• Главная
  • ЛЕНТА НОВОСТЕЙ
  • АРХИВ
  • RSS feed
  • Займатись пенсійним забезпеченням – право страховиків
    Опубликовано: 2006-02-17 10:35:00

    Наталя Гудима, генеральний директор ЛСОУ: “Право страхових компаній здійснювати недержавне пенсійне забезпечення підтверджується традиціями світового ринку страхування життя, а також нормами Цивільного кодексу”....

    Ліга страхових організацій України глибоко занепокоєна негативними процесами спотворення ринкової суті пенсійної реформи і гальмування її впровадження.

    Йдеться про суто лобістське, непрозоре закріплення в законопроекті Кабміну (№9026) обмеження самостійної участі страхових компаній в системі недержавного пенсійного забезпечення. Проект не тільки не усуває необґрунтованих обмежень статутної діяльності страхових компаній в системі недержавного пенсійного забезпечення (в частині залучення і розміщення коштів клієнтів), більш того, він скасовує існуюче право страхових компаній укладати договори страхування довічної пенсії з невизначеним колом осіб та зобов’язує укладати їх лише з учасниками недержавних пенсійних фондів.

    Страховий ринок переконаний: прийняття законопроекту в запропонованій редакції неминуче завдасть шкоди ринку страхування життя. Як наслідок, це призведе до втрати довіри населення до інституту страхування та системи недержавного пенсійного забезпечення, загострить соціальну напругу в суспільстві.

    Зазначений законопроект є також неприйнятним через те, що порушує права громадян на вільний вибір послуг з недержавного пенсійного забезпечення та фінансових інститутів, що їх надають, і знищує конкурентні умови функціонування ринку недержавного пенсійного забезпечення.

    Право страхових компаній самостійно здійснювати недержавне пенсійне забезпечення підтверджується традиціями і станом розвитку світового ринку страхування життя, а також нормами Цивільного кодексу України та Закону “Про страхування”, згідно з якими пенсійне забезпечення (додаткова пенсія фізичної особи) визначено відповідно як предмет і об’єкт страхових правовідносин. Так, ст. 980 Цивільного кодексу безумовно закріплює за страховиками право здійснювати пенсійне забезпечення, відносячи останнє до предмету договору страховика, а ст. 4 Закону “Про страхування” визначає об’єкт особистого страхування як “майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи”. Ст. 6 Закону “Про страхування” надає конкретні ознаки страхуванню життя, серед яких є регулярні послідовні довічні страхові виплати (тобто страхування довічної пенсії).

    Отже законодавець визначив пенсійне страхування як системоутворюючу ознаку виду “страхування життя”.

    Компанії зі страхування життя вже сьогодні несуть фінансові зобов’язання за десятками тисяч договорів пенсійного страхування на загальну суму понад 500 млн. грн.

    Національний ринок страхування життя цілком відповідає вимогам концепції недержавного пенсійного забезпечення, Стратегії розвитку пенсійної системи, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.12.2005 р. №525, а також міжнародним вимогам щодо установ пенсійного забезпечення. Компанії зі страхування життя мають достатній запас платоспроможності (статутні фонди сформовано у розмірі не менше 1,5 млн. євро винятково реальним коштами, через п’ять років після вступу України до СОТ ця цифра становитиме 10 млн. євро); система диверсифікації ризиків відповідає міжнародним стандартам, а страхові продукти – директивам Європейського Співтовариства.

    Страховий ринок пропонує встановити для страхових компаній правила поведінки та діяльності у сфері надання послуг з недержавного пенсійного забезпечення (страхування), які виконуватимуть усі суб’єкти, що мають намір працювати на цьому ринку. Лише недотримання (ігнорування) таких єдиних правил може бути підставою для недопущення фінансової установи на цей ринок. Такі єдині правила (та обмеження), зокрема, повинні містити наступні норми:

    - ліцензування діяльності страхових компаній з надання послуг з недержавного пенсійного страхування;

    - забезпечення персоніфікованого обліку коштів, що надходять за програмами недержавного пенсійного страхування, за кожною застрахованою особою;

    - кошти, що накопичуються за договорами з недержавного пенсійного страхування, зберігаються відокремлено у банку – зберігачі;

    - диверсифікація інвестицій за рахунок коштів недержавного пенсійного страхування за однаковими для НПФ та страхових компаній правилами;

    - право власності застрахованої особи на кошти, що накопичуються за договорами недержавного пенсійного страхування, наступає з моменту їх фіксації у системі персоніфікованого обліку (тобто з моменту сплати внесків на користь такої особи) – відсутність „вестінгу” у недержавному пенсійному страхуванні;

    - кошти, що накопичуються за договорами з недержавного пенсійного страхування, які передбачають довічну виплату пенсій, можуть успадковуватись лише в період накопичення;

    - наявність законодавчо регламентованої можливості переходу клієнта від СК до НПФ і навпаки.

    Таким чином, пенсійні накопичення, які є власністю фізичної особи, можуть і мають бути предметом діяльності страхової організації в рамках системи НПЗ. Головне, щоб договір страхування забезпечував цільовий характер накопичення і виплат, надійно захищав майнові права застрахованої особи, страхувальника.

    Інф. газета "ДЕЛО"

     



    Внимание!!! При перепечатке авторских материалов с ELCOMART.COM активная ссылка (не закрытая в теги noindex или nofollow, а именно открытая!!!) на портал "Торгово-промышленные новости ELCOMART.COM" обязательна.



    info@elcomart.com
    При использовании материалов сайта в электронном виде активная ссылка на elcomart.com обязательна.