лише НСК "Олімпійського", а й прилеглої території. Там буде й водний центр, і критий легкоатлетичний манеж, і сучасні тенісні корти. Але треба розуміти, що з виборами і з можливими змінами керівництва Києва - зміниться і вся вертикаль влади, і як буде далі - невідомо.

- Важко однозначно сказати. Логіку поведінку адміністрації, яку очолював Омельченко можна було передбачити. За півроку дискусії ми з Олександром Омельченком вже вийшли на певну стежку порозуміння. Як сьогодні буде - важко спрогнозувати.

- Як до історії України. Це вже історична постать зі своїми успіхами та поразками. Він знайшов у собі сили сьогодні не йти в активну політику, а залишитися пожиттєво зі статусом Президента України. Чесно кажучи, давно не чув, чим саме він зараз займається. У нас з ним були дуже нормальні особисті відносини. По-перше, нам нічого було ділити. По-друге, все-таки десять років свого життя (з 20 до 30) я прожив з Президентом Кучмою.

- Ні, тут треба по-іншому дивитися. Це складне питання. Я входив до Союзу українського студентства. Це була неполітична громадська організація. Потім я був лідером молодіжної організації Християнсько-демократичної партії. Не пам'ятаю, чи були ми в опозиції, чи ні, але, мабуть, були в конструктивній опозиції. У 1999 році ми створили Молодіжну партію, щоби довести, що ми можемо зробити партію не гіршу, ніж всі існуючі на той момент.

Тоді ж було рішення про підтримку Кучми на президентських виборах, і ми входили у коаліцію "Наш вибір - Л. Кучма". Після цього прем'єр-міністром був призначений В. Ющенко, і у нас з ним розпочалася активна робота. Власне, з того моменту робота не зупинялася вже у форматі діяльності з В. Ющенком.

Після його відставки на травневі свята 2001 року ми запропонували В. Ющенку своє бачення його партії. З того моменту ми знаходимося в блоці "Наша Україна". Тобто позиція наша була послідовною. Ми ніде не зраджували своїм переконанням.

Так а що тут різкого? Ющенко був першим прем'єр-міністром, призначеним після обрання Кучми на другий термін. По-перше, на той час альтернативи Кучмі не було. По-друге, ми довго радилися, чи йти нам на цей крок, і одним з аргументів було, що якщо перший термін Президент хапає собі у кишеню, то вже на другий - має працювати на своє ім'я в історії. Треба розуміти, що моя команда - це були люди 24-26 років. Ми розвивалися разом з країною.

- Та ми нормально з ним розсталися. Періодично декілька разів бачилися. Відносини нормальні, адже 5 років ХДПУ - це велика школа політичної роботи. Я знаю, що ніде в жодному рішенні ні тоді, ні сьогодні я не зрадив своїм переконанням

- Я розумію, чому цей міф народився. Він народився в кінці 2001 року, коли раптом Молодіжна партія стала засновником блоку Ющенка "Наша Україна". Але це ж був вже 2001 рік, а до цього був 1994 рік, коли я був обраний депутатом Харківської районної ради у 18 років. Але тоді я взагалі не був знайомий зі своєю дружиною. Все залежить від того, як сприймати цей міф.

Якщо вас цікавить, чи є моя дружина членом родини Ющенка - ні. Моє знайомство з Віктором Андрійовичем і наші спільні дії були ще до того, як ми познайомилися з дружиною. Її взагалі в цей момент навіть в Україні не було. Це гарний міф, гарна казка, яка логічно виглядає. Я розумію, що це шукалися аргументи - чому. Знайшли - слава Богу - мені менше проблем. Найгірше ж витрачати час на дискусії в середині колективу, який працює на одну ціль. Це займає багато часу і вийти переможцем з цих інтриг - неможливо.

 "Інтернет Репортер"