Що не день, то нові розрахунки “прибутків” чи втрат від газової угоди з Росією. Після закінчення розрахунків ми не вийшли ні на одні, ні на інші цифри. В чистому вигляді немає ні таких збитків, ні таких прибутків... Що ж можна сказати про наслідки контракту. Якби ми не заключили контракт з Росією і якби Росія зупинилася на $230, а в нас паралельно з цим йшов би туркменський газ по $50 плюс транспортування до України – $48, то в нас би ціна на газ була $137.

Тобто це було б за умов провалу переговорів і якби Україна в цьому питанні не виступила жорстко. Що ж ми маємо на сьогоднішній день? Зараз маємо $95. Але ця ціна тільки на перше півріччя. За нашими розрахунками, якщо на друге півріччя буде підвищення ціни російського газу до $150, то газ буде нам обходитися вже в $117. На підприємствах він буде ще дорожчим, і хімічна галузь упаде.

Які ж є можливості для покращення ситуації? В нас є домовленість про постачання в Україну туркменського газу по цінам на перше півріччя $50, на друге – $60. Ми пропонуємо окремо від контракту з „РосУкрЕнерго” та РАТ „Газпром” домовитися з державною компанією РАТ „Газпром” про прокачку 24 млрд. кубометрів туркменського газу окремо від вже існуючого контракту. Домовитися, щоб цей газ дійшов до України і його ціна орієнтовно складала $98 в першому півріччі й $108 в другому. При цьому середньозважена ціна цього туркменсько-російського газового кошику складатиме $100 за тисячу кубометрів. Це нормальна ринкова ціна для української економіки.

Стосовно можливих наслідків україно-російської газової суперечки. Існує можливість, що Туркменістан, побачивши, як Україна закінчила переговори з Росією, може піти шляхом підвищення ціни на газ. Президент Туркменістану – серйозна, розумна і прагматична людина. Й не зважаючи на те, що на той період, коли укладалася угода між Україною та Туркменістаном, ціна для продажу газу для України була цілком прийнятна для нього, вже завтра він може змінити свою думку. Й це може статися не під тиском Росії, а під тиском пошуку зиску для Туркменістану. Туркменістан – не та держава, яка буде піддаватися тиску Росії. Там діють трохи інші умови прийняття рішень, ніж в інших державах цього регіону. Це не Узбекистан, який після андижанських подій продав Росії фактично весь свій ресурс транспортування по газопроводу. Туркменістан – досить стабільна країна, що має економіку, яка стабільно розвивається.

І на сьогоднішній день можна констатувати: в нас є стратегічний партнер – держава Туркменістан. Нам треба з нею домовитись про диверсифікацію поставок її енергоносіїв в Україну й на європейський ринок. Це наш спільний інтерес, і ми можемо його реалізувати. Поки ще можемо. Завтра цієї можливості може й не стати…

Тепер щодо компанії “РосУкрЕнерго”. Орієнтовно, заробіток і чистий дохід цієї компанії загалом складає за нашими розрахунками біля мільярда доларів щорічно. Це $2,7 млн. за день. А це ті гроші, які повинні були піти в державний бюджет України. “РосУкрЕнерго” – це не перша подібна організаціяація-транзитер. Можна пригадати, що до неї був “Євралтрансгаз”, де менеджмент фактично той самий, що зараз в “РосУкрЕнерго”. Тоді компанія, що здійснювала постачання газу в Україну, була зареєстрована в Угорщині на людей без місця проживання. Зараз все певним чином змінилося. Засновників не видно. Кілька днів тому представник “Райффайзенбанку” зробив заяву, що вони не будуть оприлюднювати інформацію про фактичних засновників “РосУкрЕнерго” протягом року-півтора. Зрозуміло, що за цей період можна змінити все що завгодно.

 Валерій Боровик, голова оргкомітету альянсу “Нова енергія України”, газета "ДЕЛО"