Кризові явища в економічному житті України тривають. Вони не могли зникнути одномоментно. Не вирішено багато стратегічних питань і проблем, що накопичилися минулого, у тому числі докризового, періоду. Економіка подає перші позитивні сигнали. Держава задає напрямок руху капіталів і якісь сигнали для інвесторів. Завжди за державними інвестиціями йдуть приватні, як вітчизняні, так і зарубіжні. Прикладом, може служити твердження Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні ЄВРО-2012, яка, по суті, націлена більше на інвестиційну привабливість країни. В результаті виконання Програми планується, що в період до 2012 року:

- Буде залучено інвестицій в сумі понад 80 млрд. грн., у тому числі приватних інвестицій (для будівництва і реконструкції спортивних споруд, розбудови транспортної інфраструктури, інфраструктури розміщення) на суму близько 50 млрд. грн.;
- Створення понад 15 тис. нових робочих місць для забезпечення експлуатації та обслуговування об'єктів чемпіонату. При цьому очікуваний обсяг податкових надходжень до бюджетів може скласти близько 28 млрд. грн.

У цілому механізми прийняття рішень та реалізації державних інвестицій завжди викликають безліч запитань і нарікань у громадськості. Корупційність, затяжні інтервали часу від ідеї до початку, принципи вибірковості та пріоритетності. Питання не нові й знайомі не тільки нашій державі. Пройшли ті часи, коли при Радянському Союзі частка державних інвестицій коливалася від 17 до 30% ВВП. При планованому дефіциті в 5,6% від ВВП на 2010 рік про це мріяти, як говоритися, не шкідливо. Тому державними мужами вибираються нові й непрямі інвестиційні багатоходівки, де залучаються чужі гроші, через брак своїх. Наприклад, тісна співпраця в атомній енергетиці. Як результат, фінансова допомога РФ в будівництві третього і четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції, оціночна вартість яких знаходиться в межах 5-6 млрд. дол.

Крім цього, підписання гучних Харківських угод, в майбутньому дозволить нам заощаджувати близько 4 млрд. дол. на рік. Ці ж кошти, як мінімум можна закладати в бюджеті на інвестиційні напрямки. Економічне зближення з Росією, в тому числі, вже допомогло вирішити і тактичні завдання Уряду. Це залучення короткострокового кредиту від ВТБ на покриття бюджетного розриву (близько 2 млрд. дол.), поки ведуться стратегічні переговори з МВФ. До честі наших чиновників, хотілося б додати, що частина запланованих коштів, після отримання розширеного кредиту від МВФ, держава спрямовує не тільки на покриття дефіциту, а й на інвестиції в економіку країни. Хоча конкретики поки немає.

Політичний європейський вектор несподівано теж приносить свої плоди. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) готовий інвестувати 9 млрд. євро щорічно протягом шести років у розвиток країн Центральної і Східної Європи. За його прогнозами «ми бачимо значне зростання економіки в Росії, Туреччині і Україні ...». Виходячи з цього Банк, який не кредитує, а інвестує, вже цього року готовий надати Україні для реалізації ряду проектів інвестицій в обсязі понад 1 млрд. дол. У тому числі, на фінансування модернізації Української ГТС 400-450 млн. дол., 200-225 млн. євро на завершення будівництва автотраси Київ-Чоп. Також ЄБРР має намір виділити Україні. близько 90 млн. євро інвестицій на безповоротній основі.

Україна стає стратегічно привабливою. Знайдено механізм прямих інвестицій в економіку України за допомогою державних інститутів. В результаті, щонайменше, припинився відтік інвестиційних коштів з корпоративного сектора. Створюються передумови економічного зростання.

Руслан Демчак