Шановні колеги, давайте навчимося говорити про національні інтереси, коли треба говорити, а це якраз на засіданні уряду. Я переконаний, що кожен виступ, який ми слухаємо, повинен бути націлений на це, знаєте, це не політичний майдан, це не площадка, з якої завтра відбуваються вибори.

Але є система інтересів, які можна захистити тільки на урядовому рівні, бо тут представлена та еліта, яка має функцію через виконавчу, через інші системи влади це робити. Це просто обов’язок.

Коли ми підводимо підсумок 2005 р., мені важко поділити у системі влади, скільки було бажаючих завалити цей рік і показати, що ця влада неефективна. З іншого боку, яке було колосальне намагання показати, можливо вперше за 15 років, що свобода і демократія чогось варта, що вона матеріальна, що вона стосується кожної людини, що вона піднімає пенсію, заробітну плату і вирішує ті питання, які роками в цій країні, всі дивилися з різних трибун і акцептували.

Я розумію, під яким кутом і сьогоднішнє засідання уряду відбувається. З одного боку, безумовно, країна пережила великі політичні шоки, вибори завжди приносять такі політичні шоки, тим більше, вибори, які тричі проводилися і двічі були сфальсифіковані тією владою, яка „блискуче” представляла цю країну і привела її до ізоляції у попередні 10 років.

Давайте трошки замислимося. Це я апелюю до тих, хто, можливо, не повну уяву має про українську владу. Ще 12 місяців тому, яка ця країна була, з якою системою влади? Вона керувалася, вибачте, не на Грушевського, вона керувалася кланами, і ключові рішення центрального і місцевого уряду, на моє переконання, - це було замовлення клану. Давайте не будемо робити вигляд, що цього в історії України не було. Це ще 12 місяців назад було. Звідси – преференції. Звідси – 5 млрд. втрати від скасування платежів по митних оформленнях, біля 7 млрд. – по податках. Це та країна, яка 12 місяців ще назад була. Ми зараз говоримо про ВВП багато. Можемо поговорити і про ВВП, яке було і в які кишені те ВВП йшло, хто відчув його в бюджеті і хто відчув його по пенсії, по заробітній платі.

Я прошу, нам треба всім спуститися на землю, чесно говорити про цю країну. Чи 12 місяців назад ми не знали такого поняття, як криміналізована влада? Вам Юрій Іванович показував карту корисних копалин України? Візьміть депутатські списки і порівняйте квадрати, виділені за 10 днів останніх в грудні місяці. На родини чи на підставних осіб, чи...

В 2004 р., за 10 днів до Нового року. Ви побачите таке дивне співпадіння, по родичах чи по підставних. Хіба це ви не знали, як видавалися родовища піску у цій країні, ліцензії, вірніше, на пісок, на родовища піску, на граніт, на газові, на нафтові родовища? Ви забули про це? Чи ви забули, як по системі цілих, я буду про виконавчу систему говорити, як торби з грішми передавали, починаючи від сільської ради, закінчуючи міністром? Забули, як працювала податкова система чи міліція, чи хтось інший? Це була наша країна, друзі, наша країна.

Чи забули ми ту статистику, що ще рік тому кожний, хто з макроекономічних оглядів виходив, з політичних оглядів, починав з того: більше 50 % валового продукту нації виробляється в тіні. Тоді виникали і парадокси, що влада Януковича показує 16 % плюс валового продукту в прирості до бюджету, приріст бюджету – 1,3 %. Так а куди діваються 14 порядків ВВП? А зайдете з тим 1,3 % приросту бюджету до соціальної програми, можна задати запитання: так чому тоді пенсія не росла, зарплата не росла, як нам так добре жилося? Та тому, що це fata morgana була. Копнеш у ПДВ – 5 млрд. сумнівно відшкодованих. У нас немає кількості прокурорів скільки і, я б сказав би, певної відданості, щоб підняти просто питання, часу немає на суди, на прокуратуру, щоб це питання довести. 5 млрд. сумнівно нарахованого ПДВ, помножте на 5 і ви вийдете на ВВП, а там ще дві дії зробіть, і ви будете знати темпи приросту ВВП. Як ви прийдете до аналізу будь-якого торгового обороту. Чому з країнами Балтії за 1 рік втричі скоротився товарообіг? Яке лихо спіткало у цих відносинах? Та дуже просте: перекриті схеми, по яких відмивалося фіктивне ПДВ, і крали мільярдами.

Давайте ми не будемо забувати, що це ще було у грудні попереднього року, 2004 р. Це та країна, в якій досталося цим людям, які сидять тут, більшість з яких до 40 років, які мали гідність, честь стати міністрами і почати наводити у цих конюшнях порядок. Чому не аплодувати цим людям?

Я, колеги, ці слова адресую тільки по одній причині: у сумі не можна робити жодної справи. Руки опускаються, віри немає! Так я хотів, щоб ті люди, які мали відношення до того інституту, про який ми зараз говоримо, перш за все, до уряду України, були горді за ту роботу, яку вони зробили у центрі і на місцях. І з цим я вас хотів привітати.

Можливо декілька скучної політики, політики цифр. Ми починали з того, що процеси, які відбувалися в економіці, в соціальній, гуманітарній сфері, очевидно, говорили про дуже складні, давно закладені і досить негативні тенденції. Якщо ми говорили про економіку, валовий продукт, давайте сьогодні скажемо, що тенденції скорочення приросту промислової продукції в цій країні почалися в 2003 р., внутрішнього валового продукту – 24 місяці тому, навіть більше.

Ми стояли останні 2 роки, я не беру до уваги 2005 р., перед проблемою виконання бюджету, це завжди у нас була боротьба, як виконати бюджет. Бюджет скочувався по суті вже до некерованого дефіциту покриття витрат, ускладнювалися платіжний і товарний баланси, борги по ПДВ виросли до 4,6 % млрд.

Ми говорили про небачені збитки в економіці, в 2004  р. у нас було збитків в економіці найбільше за 15 років української незалежності – 30 млрд. грн. Як добре жилося.

Ми говорили про процес детінізації і це на собі відчував бюджет, ми говорили про те, що оптова інфляція досягла 24 %, а це прелюдія до росту цін споживчого  характеру, це все відбувалося у 2004 р. Країна не мала статусу ринкової економіки, ні в країнах ЄС, ні в США.

Коли ми говоримо про процеси 2005 р., щоб мені хотілося виділити? Перше – ніхто сьогодні про це не говорив. За останні 2,5 роки призупинено падіння промисловості, її ключових галузей – машинобудування чомусь падає 3 роки, у жовтні місяці воно припинило; хімічна промисловість – 3 роки, деревообробна – 3 роки, нафтова – 3 роки, сьогодні лише 2 галузі економіки мають поки що навіть не тенденцію до падіння, а тенденцію в режимі стагнації, в режимі депресії – оптова торгівля і будівництво.  Про оптову торгівлю я вже говорив, про витоки цього процесу, і ту, можливо, важко навіть сказати, тішиться цим процесом чи не тішиться, якщо мова йде про досить радикальне очищення і вилучення тіньових схем із цих процедур. По будівництву – це те питання, яке я хотів би зупинитися трошки нижче.

Бюджетні поступлення – коли за 15  років Україна за один рік отримала бюджетних поступлень на 1,6 рази? Коли взагалі з бюджетом апелюють у разах? Ми плескали в долоні, коли приріст бюджету 5-6 %. Це велика радість була для нації. Ми говоримо про те, що 1,6 рази зріс національний бюджет – це в 2005 р., такого досягнення ніхто не мав.

Інфляція. Коли ми говоримо про 10,3, то ми можемо паралельно говорити, це на 2 з лишнім порядки нижче, ніж було у попередньому році. І найголовніше, якщо ми говоримо про оптову інфляцію, вона скорочена з 24 % до 9 %. А це як для селян вдалий озимий посів, так для системи роздрібного ринку – це хороша підвалина, коли ми маємо у попередньому році рівень оптових цін 9 %. Це значить, те, що ми маємо досить керований процес на роздрібному ринку у плані цінової корекції 2006 р.

Коли ми говоримо про національні резерви. За 1 рік виросли вдвічі валютні резерви Національного банку. Коли ці валютні резерви не проїли, колеги? Якщо вони залишаються на одному рівні при тенденції через досить сфальсифікованому систему торгівлі, і оптової в тому числі, і падіння торговельного балансу, його позитивного значення, чому не знищуються резерви Національного банку? Тому що ті тенденції, які були, очевидно, в 2004 р. з точки зору міжнародної торгівлі, вони характерні для України залишаються на 2005 р. Тому ринок не йде в резерви Національного банку при дефіциті валюти і не затребує її на ринок, тому що на ринку відбуваються близькі або аналогічні процеси тим, які відбувалися в 2004 р. Якщо говорити, мені здається, так по науці, без статистики. Прямі іноземні інвестиції збільшилися в декілька разів. Так, є проблема в тому, що в Тернопільській області, наприклад, вони складають 30 дол., у Дніпропетровській області вони складають більше 700 дол. на людину за один рік. Багато про інші нюанси можна говорити. Але, друзі, про те, що 7,8 млрд. доларів інвестицій в національну економіку, що це є найбільша цифра за роки української незалежності, це очевидний факт. Олександр Пасхавер наводив, як тенденцію, я назву як цифру, приріст депозитів населення в 1,7 рази, приріст кредитних вкладів в 1,8 рази.

Ми про яку економіку говоримо – про економіку росту? Звідки починається економіка росту? Від першої операції, коли громадянин свою зарплату чи пенсію кладе не в чулок, а несе в банк, і тільки ті кошти починають працювати на національну економіку. Так ми маємо процеси, яких ще не мала Україна.

Я прошу, щоб ви не оцінили це, знаєте, як „кисельна розмова” з бажанням бачити солодке. Я просто хочу, щоб ми реально відштовхувалися, що звідси, можливо, і починається національний патріотизм, що ми поважаємо, що ці процеси, які ми маємо, не відбуваються навіть у наших сусідів. То чому про це не можна говорити? Чому цим не можна гордитися? Це ж, безумовно, не плід роботи 19-ти міністрів, безумовно, це плід роботи всієї системи влади. Але давайте про це говорити. Коли ми говоримо про ті самі збитки економіки, друзі, в цьому році вони є найменшими – 14,8 млрд., 12 місяців тому вони були 30 млрд. Ці порядки можна оцінити?

Абсолютно згоден з зауваженнями, особливо економістів, про соціальний перегруз економіки минулого року. Але це та політика, яку ми замовляли. Логіка цієї політики була одна – нація 14 років гнітилася під режимом. Відбулася Помаранчева революція. Яке у людини очікування? Ви знаєте, завтра буде краще. Як це завтра зробити? Через соціальну політику. Давайте покажемо, коли влада чесна, коли влада професійна, коли влада може зібрати через детінізацію, оптимізацію регуляторної політики, інших речей, коли влада може зібрати кошти в 1,6 рази більше до бюджету, давайте віддамо це бідній людині.

 Щоб вона відчула, що демократія – це не тільки словеси, що це не тільки високий рівень стандартів, що це те, що відчувається по кишені. Бо чесна влада. Тоді приходимо до соціальних тенденцій.

Хочу підкреслити, щоб це почули по телебаченню, створено нових робочих місця 1 млн. 139 тис. Хіба це не наша мета була? Що таке людині дати роботу? Це значить дати відповідь, як накормити родину, як відправити дитинку в школу, як оплатити інститут, як оплатити комусь  операцію і т.д. Чому на Заході кожний уряд починає свій звіт із 2-х питань – рівня безробіття, створення нових робочих місць і рівня інфляції? Та тому, що це інтегральне, це ключове, воно як потяг за собою веде цілу систему показників, в тому числі соціальних.

Я хотів би ствердити: за 2005 рік створено 1 млн. 139 тис. робочих місць. Рівень безробіття – з 8,6 % по міжнародній методиці, по методиці МОП, скоротився до 7 %. Заборгованість по зарплаті скоротилася на 13 % або практично кожна 8 гривня заборгованості була погашена. Хіба це не предмет звіту хорошого?

Коли ми говоримо про доходи. Реальні доходи людей виросли на 20 %, підкреслюю, реальні доходи людей, скориговані на всі інфляційні процеси. Можна вести дискусію відносно інфляційних процесів, де більше вони зачепили, яку корзину, і як та корзина впливає на оцінку тих чи інших закупок, в тому числі і продовольчих, наприклад. Але сьогодні можна констатувати: реальні доходи збільшились на 20 %. Номінальна зарплата – на 34 %. Прошу підняти руку, коли ще в українській соціальній історії, заробітна плата за один рік піднімалась до такого рівня. Не було такого.

Коли ми говоримо про заробітну плату у бюджетній сфері – більше 50 %. Можна говорити, що вона не відповідає рівню оплати праці у промисловості, але те, що за цей рік ми її наблизили майже на 14 пунктів, я думаю, про це варто говорити, що нам залишилось там 20 з лишнім пунктів. Ми ставимо за мету це, ми хочемо, щоб вчитель в Україні, медик отримував, як мінімум, середню заробітну плату промисловості – це наша мета. Чому не говорити про те, що в цьому році зроблено крок, який за 15 років влада ще не робила?

І в цілому я хотів би, можливо такий, знаєте, синтетичний показник навести. Приріст реальних доходів населення на одиницю валового продукту збільшився з 1,3 % до 8 %, або в 5 разів. Це відповідь на те, як влада через гнучку процедуру механізмів правильну соціальну політику, навіть, якщо у ВВП ми приросли менше, на соціальні потреби ми в 5 разів направили більше. Це ту політику, яку ми хотіли продемонструвати у 2005 р.

 Знову таки, я згоден з зауваженнями аналітиків, що тут треба бути дуже обережним, неможливо передавати куті меду, щоб ми не зустріли потім досить складні у періоді процеси.

Але про те, що ця робота була зроблена на досить високій оцінці попереднього року, я чесно кажучи не хотів би про це замовчувати.

Тепер би хотілося сказати про наступне, що, безумовно, ми повинні мати свої цілі, правильно говорив і Володимир Михайлович і макроекономісти говорили. Яка наша синтетична ціль, до чого ми прагнемо у 2006 р.? Як у тому, знаєте, прислів’ї, чи мудрій думці: „Якщо парусник не знає порту приписки, у нього жоден попутний вітер не буде попутним, жоден, бо він не знає, куди він пливе”. Коли ми говоримо про концепцію 2006  р., яка наша мета, як влади, у 2006 р.? Оскільки вона у різних міністерствах, на різних рівнях уже обговорювалося достатньо прискіпливо з відповідними планами, я б хотів би тільки можливо викреслити окремі найбільш актуальні позиції.

Загальний принцип, на якому я буду наполягати, політика повинна бути ясна і дуже проста. Коли ми чітко розуміємо, що ми хочемо зробити у поточному році, як кожен міністр знає свій маневр, нам дуже легко цю  політику реалізовувати, тому що її розуміють глави районних адміністрацій, обласних адміністрацій, міністрів, відповідні комітети, ми розуміємо чому присвячуємо той чи інший квартал. І тому політика ця дійсно повинна бути дуже ясна і дуже конкретна.

Друге, що повинно її відрізняти на мій погляд, - це загальні наші відчуття. Якщо ми будемо повторювати зараз 2005 р. – ми отримаємо негативну політику, слабо результативну, ми повинні всі стояти на другому базовому принципі, це принцип змін, кожен міністр у свою сферу повинен у 2006  р. принести зміну.

Наступний підтекст, але є речі, які очевидно потребують змін, радикальних, як правило ключ до успіху 2006 р. знаходиться в площини інфраструктурних  змін. Пряма видача коштів мало що може змінити. Ми можемо мати, як, до речі, за січень-лютий маємо 1,3 рази приріст бюджетних надходжень до попередніх років, ми за два роки вдвічі збільшуємо бюджет, колеги.

Але в даному випадку я хочу навести, що це не може бути предметом гордості тоді, коли ти не робиш структурних реформ. Гроші можуть посилювати тільки процеси, які якісно змінюються. Тоді гроші будуть творити мультиплікацію. Якщо ми ці гроші будемо викидати на структуру, повірте, крім проїдання, ми нічого не досягнемо.

Тому, наступна третя частина цієї логіки якраз і базується на тому, що ми повинні мати політику структурних змін.

Особливість четверта – кого повинні стосуватися ці зміни? Моя думка, що ці зміни повинні стосуватися частини сфер економіки, соціального, гуманітарного життя, які найбільше захоплюють інтереси людей, щоб цю політику відчула більшість суспільства. Яка це політика? Я хотів би привести, можливо, 7-8 пунктів. Це політика нової концепції, я би сказав би реформи, системи охорони здоров’я. Абсолютно вірна теза, друзі, якщо ми втратимо ефективність політики в технологіях, освіті, здоров’ї, націю чекають безперспективне майбутнє. Я починаю з речі, очевидної для всіх. Особливо тоді, коли його втрачаєш, хоча б частину, тоді ти починаєш розуміти, що воно безцінне взагалі, це здоров’я.

Ми провели з’їзд медиків сімейної медицини. Ми провели позавчора прекрасний, учора і позавчора, прекрасний з’їзд, конференцію медиків у Вінниці. Предметом було просте питання – формування концепції охорони здоров’я, реформи охорони здоров’я.

В цьому році, вдумайтеся, 4,4 млрд. виділено коштів на систему охорони. Плюс 4,4 млрд.  Якщо ми говоримо про сільську медицину, в 36 разів більше виділено коштів, ніж у попередньому році. Вибачте, це ті гроші, з якими вже можна працювати. Правда?

Я добиваюся лише одного – давайте ми зрозуміємо, яка суть реформи повинна бути в 2006 р. Всього ми за рік не зробимо, але що ми можемо зробити в 2006 р.? От у Харкові ми домовилися – радикально переглянути первинну медицину. Чому радикально переглянути первинну медицину? Тому що 2/3 медичних послуг людина отримує на рівні первинної медицини. Давайте почнемо з неї, не з високої спеціалізованої медицини, яку потребує 8 %, а давайте піраміду поставимо на основу.

Це значить по-іншому подивитися на доктрину сімейного лікаря, по-іншому подивитися на медицину на селі, на ФАП. До речі, коли ми говоримо про ФАП, якщо умовно перерахувати сільські райони і кількість ФАПів, 20-40 тис. виділено в розрахунку на кожен ФАП. Але куди їх направити? Якщо ми це називаємо одним з щаблів реформи, то ми говоримо, перш за все, на організацію робочого місця. ФАП – це стандартна установа, в якій повинні бути 17 одиниць такого-то обладнання, така шафа, такий стіл, такий комп’ютер і т.д., починаючи з того, що в лікаря повинна бути сумка, засіб пересування і т.ін.

Наступне – по вторинній медицині, в кожній області, як правило, 20-25 районів. Ми беремо зобов’язання по 5-6 районах в цьому році зробити радикальну модернізацію по тих відділеннях, які протидіють саме характерним захворюванням цього реґіону. Дитяча смертність, колеги, - беремося за дитячу смертність, проблеми серця й судин – серце й судини, проблеми туберкульозу – відновлюємо вертикаль медичного забезпечення по туберкульозу. В кожної території можуть бути нюанси.

Але я хочу в чому переконати – 5 районів за рік по 4-5 кабінетах чи відділеннях можна підняти. Якщо ми домовляємося, що це такий район, таке-то, наприклад, реанімаційне відділення, що туди треба 6-8 таких-то установок, і що ціна цього питання 700 тис. грн. Я не думаю, що для будь-якого обласного центру, як з токи зору місцевого бюджету, центрального бюджету, так і бізнесу, є проблема організувати стандарт по 4-5 кабінетах. Я просто хочу, щоб ми побачили в цьому цільність цієї реформи, щоб ми зробили їх координати, щоб у нас дійсно план бою був, що ми робимо в І кварталі, ІІ, ІІІ чи ІY.

Окремо винесли за дужки 4 проблеми, які стосуються ключових хвороб, які косять націю, – 70 тис. ми недораховуємо українців в розрахунку на місяць. Левова частина лягає на захворювання серця і судин; друга проблема – рак; третя проблема – туберкульоз; четверта проблема – ВІЛ/СНІД.

Іде полеміка також як і по пташиному грипу, чого всі схопилися, поїхали в Крим робити спеціальний режим, це думають, щоб там вибори не проводити в тих районах і всяку іншу дурницю. Я хотів би пояснити, починаючи із ВІЛ/СНІДУ, Україна має ті темпи, які не має жодна країна Європи і Азії. Чим небезпечний пташиний грип? Та тому що він за рік росте в 16 разів. Темпи динаміки його приросту є небачені, тому від нас вимагають, власно кажучи, і нестандартну реакцію. Коли ми говоримо в даному випадку про ВІЛ/СНІД, колеги, у нас є міста, які по цьому питанню можна занести вже в Червону книгу планети. Ми там давно переступили поріг епідемії.

Взяли ці 4 теми – робимо загальнонаціональну програму по онкології, по серцю і т.д. Домовляємось, що на рівні області така реакція, на рівні високотехнологічної медицини в центрі – така реакція. Ці виклики, колеги, не є чимось особливим для нас, це переживає майже кожна нація. Таке саме було 7 років тому, наприклад, з онкопроблемами у Франції. Нація збагнула, зрозуміла, і, починаючи від Інституту раку, вона зробила ту технологію, яка на дві третини вирішила зараз цю проблему.

Тому, що ключовий момент – рання діагностика. Хоча інші моменти теж немаловажні. Так от, я на цьому крапку поставлю. Знаєте, якщо фахівці у цьому побачать календар, графік, сторони, які зобов’язуються ту чи іншу роботу зробити, я переконаний, що 2006 р. ми можемо провести прекрасно, започаткувати прекрасну реформу системи охорони здоров’я. Це потребують десятки, мільйони людей.

Я не відкриваю дискусію, чому у нас у 14 відомствах свої системи Міністерства охорони здоров’я, чому біля 40 % національного бюджету розподіляється не на публічну медицину, а на відомчу медицину, що та відомча медицина обслуговує менше 10 % нації, а забирає 40 % фінансування. Чи в цьому є соціальна справедливість, чи можливо, це повинно стати також предметом реформи, і коли повинно стати: з цього року, через два роки? Там дуже багато цікавих питань.

Ми з вами підійдемо до того, що значна частина цих інститутів медичних виконує далеко вже не медичну функцію, я маю на увазі, лікарень, а соціальну. Туди кладуть просто людину, бо немає, куди її діти вже, тому вона знаходиться місяцями у лікарні. Хоча це вже проблема соціальної політики, а не медичної політики, але так, правда, говорять.

Я на цьому ставлю крапку, йдемо далі. Реформа комунального господарства. Тут, знаєте, про уроки нафтової кризи, газової кризи говорили. Я хотів би, щоб окрошку не зробити, але все-таки деякі цифри навести. З 1996 р. Україна платить за газ 50 дол. На той час, коли встановлювалася ціна, ця ціна відповідала ціні на ринку, це ніяка не пільга була. Я приклад приведу, у 1998 р. ще газ у Німеччині коштував 75 дол. У Німеччині. Це туди, на захід від України, і далеко на захід.

Ми платили з 1996 р. 50 дол. Це не пільга, це абсолютно ринкова ціна, яку ми платили. Зараз ціна у Європі, наприклад, у тій самій Німеччині вже 270 дол. Або за останні 7 років виросла, я думаю, в 3,5-3,8 рази. Якщо взяти Румунію, з 1999 р. ціна на західному кордоні України, яку сплачує Румунія, становить 230 дол., з 1999 р.

Можна ще багато параметрів приводити. Але, як для мене, висновок один – якщо Україна не представить нову політику енергоспоживання і енергозбереження, це не уроки Росії, так жити просто нам не можна, нам ніколи не вистачить такого тепла, якщо ми його так будемо витрачати.

Зверніть на будь-яку статистику. Втрати води – 40 % в мережах. Це загальна статистика. Скажіть, будь ласка, так можна жити? Так можна жити тільки... таке враження, що тобі заплатили за транзит натурою. Цю натуру передали через взаєморозрахунки між двома рівнями бюджетів на території.

На території склалося таке враження, що цей газ віртуальний, що його можна палити, що можна кватирки відкривати. Подивіться, будь ласка, де ви поляка побачили взимку відкриту кватирку? Де в Європі ви побачили відкрите вікно, тому що жарко? Хто відкриває вікна?

Це нюанси. Це просто свідчення, це маленький тест того, що ми знаєте, ми створили таку філософію, яка неприйнятна стає не тільки для нас. 45 % газу втрат всього, енергетичних мається на увазі, концентрується на втратах газу, 45 %. Скажіть, будь ласка, як можна вести економіку при таких умовах?

Я вже декілька разів розповідав, був я в одній лікарні, зайшов у реанімацію. Реанімація зразка 60-х років, найновіше обладнання, це ж здавалося екстрена медицина, принаймні хоч щось свіженьке там повинно бути, найновіше обладнання за днем народження має 15 років. Це там, де надається первинна критична допомога. 300 метрів від лікарні стоїть труба метрів 80 висотою, теплоцентраль це перші дні січня були, теплоцентраль вся у зеленій травичці, росте, буяє та травичка і опалюється лікарня. Три четверті всіх затрат – затрати на тепло, я маю на увазі, крім зарплати.

Колеги, ми маємо котли 60-х років. Ведеться дискусія між КПД 75-76 %, але не можемо ми так жити, колеги, і коли ми говоримо про комунальну сферу, то, безумовно, цей рік повинен бути присвячений, перш за все, модернізації системи енергозбереження у бюджетній сфері, починаючи з лікарні, починаючи зі школи, починаючи з військової частини. Там де є інфраструктура держави, держава  повинна розпочати з себе, потім добратися до лічильників, щоб ми врешті знали, що ми виробляємо, яка ціна того, що ми виробляємо, і де воно споживається.

Ми говорили про рік українського села. 10 млрд. з лишнім виділили у бюджеті, працює, як я пригадую, 25 програм, 10 з яких акцептовані урядом, 10 на розгляді здається, 5 ще не приступали.

Як говорять експерти, деякі програми просто одна одній протирічать, ставлять різні цілі й мотивації, іншими словами говорять: „Стій тут, йти туди”. А йдеться про те, щоб кошти ці можуть десь творити благо росту. У когось є сумніви, що ця політика не завжди є прозорою. Я, наприклад, кажу, як репліку, що комусь незрозуміло, чому виділяється на сади, виноградники, там, де вони не ростуть, що це за механізм, що через керівника департаменту йдуть десятки мільйонів, його проконтролювати неможливо.

Ми говорили про те, що кожен міністр повинен себе побачити в реформі села, в році українського села, кожний, я б просив, щоб ви не забули, починаючи від школи, дільничного і т.д. Ми домовилися з вами, що село ми повинні піднімати всі разом. Але продемонструйте кожен, що ви маєте спеціальну реакцію на цю позицію.

Ми говорили про те, що 10 днів тому прийняли Концепцію судової реформи, де в центрі суддя, обраховано, скільки не забезпечено житлом, вдвічі доданий фонд зарплати судовій системі на цей рік, є багато питань формування кадрового потенціалу, відсутності конкурсності, і, закінчуючи, власне, самою правовою базою, законодавчою базою. Такий план є, він прийнятий, з урахуванням зауважень, які були висловлені, я так думаю, що він на цих днях десь доробляється, я підписую указ. Шановні друзі, доки ми не будемо мати публічної об’єктивної і ефективної судової системи, багато процесів у нації, майнових, перш за все, економічних, соціальних, будуть знаходитися у великій нестабільності, значна частина їх буде знаходитися просто в несправедливості, корупції.

Не хочу я говорити про якусь рясну статистику. Я хочу навести одну цифру: за 12 місяців минулого року ситуація по криміналізації влади в цій країні покращилася за визначенням міжнародних організацій на декілька пунктів, більше 10 пунктів. Україна перемістилася, здається із 127 місця на 109. Я знаю, як важко мобілізувати системи, в тому числі правоохоронні, на систему проведення іншого принципу роботи, коли ми маємо досить пов’язані, досить тіньозовані моделі чи принципи рішення тих чи інших питань.

Я уявляю, як у податковій наводити порядок дуже важко. Доки буде прострочена заборгованість по ПДВ, завжди буде нечесний податківець, який буде ублажняти, як через хабара достроково погасити. Нам треба боротися з причинами.

Тому зараз МВС, Генеральна прокуратура, Служба безпеки опрацьовує на РНБО Концепцію боротьби з корупцією і конкретні задачі 2006 р.

Хотілося б говорити про ряд неврегульованих питань, вирішення яких могло б багато чого добавити у нашому прогресі. Юрій Іванович у своїй доповіді говорив про дерегуляторну політику, заходи дерегуляції, які зроблені уже. Прийнято два закони Верховною Радою. Владі дано 6 місяців для того, щоб переглянути, провести інвентаризацію і навести там порядок.

Значна частина цих процедур скасована або спрощена. Але давайте перед собою поставимо питання, що стосується роботи з землею, проектів по відведенню земельних ділянок на промислове, комунальне, приватне будівництво, яке піднімали ми майже 8 місяців тому. 34 процедури треба пройти, 3 сесії місцевої ради треба пройти.  Якби мене зараз не записували по телебаченню, так я б запитав: „Скажіть, будь ласка, кому посильно цю дорогу пройти?”. Мій варіант відповіді: або народному депутату, або людині, яка на кожному щаблі дає рясні хабарі. Очевидно, від цього велике намагання пробитися в будь-яку раду, очевидно, можливо я не правий, тому що залишився ще один нерозподілений ресурс – земля, а будь-який шматочок землі в Києві коштує як мінімум 1 млн.

Тоді виникає питання. У нас є Земельний комітет. Проходить певний час. Чому у нас немає уніфікованої процедури відведення земельних ділянок? Я розумію, що зараз скажуть: „Є закони, які говорять, що тричі пожежного треба вивезти на ділянку, ублажити його, рясним обідом пригостити. Тричі пожежного треба вивезти.” Чому це не робить влада? Чому це повинна робити людина? Ми ж хочемо виграти конкуренцію.

Глава адміністрації Луцької області говорив про те, що ми очікували, хто хлинуть, підуть інвестори. Колеги, вони підуть до того, де найпростіша процедура, де їх чекають. А як йому пропонують 32 етапи пройти і на 12 етапі він розуміє, що треба укладати гроші в перший етап проекту і йти дорогою відведення землі. Коли ти через 4 роки закінчиш будівництво першого етапу свого промислового об’єкту, тоді ти можеш отримати, можливо, акт. Потім приступають до проектування другого етапу будівництва. Хіба це логіка, по якій до нас буде йти бізнес чи свій, чи чужий?

І тому я переконаний: нам треба, безумовно, через законодавство максимально оптимізувати це питання. Але з іншого боку, якщо не очікується ще в найближчі місяці, що ми це питання проведемо через парламент із зрозумілих причин, так чому ми не можемо говорити про ту уніфікацію в рамках закону, на яку готова сьогодні йти система влади?

Ми говорили про створення нових структур, створення нових робочих місць, інвентаризацію структур бізнесу. Особливо це проявилося, от ми говорили, декілька днів назад про реформу лісового господарства. А я просто хочу повторити, що та ситуація, яка у нас є у лісовому господарстві, вона взагалі доведена дійсно до кричущого стану. 54 власники лісу в Україні. Переконаний, що кожний міністр від імені міністерства є власником того шматка, того шматка, у того поле, у того заїмка, у того лісоекспериментальна якась ділянка, у того полігон, у того учбова база, і так далі. 40 тис., я не вірю цій цифрі, але це статистична. Я думаю, що вона в декілька разів занижена. В 40 тис. оцінюється щорічно, 40 тис. кубічних метрів, втрата лісу, це тільки в одній системі, в Комітеті лісового господарства. В Агроміністерстві крадіжки лісу оцінюються у 5 разів більше, ніж у державній системі лісового господарства.

Знову ми говоримо, колеги, регуляторна політика, малий середній бізнес, реєстрація структури, тих же самих пилорам, які стоять у Косівському районі у кожному другому дворі, ці ж ліцензії видає влада, але чому не легалізовані працівники, які там працюють. Чому? Чому не легалізований, не сертифікований, не має сертифікату походження той ліс, який пиляють? Хіба це важко встановити звідки цей ліс, як він відпущений? Врешті-решт, я хочу сказати, чи це стосується реформи судової системи, чи охорони здоров’я, чи це стосується комунального сектору, 2006 р. – це рік конкретних економічних реформ.

Це той синтетичний показник, який, я переконаний, може привести нас до змін. Кожен міністр повинен стати організатором проведення своєї структурної реформи в рамках свого міністерства. Вашими партнерами повинні стати глави адміністрацій, обласних, районних, інші відомства і установи, але для цього ви повинні ясно сформулювати основи своєї реформи, провести через засідання уряду, сформувати коло партнерів, коло друзів, які можуть вам стати в нагоді при реалізації вашої реформи. Цим ще раз хотів сказати, що формування політики змін – це повинно бути основною політикою 2006 р.

Останню репліку я хотів сказати, це репліка, яка присвячується нашому зовнішньополітичному курсу. Тезово можна сказати, що країна  виведена з ізоляції, що за цей рік ми підписали фундаментальну угоду з Євросоюзом, 22 лютого 2005 р., до цього дня ми підписали вже 9 угод з Євросоюзом, починаючи від космосу, аеронавтики, і закінчуючи співпрацею у енергетичному секторі, Україна приєдналася до Болонського процесу, значний прогрес досягнуто у регулюванні Придністровського конфлікту, який під боком

України знаходиться і формує великі ризики і збитки для країни. Проект, який представила Україна, 100%-во, це вперше в історії врегулювання цього конфлікту, підтриманий молдовським парламентом, паралельно план регулювання підтриманий в Тирасполі. Ми отримали статус країни з ринковою економікою. Переглянута візова політика, яка привела до того, що Україну на 1,6 рази більше стали відвідувати іноземні громадяни, по таких країнах-сусідах як Польща, Словаччина цей показник складає 2-2,5 рази.

Абсолютно вірно ставилося питання про пункти переходу. Ми сьогодні їх маємо в 4 рази менше від нормативів, які існують в Європі. До речі, це стосується як східного кордону, так і західного кордону. Хотів би сказати, що досягнуто значний прогрес в організації двосторонніх стосунків з такими країнами, як Велика Британія, Франція, Росія. Ми вийшли на створення двосторонньої комісії Путін – Ющенко, мета якої – врегулювання семи найскладніших питань у нашій історії.

Мені хочеться, щоб і нація, і влада більше розуміла, на якому рівні і характері, на яких засадах формувалися дуже часто наші стосунки. Коли ми піднімаємо тему Чорноморського флоту, його тимчасового перебування, то сьогодні можна сказати, що його абсолютна більшість положень просто не працювала, просто не було моніторингу. Це не вина якоїсь конкретної сторони, така правда, і це добра воля 2-х сторін. Давайте ми з однієї сторони покладемо велику угоду і додатки, з іншої сторони – наявні справи, як вони відповідають принципам угоди, це стосується землі, майна, частот, навігації, безпеки процедур і т.д. Підкреслюю, про ці питання ще ніколи Україна і Росія не говорила. Безумовно, вони пікантні, вони не завжди будуть солодкі. Я переконаний в одному, що це слугує двостороннім національним інтересам.

Питання кордону, його делімітація, демаркація, врегулювання тих зон, особливо чорноморських, які сьогодні не врегульовані. Це питання глибоко правниче. Кожна країна, кожна нація повинна знати, де закінчується її суверенітет, де починається її національний кордон. І це стосується румунської частини нашого кордону, білоруської частини нашого кордону, російської частини нашого кордону і т.д. Вибачте, таку країну прийняли, де не врегульовано практично абсолютна більшість національних кордонів. Я не хотів би, щоб на цьому фоні йшла якась спекуляція. Про це можна і не говорити ще 10 років, це буде гірше. Коли ми про це хочемо говорити, то це не бажання від того, що ми хочемо мати гірші стосунки, це просто питання, на яких інколи не веселі тільки нотки будуть появлятися, а й ноти дискусії.

Те саме стосується питань, які пов’язані з недавніми процесами і молочними, і м’ясними, і торгівлею трубами і т.д. Нам треба навчитися ці питання правильно формулювати в основах своєї торгової політики. Ми повинні мати узгоджену процедуру. Я не хочу зараз називати цифри, але вони близькі до двох третин позицій, які ще поки що не внормовані. То в якому просторі ми живемо?

Я закінчую і хотів би сказати, шановні колеги, на завершення, що, можливо, у когось складається таке враження, що це ціле скопище різних векторів, різних галузей, напрямків проведення політики реформ. Насправді, коли ми домовляємось про те, що 2006 р. буде уявлений і сформований, як план дій, куди будуть заключені роботи кожного міністерства, міністра і відомства, це легко прогнозована система дій. Політика реформ – це політика, яка має один центр, яка має узгодження із своїми колегами, як у змістовній частині, так і у форматі часу. Я хотів би, щоб це, можливо, було б нашою базовою домовленістю того, як ми бачимо і формуємо 2006 р.

Інф. Урядовий портал