Дорога українська громадо!

 

Дорогий славетний Майдане!

 

Шановні друзі, шановні побратими!

 

Я сьогодні гордий тим, що після 12 місяців українського достойного, красивого, цікавого життя ми сьогодні святкуємо роковини української свободи. Це істина незалежність, яка після 14 років прийшла на українську землю.

 

Я знаю, що кожна людина, яка прийшла на цей Майдан, прийшла від того, що вона дуже любить Україну. Можливо, не простий час сьогодні, і в нас ідуть розмови про те, як ми впоралися з цими 12 місяцями. У чому є у нас розчарування? У чому у нас є перемоги? Чи тією дорогою іде Україна? Чи не схибили ми зі своєї путі? І багато-багато інших питань, які виникають для чесного люду. І тому мій виступ, шановні друзі, буде присвячений одному: вірі як вийти із кожного Майдану із вірою про те, що ми йдемо абсолютно вірною дорогою.

 

Сьогодні ми повинні дати відповіді на ті питання, які турбують кожну чесну, порядну людину, яка прийшла на цей Майдан. Нам треба чесно розібратися у тому, що відбувається. Без сяких масок, без всякого акторства. Чесно сказати людям, чим ми живемо, що відбувається, і що ми будемо робити.

 

Я прийшов сюди зі своєю родиною, із цими дітьми, які допомагали виходити 12 місяців назад, щоб я піднявся на цей подіум. Вони були тоді біля мене. Біля мене мої онуки, моя родина. Кожний із нас, шановні друзі, заплатили за те, що ми називаємо свободою. Кожний із нас. Я платив свою ціну. Кожен платив із нас свою ціну. Сплатила ціну і моя мама, яка через кілька днів після моєї інавгурації померла, власне кажучи, не приходячи у свідомість. Бо не кожна здорова людина може витримати ту боротьбу з бандою, яку ми вели рік назад. Ми тоді були єдині, бо ми знали, проти кого ми боремося. У мене запитання: коли ми прийшли до влади, коли люди прийшли з цього Майдану у службові кабінети, чому вони втратили ту етику, ту політичну мораль, яка їх тримала тут укупі. НЕ дивлячись на те, що це різні двадцять політичних сил. Ми тоді говорили про одне: ми говорили про ідеали Майдану. От, власне кажучи, про перші уроки, першої роковини українського Дня Свободи я хотів би сьогодні і говорити.

 

Перш за все, я хочу сказати тим, у кого опустилися руки, у кого хилиться голова. Друзі, як Президент своєї країни я стверджую: ми ідем єдиною вірною дорогою – дорогою свободи, справедливості для кожної людини. У будь-якому розвиткові – політичному, економічному чи гуманітарному лежать три речі: демократія, свобода і верховенство права. З цими речами 12 місяців назад тут дерли ми горло. Щоб ці цінності відбулися в Україні. Тут мільйони людей казали: «Та не зарплати нам треба, та не пенсії нам треба, але дайте, щоб у цій країні була чесна влада, іншими словами, було право вибору, жила свобода і було верховенство, верховенство права, щоб тебе ніхто більше не мордував. За 12 місяців цієї ходи я стверджую, що ми не схибили з цієї дороги.

 

Ми нею ідем. Але давайте цінувати виклик, шановна громадо! Те, що демкоратія, істина свобода, права людини творяться не одним місяцем, це річ очевидна. Давайте не посипати голову України попелом. Від того, що через 12 місяців у когось появилися якісь розчарування. Не будьте скоростиглими, особливо у тих речах, які відносяться до нашого споживання. Я переконаний, що моя нація, мій народ блискуче прожили, блискуче пройшли ці 12 місяців. І це дорога унікальна. І тому хочу говорити про те, що рік тому оцей Майдан став могучою рікою. сюди зійшлися десятки потічків, які сюди вели і наші митці, інаші дипломати, і наша молодь, і наші представники силових структур.

 

Окрему доблесть складала – можливо, невеличка, але доблесна армія українських журналістів. Ми вірили, ми можливо підписували останні документи Комітету спасіння. Ми знали, що нас можуть арештувати, але ми думали, що це єдиний спосіб сьогодні прислужити Україні. Ми це зробили. На цей Майдан людей вели різні житейські дороги. Але на них кожен звільнився від страху, байдужості, неправди. Тільки вільні люди могли зібратися на цьому Майдані. Знайти красивий вихід із того конфлікту, який у більшості країн закінчується громадянською війною. І це унікальний комплімент нації, який дає сьогодні увесь світ. Тому увесь світ сьогодні, як і 12 місяців поспіль, говорить про Україну. І я прошу вас, шановні українці, пишаймося цим!

 

Наступне. Помаранчевий Майдан питав у день і вночі: чого ти хочеш? Яких ти змін хочеш для своєї нації, для своєї держави, для своєї родини? Від нього, як і від власноїх совісті, ніхто не міг сховатися, від цього запитання. Пряму і чесну відповідь мусить дати кожен громадянин, де б він не жив, якою б мовою він не говорив, до якого храму б він не ходив, які б політичні погляди він не сповідував. Майдан сказав: «Нам потрібні чесні вибори. Ннам потрібна влада, яка поважає демократію і верховенство права, нам потрібні свобода і справедливість, аби власною працею здобути достаток і впевненість у завтрашньому дню». Кожен українець, хто серцем, хто розумом, прийняв його слово і волю. Львів і Донецьк, Чернігів і Крим, Волинь і Таврія, гетьманщина і Слобожанщина – єдині у наших українських цінностях. Господь почув святу Шевченкову молитву:

 

«І всім нам вкупі на землі

 

Єдиномисліє подай

 

і братолюбіє пошли».

 

Лицарями Майдану були київські студенти, українські студенти, і власне, молодь. Я ніколи не забуду, як 23 листопада три тисячі викладачів і студентів Києво-Могилянки на спільних зборах прийняли рішення оголосити страйк і розіслати листи у вузи із закликом підтримати акції опору на підтримку Ющенка. Спільна заява дипломатів, де більше 500 співробітників підписали її. Міліція, яка щодня, дуже часто без форми засвідчувала, що вона разом із народом. Журналісти. Як «5 канал» оголосив голодування проти свавілля влади! Як 40 журналістів закликали владу припинити тиск на ЗМІ. Як телеканали «Ера», «Тоніс», ТРК «Київ» казали глядачам правду. Не всі канали, на жаль, далеко не всі. Але я говорю про ті правдиві канали, які робили інформаційну революцію. Наталія Дмитрук – сурдоперекладач з УТ-1 зробила подвиг – в прямому ефірі сказала, що канали брешуть.

 

17 днів Майдану породили нове обличчя України. Світ побачив нову країну, сучасну націю, яка здатна формувати нове обличчя Європи. По-новому сьогодні і ми відчуваємо Україну у собі. Абсолютна більшість громадян України сьогодні сприймає Україну як єдину Батьківщину. Перелом відбувся у всіх регіонах України. В усіх соціальних і мовних групах. У першу чергу, серед молоді і людей із вищою освітою. Єдиною Батьківщиною Україну сьогодні вважає 90% громадян України. Два роки тому нас було 76 %. 94% молоді єдиною своєю Батьківщиною вважають Україну. Два роки тому їх було 87%.

 

П’ять років тому більше половини української молоді хотіло б родитися за кордоном. Сьогодні ми на повний голос говоримо про себе як про українську націю. Ми пишаємося своїм українством – у цьому найбільша перемога Майдану. Ми думаємо по-українськи. Ми відроджуємо свої корені, очищуємо від чужих міфів свою історичну пам’ять. Це непростий процес. Нам не вистачало останнього кроку, щоб примиритися, наприклад, в українському баченні перемоги над нацизмом, коли б учасники і Великої вітчизняної війни, і Повстанської армії подали одне одному руки. Це не вдалося. Але я вірю, що цей крок буде зроблений і я зроблю усе, щоб усі старі розбрати були в Україні подолані. Днями згадаємо іншу сумну сторінку української історії: Голодомору, який забрав 10 мільйонів синів і дочок у 32-33 роках. Нам треба винести уроки з цієї трагедії. Це потрібно нам, щоб усвідомити, що доля кожного і мертвого, живого, і ненародженого уплетена у долю єдиної України. Майдан допоміг мільйонам людей утвердитися у своїй українській ідентичності.

 

26 листопада я вас усіх запрошую взяти участь у посадці калинового гаю на честь кожного українського села, яке у 32-33 р.р. потерпало від голодомору. Ще одна безперечна перемога – це обретіння мільйонами людей гідності громадянина. Українці назавжди звільнилися від старої звички терпіти безвідповідальність, у тому числі, і безвідповідальність влади.

 

Безперечною перемогою Майдану стало утвердження свободи слова. Воно стрімко набирає сили. Як і всі українці, я вітаю цей процес, і зроблю усе для того, щоб воно прискорювалося. Я пропоную журналістському цеху партнерство. Переконаний, що незабаром преса стане в Україні четвертою владою. Знаю, що в українській журналістиці досить чесних професіоналів, які свій іспит владою витримають достойно. Найвищі журналістські стандарти, переконаний, стануть нормою, і це питання недовгого часу. Нарешті, перемогою Майдану стало отримання всіма нами свободи вибору. Ми захистили право українського громадянина самому обирати собі владу. Я гарантую, з першого дня виборчої кампанії парламентських виборів 2006 року вони будуть чесними і вони будуть прозорими. На вибори 2006 року до українського парламенту не будуть працювати під жодну політичну партію ні державний офіс, ні державне приміщення, ні державний комп’ютер, ні державне авто.

 

Прес-служба Президента України