Фактично, на третій рік після зміни влади в Україні вітчизняна промисловість почала демонструвати ознаки пожвавлення. Простежуються три тенденції. Перша ─ відновлюються і формуються заново галузеві кластери. Друга ─ підприємства активно шукають нових партнерів і нові ринки збуту. Третя ─ виробнича і промислова культура України все більше інтегрується в глобальні правила торгівлі, переходить на світові стандарти якості управління та логістики, приймає закони роботи на ринках позикового капіталу.
Підприємства, продукція яких раніше на 70-80% постачалася в РФ, шукають нові ринки. Так, «Запоріжтрансформатор» після десяти років перерви виграв тендер у Малайзії на постачання п'яти реакторів для енергетичних станцій. Крім того, вперше в своїй історії отримав замовлення на постачання трансформаторів у ПАР.
Миколаївська «НВКГ «Зоря-Машпроект», яка випускає продукцію подвійного призначення, зокрема, газові турбіни для кораблів військового флоту, посилила роботу в Південно-Східній Азії ─ Китай, Іран, Індія. За контрактом з останньою миколаївці оснастять чотири військових кораблі. Основний акцент на ринки Азії в своєму виробництві зробило і Сумське НВО ім. Фрунзе. Підприємство, що спеціалізується на широкому асортименті насосного обладнання, на газоперекачувальних і компресорних станціях, сьогодні ще не може компенсувати скорочення від втрати ринку Росії, тому чекає пожвавлення внутрішнього ринку.
Водночас в Україні досі відсутній орган координації промислової політики ─ міністерство, держдепартамент, комітет, будь-який інший, але держорган. Його намагаються відродити вже років п'ять, і все безрезультатно. В результаті одна галузь не знає, що робить інша, відбуваються накладки і конфлікти. Оголошений «Укртрансгазом» тендер на модернізацію ряду компресорних станцій на південному напрямку виявився неактуальний, бо російський «Турецький потік» зведе нанівець усі витрати в 4 млрд грн. Але підприємствам масштабу СНВО ім. Фрунзе і «Зоря-Машпроект» потрібні такі замовлення, особливо зараз.
Україна повернула в держвласність Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК), проте не зуміла забезпечити його виробництво. Немає можливості постачати сировину. У колишнього власника ─ корпорації «РусАл» Олега Дерипаски ─ не було бажання цього робити. Після експропріації ситуація на заводі, фактично, не змінилася. Його знову продаватимуть.
Втім, і в працюючих підприємств залишається маса проблем. Forbes пропонує згадати, як позначився 2016 рік на основних галузях українського промислового сектору.

forbes.net.ua