Удовенко, народний депутат України, голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Сьогодні виникла така ситуація, коли міністр палива і енергетики України Іван Плачков порадував, що домовився з Москвою. Москва відразу ж спростовує – «Газпром», і Христенко, а потім і туркмени говорять, що ніяких домовленостей не було. Як тепер Україна виглядає на міжнародній арені, і як взагалі таке могло статися?

Насамперед я хотів би зазначити, що у нас є угода на міждержавному рівні між Україною і Російською Федерацією щодо поставок газу, здається, до 2009 року. Значить, ці умови, вони не можуть переглядатись. Вони можуть переглядатися за згодою обох сторін. Досвід свідчить, що і Україна, і Росія виконують свої угоди. Друге – є контракти. Так от, угода є, угода діє, з нашої точки зору, а контракти на 2006 рік ще не підписані. Ведуться активні переговори на всіх рівнях. І президент, і прем’єр-міністр... недарма ж прем’єр-міністр, коли це позавчора був в Москві, десь якісь там домовленості були.

Тож сьогодні Плачков сказав, що він домовився про поетапний перехід по 80 доларів за 1000 кубів газу, а Москва на всіх рівнях це спростовує

Мені важко коментувати. Для того, щоб відповісти на ваше запитання, я подзвонив пану Івченко, ми почали з ним розмову. Я йому сказав, що мене цікавить, який сучасний стан переговорів, і він мені там почав розказувати. А в цей час йому подзвонив міністр, а мені вже треба було до вас виїхати. Так що, на жаль, я не отримав відповіді.

Ви сказали цікаву річ про угоди. А мене цікавить, чи ви, коли були міністром, ви бачили ці угоди на очі? Тому що зараз кожна сторона трактує їх по-своєму

Ну, це вже інші угоди. Я ж міністром подав у відставку у 98 році. А це угода в 2000 році готувалася.

А ті угоди, які були за ваших часів: і газ, і Чорноморській флот?

Ну, Чорноморський флот, я сам особисто вів переговори. І останні переговори, коли Кучма, Марчук був призначений прем’єр-міністром саме напередодні переговорів, я і начальник генерального штабу були в Сочі, і там були останні переговори. Збоку Росії - Єльцин, міністр закордонних справ Російської Федерації вели переговори. Я як міністр закордонних справ ратифікував ці переговори, попередньо ставив візу на них.

Іванов говорить, що якщо зараз переглядати цю угоду по Чорноморському флоту, це цитую: «Піддавати ревізії ці угоди - все одно, що смерть»

Зараз ми повинні бути досить витриманими. Ми не повинні давати нікому приводу, що ми також займаємо якісь екстремальні позиції. Так, я, наприклад, вважаю, що заява Матвієнка була своєчасною. Але в той же час нам потрібно бути обережніше в таких заявах. Тому що зараз російська сторона може використовувати будь-яке необережне слово українського політика для того, щоб роздмухувати ситуацію, пов’язану навколо газу. Ми повинні робити скидку на те, що починається, іде вже передвиборна кампанія, агітація, і політичні сили хочуть собі і проросійські, чи в міру непроросійські сили, вони кожна хоче завоювати собі капітал і голоси виборців.

От спікер Литвин говорить, що до завершення передвиборчої кампанії угоду про поставки російського газу в Україну не підпишуть. Погоджуєтеся?

Угода нам не потрібна. Нам потрібні контракти. Я думаю, що російська сторона підпише контракт, тому що вона зобов’язана підписати. Нарешті, якщо в нас виникають якісь колізії, то ми можемо в господарському суді в Стокгольмі вирішувати разом із Росією усі питання, які потрібно вирішувати. Я повинен наголосити, що, по-перше, ми не повинні політизувати цю проблему, принаймні, українська сторона. Ми зі свого боку, і президент України, і уряд, вживають дуже активні дії. Я навіть, коли ви мені сказали кілька годин назад, коли почав готуватися до інтерв’ю, що влітку, десь в липні місяці, уряд український почав вести переговори з російською стороною про поставки газу на 2006 рік. Тобто, його не можна звинувачувати, що ми дотягнули от до цього часу. Я не хочу використати цей момент, дуже популярно звинувачувати російську сторону...

Хто винен в цьому конфлікті?

Потрібно шукати компроміс. Причому, російська сторона повинна розуміти, що шантаж уже не буде проходити. А потім, вони не можуть технічно припинити поставки газу. Бо це ж Європі газ не піде. Тому тут треба дуже бути, дуже обережними. Ведуть переговори на всіх рівнях – президент, міністр палива і енергетики, голова «Нафтогазу України», міністр закордонних справ. Оце їхня справа. Нас як споживачів газу безумовно це непокоїть, які ціну будуть на газ? Тому що так теж не можна робити. Це ж не 90-й рік, коли Росія тоді перевела на світові ціни – 10 000% гіперінфляція була!

Мене ще цікавить такий нюанс. Як ви думаєте, Янукович говорить, що конфлікт цей зроблено навмисно для того, аби запровадити в Україні надзвичайний стан, і таким чином зірвати проведення політичної реформи до виборів у парламент

Абсолютно не погоджуюсь. Я можу сказати більше – навпаки, що опозиція зараз все робить для того, щоб підірвати стабільність, порушити політичну стабільність, економічну стабільність в Україні напередодні парламентських виборів. Друге я хочу наголосити: сьогодні саме східна Україна, південь України, майже 100% залежать від російського газу. Тому що вся промисловість наша, вона працює на газі, і це свідчення відсталості нашої промисловості. Сьогодні металургійна промисловість, доменні печі працюють на газі, мартенівські печі працюють на газі. І в нас величезна потреба саме в газі, тому що ми не модернізували за роки незалежності свою промисловість. Те, що говорять політично зірвати – ніхто не хоче зірвати. Я особисто був проти цієї політичної реформи і раніше, і зараз, тому що не це сьогодні головне для України. Для нас дійсна стабільність політична, економічна і піднесення життєвого рівня українського народу.

Ви в 94 році разом із Кучмою їздили до Туркменістану. Як тоді проходили переговори?

Тоді мене вразило, що ми не розраховувалися своєчасно за поставки туркменського газу. Ми розраховувалися тоді тільки товарами. І ці товари, на жаль, комерційними структурами, які займалися, були посередниками, вони не добросовісно себе вели у виконанні зобов’язань української держави перед туркменською стороною. І президент Туркменбаші скаржився нам, ну, наприклад, ви берете 1200 доларів, здається, телевізор невеличкий в нас був «Рекорд», «Sony», десь там 500-600 доларів коштував в той час. Отакі ціни нав’язувались тоді туркменам.

А домовленості швидко досягли тоді?

Тоді на рівні президентів досягли досить швидко. І ми поклялися, що будемо чесно виконувати свої зобов’язання. Зараз прем’єр-міністр, чи хтось із наших лідерів заявив, що ми на 100 мільйонів поставили товарів Туркменістану, і туркменська сторона до нас претензій не має. І таке інше.

"НТН"