Країна нарешті отримала відповідь на запитання, кому було вигідно отримати саме такі результати виборів. Це Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Народний союз «Наша Україна» та Соціалістична партія України. Якщо вірити чуткам, остання й запропонувала іншим просту, але ефективну, як показав досвід, систему «підрахунку» голосів. В такому випадку вони, напевно, вирішили перестрахуватися на випадок, коли така ж ідея прийде ще комусь у голову, бо тоді її могли втілити у життя, але вже без «будівельників Європи в Україні». І вони таки встигли: інакше ми б бачили вчора під стінами ВР малинові соціалістичні стяги замість, наприклад, «литвиновських» або «вітренківських», або, скоріш за все, разом з ними.

 Звідки ж така впевненість у тому, що саме ці політичні сили втілювали соціалістичну мрію у життя? Проаналізуймо, хто ж саме голосував за проект постанови: 198 депутатів, з яких ЖОДНОГО депутата від ПР, БЮТ, НСНУ та СПУ. Треба віддати належне: українські «ленінці», які самі не впевнені у своєму світлому майбутньому у випадку перерахунку (адже під час цього могли б й їх «злити»), але чітко усвідомлювали, що «могутня четвірка» фальсифікаторів постанову про перерахунок «прокатить», і намагаючись дотримуватись своєї «картонної» лінії «проти капіталістів» (звичайно ж проти «чужих», а не тих, що фінансують КПУ), тремтячими руками натиснули кнопки «ЗА».

Нестора Шуфрича, єдиного з фракції СДПУ(о) «нетаківця», який проголосував проти постанови, у розрахунок брати не будемо – він теж людина, і йому є що втрачати (цілком припускаю, що йому міг про це нагадати позапартійний «соціаліст по духу» Луценко). Втім, представники «переможців» могли вплинути на його світогляд обіцянками солодкого майбутнього у випадку «здачі» своїх побратимів, за яких він свого часу стояв горою.

І на «народних» обранців не вплинув кількатисячний натовп ошуканих виборців, які голосували за інші партії, і чиї голоси були вкрадено, а також представників «злитих» партій та блоків попід стінами ВР. Авжеж, Верховна Рада може приймати справедливі рішення на користь народу лише у випадку, коли він (народ) виходить на майдан, заполоняє сотнями тисяч людей вулиці, блокує місто, й виникає реальна загроза штурму сесійної зали натовпом, який ніхто не здатен буде зупинити. А коли цей народ у більшості своїй стомлений виборами, зневірений у «новій» владі, яку він, власне, і посадив у «теплі» крісла для того, виявляється, щоб знову бути ошуканим, пограбованим (цього разу «своїми») та повністю ігнорованим нею, то на такі дрібниці, як декілька тисяч людей на вулиці та заяви якихось «невдах», можна просто не звертати уваги – головне, щоб своя, «соціалістична», міліція їх (можновладців) берегла і народ якомога подалі тримала кордонами.

Звичайно ж, якби постанова ВР про перерахунок голосів була прийнята, це було б значною мірою політичне рішення, але справедливе. На мій погляд, якщо 198 депутатів, у тому числі позафракційні, представники партій та блоків, які нібито програли вибори і які разом представляють вагому частину суспільства, мають не тільки сумніви, а й прямі докази масових та системних фальсифікацій, вважають, що голоси потрібно перерахувати, їх треба було б перерахувати, щоб заспокоїти суспільство. Насправді, передусім йшлось не про те, чи потраплять ці політичні сили до парламенту, чи ні, а про те, щоб влада (а це перш за все «переможці» перегонів) пішла назустріч суспільству і показала реальні результати виборів. Якщо довести «аутсайдеру», що він набрав, наприклад, 2,7% голосів (а довести це можна виключно шляхом перерахунку бюлетенів в окружній комісії за участю представника цієї партії чи блоку), то які претензії він зможе надалі висувати? Звичайно, за умови, що бюлетені, тобто документи суворої звітності, які мають за законом зберігатися протягом 4 років, ще не знищені, або ці бюлетені не є фальшивими. І взагалі, навіщо зберігати бюлетені, які підтверджують волевиявлення народу, як не для того, щоб із виникненням щонайменших сумнівів їх можна було б дістати з архіву, перерахувати і встановити істину?! Але ж якщо встановити істину, то вкрадені ПР, БЮТ, НСНУ та СПУ голоси доведеться віддати іншим партіям та блокам! А деякі з них після цього ще й до парламенту, борони Боже, потраплять! А тоді ж країну спокійно «не подерибаниш»! Та й чисельність «своїх» фракцій, відповідно, зменшиться. І не буде вже у Партії Регіонів 198 (!) штиків, а у БЮТ – 129! Про НСНУ та СПУ я, взагалі, мовчу – вони ж тоді стануть, вибачте за слово, «міноритарниками»!

 Коаліція політичних сил, до якої входить і наш блок, буде продовжувати боротьбу через звернення до судів, світової спільноти аж до масових акцій протесту.

І йдеться тут не про те, щоб потрапити до парламенту чи отримати «сатисфакцію» у вигляді доданих до рейтингу відсотків голосів. Просто ми розуміємо, що якщо ми не доб’ємося перерахунку голосів, в Україні буде закладено бомбу уповільненої дії. Величезна частина суспільства (за нашими підрахунками, це близько семи мільйонів людей) або не змогла проголосувати взагалі через непрофесійну та злочинну діяльність ЦВК та виборчих комісій усіх рівнів, або (і це найбільша частина) проголосувала за партії та блоки, які мали привести до парламенту нові обличчя, справжніх професіоналів, а не «грошові» мішки та популістів, які були виховані минулою корумпованою владою. Ця частина суспільства – активні й працездатні громадяни, які розуміють, що найближчі п’ять років (коли не більше, адже ця злочинна «четвірка», яка нібито виграла вибори, зробить все, щоб у подальшому не допустити до влади політиків нового типу) їм доведеться жити у клановій системі, яка була встановлена за часів правління Кучми, де депутати та чиновники думають перш за все, як би їм вислужитися і відстояти (є ще модне слово «пролобіювати») інтереси своїх хазяїв, які належать до певного клану, а не тих, хто насправді має бути єдиним джерелом влади у суспільстві. Ця частина незадоволена і обурена результатами виборів, оскільки або не змогла проголосувати взагалі, або підозрює (свідомо чи підсвідомо), чи точно знає, що вибори насправді були нечесними, і її голос було вкрадено на користь «партолігархів». А чи можуть політики, які свідомо підступним та  нечесним шляхом дорвались до влади, після того бути чесними у своїх переконаннях та діяльності?

Звичайно, люди стомлені виборами, певна частина суспільства дещо дезорієнтована брехливими повідомленнями підконтрольних «новій владі» ЗМІ, але часовий механізм в їх душах вже запущено – він почав відраховувати час. А будь-яка бомба, як та рушниця на стіні, колись-таки вибухне…

Володимир Масарік, Заступник голови партії «Інформаційна Україна»

Блок Бориса Олійника та Михайла Сироти

Инф. BLOK.ORG.UA