Цей тиждень має бути дуже активним у плані зближення України і НАТО. У вівторок до Києва прибуває генсек Альянсу Яап де Гооп Схеффер, а потім у Вільнюсі має відбутися засідання комісії Україна-НАТО на рівні міністрів оборони. В якому стані зараз перебувають стосунки України і НАТО? З цим запитанням Бі-Бі-Сі звернулася до провідного британського експерта Джеймса Шера.

 

Бі-Бі-Сі: В Україні все частіше лунають припущення, що Київ може отримати від НАТО запрошення приєднатися до Плану Дій щодо членства вже наступного року. Наскільки виправдані такі очікування і де взагалі перебуває Україна в плані приєднання до Плану Дій?

 

Джеймс Шер: Це цілком можливо. Але важливим питанням буде, як кожна з країн-членів НАТО оцінює в цілому прогрес України. І не можна сказати, що нинішня політична криза не привернула до себе уваги і не стурбувала НАТО. Отже, ширший політичний контекст і економічний контекст, в якому відбуваються зміни в обронній галузі та в секторі безпеки, - надзвичайно важливі для НАТО. Тому результати виборів у березні і домоленості, які виникнуть, будуть становити інтерес. Нині непросто дати відповідь. Однак коли говорити про галузі, де потрібні рішення до кінця наступного року - якщо до цього питання підходити практично, - то на думку спадають три речі. Я гадаю, що Україна справила б величезне враження на альянс, якби вона підготувала план поступового збільшення військових витрат, який би почав виконуватись за два роки. Це потребуватиме великих координаційних зусиль на державному рівні. Рада Національної безпеки та оборони під керівницвом пана Кінаха має почати знову діяти в ефективний та компетентний спосіб. Другий момент, який хвилює НАТО, це те, що процес оборонної реформи нині починає поширюватися на ширше коло відомств, які займаються безпекою, і в Україні має початися огляд силового сектору. Якщо Україна дійде до цієї стадії - якщо політична ситуація розвиватиметься позитивно - тоді, гадаю, було б реалістично розраховувати на запрошення до Плану Дій щодо членства наступного року.

 

Бі-Бі-Сі: Чільне українське дипломатичне джерело сказало днями Бі-Бі-Сі, що Україна може стати членом НАТО в 2008-му році, і президент Ющенко виступатиме на саміті НАТО того ж року як лідер країни-члена альянсу. Що можна сказати з цього приводу?

 

Джеймс Шер: Я б сказав, що так говорити небезпечно. Небезпека полягає у тому, що двадцять шість окремо взятих членів альянсу мають ухвалювати рішення, спираючись на широке коло критеріїв. Але є ще більш важлива причина - коли хтось уявляє собі дату, вони уявляють, що можуть вже сидіти і нічого не робити. Якщо так станеться, тоді не буде можливості, аби Україна приєдналася до НАТО в 2008-му році. Тому треба зараз багато працювати, аби дістатися до наступної сходинки - Плану Дій щодо членства. Потім буде огляд прогресу України. Тому автоматичності немає. Потенціал існує, бажання існує, і реалістично було б сказати, що якщо Україна продовжуватиме робити реформи в оборонній галузі і робитиме їх в інших галузях, тоді - якщо припустити, що саме так і буде - дата 2008 рік для ключових членів НАТО стане реалістичною датою.

 

Бі-Бі-Сі: Спікер верхньої палати російського парламенту сказав днями, що Росія не проти членства України в НАТО, але хотіла би, аби Київ враховував двосторонні угоди в галузі безпеки. Чи це зміна російської політики, що вона не проти членства України в НАТО?

 

Джеймс Шер: Зарано про це ще говорити і не варто робити висновки, спираючись на думку одного чи двох осіб - навіть і високопосадових. Зрештою, нині відбуваються дві великі боротьби - одна всередині України, а інша - між Росією та Україною за вплив, як до березневих виборів, так і після них. До якого ступеня такі коментарі є віддзеркаленням політичного маневрування у цій дуже політичній боротьбі, а в якій мірі вони віддзеркалюють ширшу оцінку російських інтересів - важко сказати. І цікаво також, що мається на увазі під двосторонніми домовленостями в галузі безпеки. Я переконаний, що в той час як Росія не буде неважливою для НАТО, російський фактор не буде домінуючим для НАТО при ухваленні рішення про запрошення України чи то до Плану щодо членства чи до самого альянсу. Рішення будуть приймати Україна і НАТО, Росія приймати рішення там не буде.

 

Бі-Бі-Сі: Той факт, що на українській території розташована база російського Чорноморського флоту, - наскільки це ускладнює членство України в НАТО?

 

Джеймс Шер: Це складніше, аніж робить вигляд НАТО, але менш складно, аніж собі уявляє Україна. Позиція НАТО - а ця позиція є виваженою і мудрою - полягає в тому, що це двостроннє питання російсько-українських взаємин, і це не є перешкодою для повної інтеграції і навіть членства України в НАТО. Якщо читати між рядками, то це означає, що коли Україна спокійно зможе сказати НАТО, що вона задоволена умовами, згідно яких флот базується на нашій території, тоді НАТО не бачитиме проблеми. Але, на мою думку, для того, аби це сталося, умови мають відрізнятися від тих, якими вони є нині. Бо нинішні умови, які створювалися за лідерства президента Кучми, не були цілком прозорими та демократичними. Зрештою, є приватне розуміння угод, є протоколи, яких не бачили в парламенті, є серйозні проблеми щодо дотримання Росією умов базування. Є серйозні питання щодо того, чи повинна мати Україна краще попередження про дії флоту чи навіть більше повноважень щодо впливу на флот. Якщо подивитися на усі ці питання, тоді єдиною можливістю вирішення цієї проблеми у довшій перспективі буде те, що НАТО називає угодою про статус сил. Це означає угоду, яка повністю відкрита, повністю прозора, оцінена на рівні експертів, публічно обговорена - також і в українському парламенті. Так зараз не є.

 

Бі-Бі-Сі: То який же тоді вихід?

 

Джеймс Шер: Якщо флот в схемі російської політики є просто стратегічним угрупованням, яке дає Росії оборону та військову безпеку, тоді це питання можна вирішити і суперечності можна подолати. І тоді це було би в російських інтересах мати таку угоду про статус сил. Але, на жаль, флот слугує іншим цілям. Він є інструментом і геополітичного, і внутрішнього тиску з боку Росії на Україну. І, на жаль, флот також - це і бізнес, бо він пов'язаний з кримською економікою, він пов'язаний з нелегальними комерційними структурами всередині українських збройних сил і, можливо, він пов'язаний також з кримінальними структурами. Отже, є певні нездорові аспекти базування флоту, і це дає підстави припускати, що Росія, можливо, не вітатиме змін статусу кво. Навіть таких, які будуть відповідати російським суто військовим інтересам. Отже, гадаю, в той час як Україна наближається до членства в НАТО, ми всі маємо подумати над цією проблемою серйозніше, ніж раніше.

 

Бі-Бі-Сі: НАТО та Україна збираються поширити співпрацю від переважно оборонної галузі, де перед у співпраці ведуть міністерство оброни та збройні сили, на ширший спект відомств, - скажімо, міністерство внутрішніх справ, СБУ, міністерство з надзвичайних ситуацій тощо. Як тут справи?

 

Це не нова тема, це давня тема. НАТО дуже серйозно ставиться до огляду сектору безпеки, який відбувається в Україні за участі різних відомств. Наразі ми не бачили з боку тих відомств такої ж системності реформ та трансформації, які ми спостерігаємо з боку міністерства оборони. Міністерство внутрішніх справ буде дуже складним у цьому розумінні. З СБУ - з інших причин - також складно, бо, на жаль, спадок КДБ все ще має значення у робочій культурі СБУ. На жаль, Україна все ще залишається країною шантажу, і СБУ має потенціал бути першоінструментом в пошуку і обробці компромату в такій країні шантажу. Тому дуже глибокі і системні реформи є потрібними.

 

BBC Ukrainian