Уряд і прокуратура дійшли сенсаційного висновку: 2004 року користування надрами велося незаконно. За великим рахунком, це мені нагадує заклик Юлії Володимирівни Тимошенко про реприватизацію, який, можливо, з точки зору моралі мав право на існування, але з точки зору права і майбутнього України — приніс тільки негативні наслідки. В подальшому уряд відмовився від ідеї реприватизації підприємств. ...

 Буквально на вихідних президент і прем'єр-міністр наголосили, що реприватизації в Україні не буде. Я змушений зробити аналогію з користування надрами. 

Безумовно, враховуючи те, що стаття Конституції наголошує на тому, що надра є народним надбанням, вести мову про надто сильну лібералізацію у цій галузі поки що недоцільно. Але дотично надрокористування — це та ж приватизація, але на час. Фактично це оренда. Якщо ми знову починаємо етап реприватизації в галузі надрокористування, то варто не забувати — ця галузь потребує колосальних інвестиційних коштів. Наразі ми відлякуємо інвесторів, і це несе для галузі неабияку загрозу.

Сьогодні фактично з'являється два списки ліцензій, які викликають питання — один на доплату, а інший на анулювання. Але ж тут буде присутня суб'єктивна оцінка. Наш Комітет взагалі ставить питання — а чи держава виграє від перегляду ліцензій 2004 року? Чи винні надрокористувачі у тому, що якийсь розумний депутат вніс в закон про бюджет такий пункт (і це повторилося в 2005 і 2006 роках): ліцензії надавати лише на аукціоні, а процедуру аукціонів не було виписано. А в 2005 році пішли ще далі: внесли поправку про те, що згідно з законом про аукціон, якого в природі ще не було, мали видаватися ліцензії.

Я вважаю, що міністерство відверто підставляють, коли відбувається політичний тиск — анулювати всі ліцензії 2004 року. Не царська це справа прем'єр-міністра заявляти про 600 ліцензій. Не справа прем'єр-міністра давати політичне повідомлення на всю країну, що уесь 2004 рік сфера надрокористування була поза законом.

Можливо, переглядати ліцензії потрібно, але робити це має не комісія, не прем'єр-міністр. Цим має займатися геологічний контроль. Не виконує хтось умови — будь ласка. Аукціони, з моєї точки зору, непогана річ, їх можна проводити. І аукціони є не лише на приватну власність, а й аукціони на оренду. Скажімо, на оренду земельних ділянок, якоїсь нерухомості на 5-10 років. Надрокористувач, тим паче приватний, хоче мати якусь упевненість. Я наголошую, що ті, хто зараз працює в надрокористуванні, — це люди, яким при житті треба ставити пам'ятники. Це люди, які мають сміливість зайти в цей бізнес. 

У сфері надрокористування Україна — країна третього світу. У нас зовсім не відпрацьована модель обов'язків держави. У надрокористувача є обов'язки, але немає прав.

Ще раз нагадаю: у 2005 році був прийнятий бюджет, в якому була прописана процедура відкладеної дії. Тобто було посилання на процедуру, якої ще не було. Що мали робити ці люди, які дешево, але законно, з моєї точки зору, отримували права на надрокористування? Куди дивились посадовці? До речі, чому їх прокуратура не притягує до відповідальності? Звичайно, краще відігратися на компаніях, що отримали ліцензії. В результаті налякали інвесторів, зриваються контракти.

Автор: Геннадій Руденко, голова Комісії Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування

Газета «ДЕЛО»