Тоді як у Києві набирає обертів передвиборча кампанія, у Вашингтоні намагаються проаналізувати і передбачити, якою буде Україна після виборів. В одному з провідних вашингтонських інститутів -- Центрі Вудро Вілсона днями відбулась дискусія, на якiй аналітики робили свої прогнози щодо парламентських виборів 2006 року.

Дискусія в центрi Вудро Вiлсона зiбрала чотирьох аналітиків, якi усi погодилися, що культурна різниця між українськими регіонами, результати діяльності нової помаранчевої влади, рівень реалізації очікувань громадян після революції, останні політико-економічні кризи та рівень компетентності або некомпетентності кандидатiв будуть основими факторами, якi визначать, яким буде український парламент 2006 року.

Четверо аналітиків практично зiйшлися на думцi, що кардинальна різниця у політичних уподобаннях і настроях населення на Сході і Заході України буде одним з визначальних факторів на наступних виборах. Демонструючи карту України, публіцист Микола Рябчук зробив історичну паралель, щоб пояснити причини такого розподілу:

«Лінія, по якій Україна розділена на оранжеву і блакитну відповідає історичному розподілу українських територій по старому кордону Речі Посполитої. Це показує, що велику роль відіграє політична культура».

За його словами, східні регіони залишаться оплотом старої ментальності:

«Ці регіони будуть напевно найбільш проблематичними, оскільки там відчувається чітке несприйняття будь-якої прозахідної ідеології, -- ідеології, яка розглядається там як націоналістична, як галичанська. Тому, напевно, ці регіони будуть бастіоном радянофiлiв, але я вірю, що битва не програна у південних областях».

Водночас старший аналітик правозахисної організації «Дім Свободи» Адріан Каратницький намагався пояснити феномен того, що домінуюча на Сході України Партія регіонів, програму якої аналітик назвав швидше ліберальною, притягує голоси комуністичного електорату:

«На Сході серед індустріальних еліт існує культ одностайності, домінування ієрархічної структури з одним господарем, яка відтворює радянську систему. Тепер цей новий господар є представником приватного сектора і цей господар веде регіон і своїх виборців в напрям більш орієнтований на ринок і на Європу».

Тим часом професор університету Джорджа Вашингтона Тарас Кузьо вважає помилковим говорити про лібералізм Януковича:

«Декілька років назад я написав статтю про міжнародну політику Кучми, і я сказав, що вона не була не про-українська, не про-російська, вона була про-кучмівська. Те саме я думаю з людьми з Регіонів України. Вони не про-російські і не про-європейські -- вони проахметовські, вони про-донецькi».

На думку експертiв, спадок старої системи, якої не змогла чи не захотіла позбутись нова влада в Україні, залишається однією з найбільших проблем, яка також буде важливим фактором на парламентських виборах. Про це зокрема говорив Микола Рябчик:

«Вони досі намагаються зберегти усі механізми цієї системи, однак вони не можуть або – у випадку Ющенка, я вірю -- що вони не хочуть використовувати механiзмiв шантажу, і саме тому ми маємо дивне відчуття нефункціональності цієї системи. Старі механізми вже не працюють, шантаж практично не використовується, як це було за Кучми, а новий механізм, який базується на верховенстві закону на демократичних інституціях, не впроваджений, ці інституції не створені і це дуже драматичний розвиток, і я думаю це найбільша проблема, з якою ми стикнемся, не зважаючи на те, хто прийде до влади».

Водночас, на думку політолога Унiверситету Темпл у Фiладельфiї Лукана Вея те, що в Україні сьогодні має місце плюралізм думок є великим надбанням, яке вплине на подальший розвиток держави. За словами аналітика, демократія ще не однозначна iз стабільністю і вона не дає жодних гарантій, але це все ж таки демократія. Коли вона працює, тоді можна казати, що народ має таку владу, на яку заслуговує, бо він її сам обирає.

І все ж про становлення справжньої демократії в Українi, на думку Миколи Рябчука, можна буде говорити можливо лише через декілька десятиліть, бо це залежить по великій мірі від ментальності тих, хто керує державою:

«Їхня ментальність, чи то Янукович чи Ющенко чи Тимошенко, переважно комсомольська і я передбачаю, що ще двадцять років необхідно для того, щоб до влади прийшла нова генерація і можливо після цього ми матимемо більш-менш нормальну країну. І у цьому я швидше оптиміст», -- поiронiзував Рябчук.

newsVOAcom