У понеділок у Москві тривали газові переговори делегацій України та Росії на чолі з прем'єр- міністрами, і, як повідомило джерело в російському уряді, компромісу не досягли, сторони, як кажуть, залишилися при своїх інтересах і знову повернули переговори на рівень господарюючих суб'єктів - "Нафтогазу України" та російського "Газпрому". До Нового року залишається менше ніж десять днів, а Україна поки що і без російського, і без туркменського газу. Словом, хмари збираються, і можна передбачати, що найближчим часом на нас чекають нелегкі дні.

Своє розгорнуте бачення газової проблеми вчора представив Президент України Віктор Ющенко. Він наголосив, що принципи ведення переговорів із Росією є дуже простими: Україна "хоче зрозуміти концепцію формування ціни", і зазначив, що підвищення ціни на газ має здійснюватися поетапно, слід оговорювати "період, коли ми цей механізм починаємо реалізовувати та впроваджувати, і коли ми його закінчуємо", а також інструментарій, "через який можна цю етапність забезпечити". Президент також стисло виклав енергетичну стратегію України: "...Формування незалежного енергетичного балансу країни є не тільки енергетичним і економічним, а й політичним викликом. Україна нарешті повинна повернутися обличчям до вирішення цієї проблеми, яку роками ігнорували".

Як вважають експерти місії Міжнародного валютного фонду, високий реальний приріст монетарних агрегатів і обсягів кредитування, що спостерігався останнім часом, у поєднанні з наслідками можливого підвищення ціни на газ означає, що інфляція залишатиметься викликом для України.

 І все ж економіка України вже в середньостроковому плані зможе оговтатися від шоку, пов'язаного з підвищенням російських цін на газ. Але водночас ця акція, на думку російського політолога та засновника Інституту національної стратегії (Київ) Станіслава Бєлковського, може стати "останнім цвяхом, забитим у домовину Російської імперії". Адже в результаті наш сусід може втратити важелі для інтеграції пострадянських країн у москвоцентричний геополітичний простір. Цю здорову, хоч і не безперечну думку, висловили в понеділок на "круглому столі" "Українсько-російський конфлікт у контексті майбутнього розпаду СНД і парламентських виборів-2006 в Україні", на якому Бєлковський був головним ньюсмейкером.

Бєлковський упевнений, що будь-яка модель модернізації Росії (путінська модель управління не є моделлю модернізації, а моделлю консервації) завжди буде авторитарною. А в Україні, на думку експерта, завжди домінуватиме демократична модель, оскільки панівні тут, на перший погляд, "безладдя і бардак є речами, які насправді треба навіть цінувати, особливо живучи в умовах авторитарної, моноцентричної Росії". Росію сьогоднішня кремлівська еліта, орієнтована переважно на вивіз капіталу, розглядає як країну, яка не може мати ні політичних, ні економічних успіхів унаслідок клінічної нездатності російського народу працювати.

 Ця ідеологія поширюється Кремлем і навколо Кремля, на думку Бєлковського, майже відкрито. Відмінність російської й української еліти він вбачає в тому, що перша сформована в дні розпаду (Радянського Союзу. - Авт. ), а в Україні вона орієнтована на творення національної держави. Діалог між Росією й Україною ускладнений саме цією непереборною суперечністю.

А ось президенти наших країн, пояснює Бєлковський, дуже погано сумісні ментально. Якщо Віктор Ющенко, на його думку, є все ж таки політиком, хай м'яким і непослідовним, то Володимир Путін не є політиком взагалі. "Він бізнесмен, людина, в центрі пріоритетів якої знаходяться гроші, тому, - зазначає Бєлковський, - Ющенку дуже важко з ним домовитися. Із сьогоднішнім Кремлем, Володимиром Путіним і його адміністрацією набагато легше можуть порозумітися люди, які вміють мислити в бізнес-категоріях, - від Віктора Януковича до Юлії Тимошенко". І саме це, як вважає експерт, призвело до сьогоднішнього українсько-російського конфлікту, що може спричинити кончину Російської імперії. Якщо єльцинська Росія пропонувала державам СНД економічні пільги, то путінська від цього відмовляється.

У цих умовах, упевнений Бєлковський, Україна цілком може відігравати роль регіонального лідера. А політична газова криза, влаштована Кремлем, дуже вигідна Віктору Ющенку, оскільки до неї Ющенко та його партія НСНУ практично не мали жодного шансу успішно виступити на виборах. Сьогоднішня газова криза та зовнішня загроза, прогнозує Бєлковський, створюють новий контекст парламентських виборів 2006 року і можуть мобілізувати та згуртувати потенційний електорат Ющенка наявністю спільного ворога, забезпечивши перемогу на виборах (аж ніяк не всі учасники "круглого столу" з цим погодилися). При цьому експерт не поставив очевидного запитання про те, а не чи змоделювало оточення українського Президента нинішню ситуацію ще напередодні першого візиту Ющенка до Москви? Як здається, за всієї поваги до нашого Президента, мало хто може його і його оточення запідозрити в такій справді диявольській далекоглядності.

Засновник Інституту національної стратегії, схоже, першим в експертній спільноті навів конкретні дані про можливі економічні втрати України від підвищення газових цін. На його думку, за найнесприятливіших обставин у 2006 році вони не перевищать чотири мільярди доларів. Це сума, яку Україна цілком може знайти в результаті "легітимації приватизації" (реприватизації? - Авт. ). Крім того, впевнений Бєлковський, така приватизація може забезпечити Україну ресурсами також для реалізації програми модернізації української промисловості, враховуючи впровадження технологій енергозбереження. Вартість такої програми, цитує Бєлковський експертів, оцінюється в $7-9 мільярдів.

Одночасно з аналізом і прогнозом ситуації, що складається навколо газової кризи, російський експерт, який багато в чому грав роль відвертого, хоч і не злісного провокатора, провів для української еліти невелику роботу над помилками. На його думку, їй не треба було заколисувати себе міфами про "імперську Росію". Українській владі, як вважає Бєлковський, потрібні посередники, які "за умови масштабних відкатів можуть "усе владнати".

У цьому сенсі, як пояснює російський експерт, компанія "Росукренерго" відіграє позитивну, а не негативну (як про це постійно натякає екс-прем'єр Юлія Тимошенко) роль. "Будучи класичним ядром витонченої корупційної схеми, вона забезпечувала економічні інтереси України за рахунок інтересів Росії як держави, що гарантує певні приватні інтереси представників російської бюрократії та начальства "Газпрому",- щиро розповідає Бєлковський, і додає: - Якби не "Росукренерго", газова криза могла статися ще у вересні поточного року".

"Щоб домовитися з контрагентом, треба збагнути його логіку та мотивацію, - зі знанням справи підказує росіянин й уточнює: Віктор Ющенко і Юрій Єхануров ще не остаточно спізнилися це зробити". Чи готова Україна, яка регулярно слухає на ніч казку про чисті руки, до такої розв'язки? Цього питання не обговорювали...

 Віталій Княжанський, "День"