Політологи вважають зовсім інакше, ніж з`їзд партії Ющенка. На їхню думку, оновлення керівництва НСНУ - єдиний спосіб уберегтися від ганебної поразки на виборах. 12 листопада відбувся з’їзд «Народного союзу «Наша Україна», на якому була здійснена спроба оновити керівництво партії, що закінчилася безрезультатно. У зв`язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: Чи потрібне оновлення керівництва НСНУ?

 

Віталій Кулик (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):«На мою думку, таке оновлення, точніше певна корекція образу керівництва НСНУ необхідна, тому що ці корупційні скандали, які були кілька місяців тому, показали, що існує тенденція до зниження як рейтингу самої партії, так і Президента. Якщо ця корекція не відбудеться, то перед НСНУ постає загроза фактично якщо не програти, то істотно втратити як вплив, так і голоси під час виборів 2006 року. Це по-перше.

 

По-друге, на мою думку, позбавлення певного негативу потрібне загалом для партії, адже її звинувачують як у використанні адмінресурсу, так і в побудові самої партії за адміністративним принципом. Ці негативи накопичуються, і перед виборами це може перерости в розчарування в самій партії, в її лідерах, в особі Президента та його найближчих помічників. Тому якщо ця корекція не відбудеться, то першим, хто від цього постраждає, буде сам Ющенко. Навіть якщо він очолить партійний список НСНУ, він не отримає ті голоси, які отримав під час виборчої кампанії 2004 року (це було б політичною помилкою – очолити партійний список). Але загалом ситуація настільки відчутна, що оточення самого Ющенка підштовхує його до цього кроку. А оновлення керівництва партії – це той крок, який може серйозно позначитися на перспективах НСНУ».

 

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):«Обновление крайне необходимо, поскольку главное препятствие для нормального и эффективного блокирования «Народного союза «Наша Украина» является наличие в руководстве людей, замешанных в коррупционных скандалах. Пока эти люди будут стоять во главе партии, ни один оптимальный блок создать не удастся».

 

Микола Михальченко (президент Української Академії політичних наук):«Потрібне: якщо НСНУ не оновить керівництво, то воно не зможе суттєво підняти свій рейтинг, який зараз знаходиться на рівні 3 – 4 місця, згідно з опитуваннями соціологічних служб. Якщо не буде привнесено нових імпульсів не тільки у вигляді лідерів, але й нових ідей, тоді в цієї партії не дуже райдужні перспективи».  

 

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):«Якщо розбити це питання по окремих політичних гравцях, то виявиться, що не дуже-то комусь радикальне оновлення керівництва НСНУ й потрібне.«Старій» опозиції (Партії Регіонів, СДПУ(о)) таке оновлення не потрібне, бо нині вони мають аргументацію, що нічим не гірші за нову владу.

 

«Новій» опозиції (БЮТ та союзники) теж таке оновлення в НСНУ не потрібне, адже піар Тимошенко значною мірою побудований на протиставленні Порошенкові, й вона зацікавлена, щоб об’єкт критики й надалі залишався на виду.Ющенко також не конче зацікавлений у радикальному оновленні НСНУ. З одного боку, він позбавив одіозних бізнесменів посад у виконавчій владі, тобто вже начебто пішов назустріч критикам. З іншого – повне політичне знищення свого оточення поставить під сумнів здатність президента до довгострокових стосунків.

 

Тим паче, що немає гарантії, що усунення Порошенка, Третякова, Червоненка, Жванії, Зварича, Мартиненка так сильно вплине на зростання рейтингу НСНУ. Електоральні симпатії виборців більш-менш стабілізувалися. За НСНУ готові голосувати дві великі групи населення: націонал-демократичного спрямування та конформістського. Обидві ці групи не мають серйозної альтернативи до свого вибору, й обидві ці групи голосуватимуть за НСНУ, тому що це партія Президента. Потенційний електорат «Нашої України» сильно не зменшиться, якщо не поміняється керівництво партії. Тому для НСНУ важливе не те, чи залишаться фігуранти корупційного скандалу в списку, а те, хто очолюватиме на виборах цю партію (чи блок на основі цієї партії). Вибір Президента на користь Єханурова є надзвичайно вдалим і переважає ті мінуси, які тягнуть за собою одіозні особистості.

 

Отже, найбільш зацікавленою у зміні керівництва НСНУ залишається внутрішньопартійна опозиція, але хто сказав, що Катеринчук чи Безсмертний чимось кращі за Порошенка чи Зварича?». Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):«Поки що партія знаходиться в стані стагнації, і в такому стані вона може виборювати максимум третє місце.

 

А оскільки є амбіції на перше місце, партії щось треба робити. Кроки, що зроблені чи зараз робляться, з точки зору політичної технології викликають здивування, оскільки, мені видається, не можна зараз не розуміти, що одна справа – взяти владу тим шляхом, яким вона була взята під час «помаранчевої революції», а інша – в більш-менш демократичних умовах (які, я сподіваюсь, будуть під час парламентських виборів) отримати більшість, маючи у своєму складі таку організацію, як, скажімо, Конгрес українських націоналістів, людей у керівництві держави, які на сто відсотків не зможуть виправити свій імідж за час виборчої кампанії. Тому мені видається, що поки що НСНУ не зробив конструктивних кроків до створення потужної політичної сили, яка могла б претендувати на перше місце в парламентських виборах».

 

Володимир Полохало (керівник проекту «Політична думка»):«Ідеться про сам НСНУ та про його лідера, почесного голову Віктора Ющенка, тому питання: кому потрібно? Абстрагуючись від корпоративних, вузькопартійних чи групових інтересів, можна лише констатувати, що в «Народному союзі «Наша Україна» склалася патова ситуація: два чи три угруповання, що вели між собою, всередині цієї новостворюваної молодої партії, боротьбу за домінування, яка закінчилася грою з нульовою сумою. Інакше кажучи, ні група Катеринчука, ні група Порошенка не досягли максимального результату, а практично відклали конкуренцію за вплив на Президента як голову партії і за домінування всередині цієї політичної сили на період після цього другого з’їзду. Це означає, що боротьба лише розпочинається.

 

Загалом можна констатувати банкрутство проекту «Народний союз «Наша Україна», який починався навесні як проект, що передбачав гегемонію в усьому політичному просторі й, безперечно, лідирував у цьому політичному просторі, а завершився сьогодні як одна з трьох-чотирьох сил, що конкурують між собою (я маю на увазі Блок Тимошенко, Регіони й навіть Мороза). Тобто НСНУ сьогодні – це один із суб’єктів виборчого процесу, який уже не має ресурсів, щоб претендувати не тільки на монополію в політичному просторі, а хоча б на відносне лідерство.

 

У цьому сенсі оновлення чи неоновлення керівництва навіть втрачає певний смисл. Взагалі важко, крім Віктора Ющенка, сьогодні розгледіти (навіть під мікроскопом) тих політиків, які б, з одного боку, мали позитивний баланс довіри/недовіри з точки зору ставлення громадян, а з іншого, були б фігурами, які користувалися б підтримкою навіть усередині самої цієї політичної партії.

 

Це взагалі унікальний, я б сказав, у політичній історії України випадок, коли політична сила буквально за декілька місяців примудрилася розгубити такі величезні електоральні інвестиції, які мала на початку свого народження. Об’єктивний факт, що частина електорату є ядром для Віктора Ющенка, і лише це ядро може стримати подальший процес політичної деградації і втрати конкурентноспроможності уже в умовах виборчого процесу. 17-й рік в Україні демонстрував лише такі перепади – піднесення одних політичних сил і падіння інших, а вся політична історія пострадянської доби не має прикладів такої швидкоплинної деградації.Я думаю, що єдиним порятунком може стати сьогодні щось надзвичайне, екстраординарне, високоінтелектуальне в цій політичній структурі».

 

"ПОЛИТИКА+"