Блок «Наша Україна» закликає увести пряме президентське правління до виборів у Верховну Раду в 2006 році. Про це сказано в заяві «НУ», розповсюдженій 10 січня під час прес-конференції голови центрального виконкому партії Миколи Катеринчука.

У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:

«Які могли б бути наслідки введення в Україні прямого президентського правління?»

Кость Бондаренко (директор Інституту національних стратегій):

«Для того, щоб говорити про наслідки, для початку потрібно сказати про підстави. Я не бачу жодних підстав для введення прямого президентського правління, оскільки в нас вступила в дію конституційна реформа, а тому створюється новий центр прийняття рішень - парламент, і в парламенті є більшість, що показало голосування по відставці уряду, тобто жодної підстави для розпуску парламенту на разі немає. Крім того, введення прямого президентського правління в даних умовах - це просто крок до диктатури.

Оскільки підстав для введення прямого президентського правління немає, потрібно Президенту і спікеру парламенту як двом рівновеликим фігурам українського політикуму сідати, забувши про істерику, яку понад два дні демонструють члени «Нашої України» та їх політичні союзники, і починати домовлятися про те, як уникнути переростання урядової кризи в управлінський хаос. Усі питання потрібно вирішувати помірковано, зважено, в консенсусному руслі, а не методом взаємних погроз Президента й Верховної Ради».

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

«Візантійський спосіб мислення, коли вся повнота влади належить єдиному богоподібному правителю та сонму його фаворитів притаманне як українському суспільству, так і українським політикам. Україна дуже важко призвичаюється до демократії тому й лунають пропозиції, які фактично перекреслюють парламентаризм та європейський вибір країни. Єдине, що ще хоч якось рятує європейський вибір України - це те, що «диктатуромани» сконцентровані не в одному місці, а розосереджені по різних партіях і, таким чином, врівноважують один одного.

А наслідки уявного прямого президентського правління залежали би від того, хто би опинився в опозиції. Якщо в опозиції до цієї ідеї були би лише сили, які під час попередньої президентської кампанії голосували за Януковича - то, швидше за все, нічого би екстраординарного не сталося. Адже народної пасіонарності у цих сил немає, тобто грубо кажучи добровільно на Майдан майже ніхто би не пішов. А от якби в опозицію до цього рішення ще пішла би частина «помаранчевих», скажімо Юля Тимошенко, то наслідки могли би бути самі нерайдужні. Тоді би запахло імпічментом, революцією, демонстраціями, мітингами, голодуваннями, одним словом ситуація була би сильно дестабілізована».

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

«Я думаю, що це був би перший крок до імпічменту Віктора Ющенка, оскільки реалізувати пряме президентське правління в повній мірі президент, який не має потужної підтримки в суспільстві (навіть та підтримка, що в нього є, регіонально сконцентрована: в більшості регіонів України більшість населення ставиться негативно до діяльності голови держави). Це означає, що реалізувати ці плани можна лише в режимі тоталітарної держави. Україна до таких держав не належить, а щоб перетворити наш устрій на тоталітарний ані в Ющенка, ані в його команди можливостей нема. Мені здається, що це просто емоційна політична заява людей, які опинилися в дуже складному становищі. Я думаю, що їх позиції суттєво зараз послаблені й вони просто хапаються за соломинку».

Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

«Я б, по-перше, відзначив, що ця політична ініціатива є непродуманою як з політичної, так і з правової точки зору. У нас немає механізмів, визначених у Конституції, або в інших законодавчих актах, які б регулювали стан прямого президентського правління. Фактично такі заклики можуть сприйматися як заклики до державного перевороту, й такі оцінки вже з’явились. Тому, я думаю, треба бути дуже обережними коли закликають до таких дій, або висувається така ініціатива. Інша річ, я не виключаю, що подібні ініціативи можуть бути певним інформаційно-політичним зондажем ідей, які будуть реалізовуватися не сьогодні, а після парламентських виборів, якщо новий склад Верховної Ради не зможе сформувати ні парламентську коаліцію більшості, ні новий уряд. От тоді, я думаю, в ситуації коли дійсно виникне правовий і урядовий вакуум, можуть знову з’явитися ініціативи прямого президентського правління, а зараз це скоріше зондаж.

Стосовно наслідків. Я думаю, що висування таких ідей (я не кажу про їх реалізацію, яка зараз просто не можлива) призведе до посилення конфліктних відносин між Президентом і парламентом. А, по-друге, може призвести до подальшої дестабілізації політичної ситуації в країні».

Іван Лозовий (президент Інституту державності і демократії):

«По-перше, я думаю, що це дещо панічна реакція фракції «Наша Україна» у Верховній Раді. Якби це реалізувалося, то я сумніваюся в законності прямого президентського правління у такій ситуації. Зараз немає для нього підстав, згідно Конституції. По-друге, передвиборча істерія надто підвищилася: ще цілих два місяці до виборів, а вже лунають, на мою думку, панічні заяви».

Володимир Полохало (керівник проекту «Політична думка»):

«Я не можу гіпотетично аналізувати ситуацію, яка не вписується в правові легітимні рамки поправки до Конституції й декларації про демократичний тренд з боку Президента України Віктора Ющенка, який, акцентуючи увагу на своїй прихильності до європейських демократичних цінностей, звісно не може діяти таким чином, як авторитарні президенти, скажімо, Білорусі, Казахстану й деяких інших пострадянських країн. Тому пряме президентське правління, я б сказав, - це така собі недемократична фантастика, яка не має реальних підстав для реалізації.

Деякі висловлювання з приводу вчорашнього голосування звичайно я б оцінив як сказані на рівні інстинктивної, прямої людської реакції, в тому числі й висловлювання Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради. Можливо перебування якраз в авторитарній країні - Казахстані - вплинуло на його висловлювання. Ці крайнощі вписуються в політичний дискурс активної фази виборчої кампанії. Я думаю, що це темпоральні, експансивні, екстравагантні й зовсім неелегантні (користуючись терміном Президента Ющенка) висловлювання в контексті його демократичної програми і постулатів. Можливо, якби Віктор Ющенко перебував не в авторитарному Казахстані, а скажімо в демократичній Польщі, він би не ризикнув сказати про розпуск парламенту, а члени його команди - про пряме президентське правління.

Аналогічно Єхануров би не зреагував на вчорашнє голосування тією фразою, що рейтинг «Нашої України», як скривджених, зросте. Все це темпоральні, ситуативно-ексклюзивні оцінки, які виникли скоріше всього від несподіванки, бо Президент і його оточення не передбачали такого повороту перебігу обговорення газової проблеми в парламенті. Це шокова реакція, чи афект. А політичні афекти не можуть бути предметом політологічного аналізу».

Центр досліджень політичних цінностей