Полтавський гірничозбагачувальний комбінат прорубав «вікно» не тільки в Європу, а й до країн інших континентів.
У багатотисячній трудовій сім’ї одного з лідерів вітчизняної гірничодобувної промисловості ПрАТ «Полтавський гірничозбагачувальний комбінат» радісна подія — виповнилося 40 років від запуску першої технологічної лінії виробництва залізорудних окатків. Напередодні Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України кореспондент «УК» побував у Горішніх Плавнях (колишній Комсомольськ), де розташований ГЗК, і поспілкувався з його керівництвом і тими, хто виробляє окатки сьогодні. Розмовляли про поточну ситуацію в цеху й на підприємстві, про завдання на перспективу і значення комбінату в житті кожного з моїх співрозмовників зокрема.

Голова правління ПрАТ «Полтавський гірничозбагачувальний комбінат» Віктор ЛОТОУС: «Залишаємося найбільшими в пострадянському просторі експортерами залізорудної продукції у країни далекого зарубіжжя»
Полтавський гірничозбагачувальний комбінат прорубав «вікно» не тільки в Європу, а й до країн інших континентів
У багатотисячній трудовій сім’ї одного з лідерів вітчизняної гірничодобувної промисловості ПрАТ «Полтавський гірничозбагачувальний комбінат» радісна подія — виповнилося 40 років від запуску першої технологічної лінії виробництва залізорудних окатків. Напередодні Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України кореспондент «УК» побував у Горішніх Плавнях (колишній Комсомольськ), де розташований ГЗК, і поспілкувався з його керівництвом і тими, хто виробляє окатки сьогодні. Розмовляли про поточну ситуацію в цеху й на підприємстві, про завдання на перспективу і значення комбінату в житті кожного з моїх співрозмовників зокрема.

Голова правління ПрАТ «Полтавський гірничозбагачувальний комбінат» Віктор ЛОТОУС: «Залишаємося найбільшими в пострадянському просторі експортерами залізорудної продукції у країни далекого зарубіжжя»
Андрій ПІСОЦЬКИЙ, перший заступник голови Полтавської ОДА:

— Незалежно від роду діяльності кожен з вас причетний до успіхів свого міста, його підприємств та їхніх перемог на світовому ринку. Адже саме ви надихаєте, підтримуєте й уболіваєте за них. Здобутки ваших гірничозбагачувальних комбінатів — це здобутки всієї горішньоплавнівської громади. Як місто не існує без бюджетоутворюючих підприємств, так і підприємства не розвиваються без вашої підтримки.

Як ваш депутат обласної ради, знаю, які значні кошти комбінати сплачують до бюджетів. Розумію те колосальне соціальне навантаження, яке вони на себе беруть і як підтримують соціальну сферу, починаючи від лікувальних закладів і закінчуючи закладами культури й освіти. Велика вдячність керівництву й працівникам усіх ГЗК за їхню роботу та переспективи, які дають населенню. Сьогодні Горішні Плавні мають найнижчий рівень безробіття в області та найвищий рівень ВВП на душу населення. Незалежно від політико-економічної ситуації в державі ваша молодь розуміє, що гарне майбутнє можливе вдома, що працюватимуть і матимуть гідну заробітну плату. Що діти ходитимуть до хороших садочків, навчатимуться в сучасних класах і, отримавши вищу освіту, не прагнутимуть мігрувати.

Сьогодні розширюється Єристівський ГЗК, будується Біланівський. У перспективі долучене до роботи населення матиме її на найближчі 40—50 років.

Від себе особисто, від Полтавської облдержадміністрації та обласної ради вітаю! Бажаю Горішнім Плавням розвитку й процвітання, а всім вам — добробуту, злагоди в родинах, міцного здоров’я та залізної волі в досягненні мети.

Нам до снаги подвоїти виробництво

Сергій ПАЛЬОХА, начальник цеху виробництва окатків:
— В юності мені хотілося стати льотчиком, незважаючи на те, що в нашому цеху все життя пропрацювали мої дідусь і батько, відповідно Павло Іванович та Сергій Павлович Пальохи. Перший трудився у сантехслужбі, а другий — старшим агломератником. Але вийшло так, що з 2003 року я також прийшов на комбінат. І ще жодного разу про це не пошкодував. Закінчив Національний гірничий університет. За 15 років встиг попрацювати майстром на дільницях фільтрації та огрудкування і обпалювання, старшим майстром на цій дільниці, заступником начальника цеху з технології. А в січні цього року мене призначили на посаду начальника цеху виробництва окатків.

У цеху працюють 440 робітників, наша функція — приймати від збагачувальної фабрики концентрат, виготовляти з нього окатки і обпалювати їх. Аби вони могли благополучно доїхати до покупця за тисячі кілометрів і не розламатися. Для цього під час виробництва окатків треба контролювати приблизно 450 параметрів. І весь цей контроль дистанційно здійснює одна людина. Тобто у нас автоматизована система управління.

Наш цех не найбільший на комбінаті, але один із основних. Свої окатки ми виготовляємо з допомогою унікальної, придбаної ще в радянські часи американської технології «решітка-трубчаста піч-охолоджувач». Вона дозволяє виготовляти продукцію найвищої якості, а тому вона затребувана і в розвинених країнах. Іще кілька років тому ми експортували 90 відсотків окатків, а нині майже 100 відсотків відправляють за кордон.
Анатолій САРАНЧА, агломератник дільниці обпалювання №1:

— У серпні виповниться 36 років, відколи я працюю на Полтавському ГЗК. Влаштувався сюди відразу після закінчення нашого місцевого гірничо-металургійного технікуму. Працював на різних виробничих ділянках, сьогодні відповідаю в цеху за підготовку сирих окатків до обпалювання в печі. Працюю на дві решітки. Клопітно, але виручає досвід. Зараз працювати набагато легше. Решітки нові, а раніше багато операцій виконували вручну. Проте колектив цеху завжди був дружним, і мені допомогли адаптуватися на робочому місці. Незважаючи на те, що до такої роботи звикнути важко. Особливо до температури.

Моїм першим наставником на решітці був Сергій Вікторович Щербаков. Він уже на пенсії. А біля печі — Микола Петрович Соса. Ми з ним пропрацювали багато років разом. Раніше вміст заліза у нашій продукції був 59, 61,62 відсотки, сьогодні 65 відсотків, і навіть була одна пробна партія з вмістом заліза 67 відсотків. А тому наші окатки скрізь мають попит.

Дуже сподобалося мені, як наше керівництво вшанувало нас, ветеранів, з нагоди 40-річчя запуску першої технологічної лінії виробництва окатків. Приємно було одержати грамоту і премію в розмірі 2 тисячі гривень. Був чудовий концерт у Палаці культури й техніки. Там я зустрівся з дорогими для мене людьми, зокрема із Щербаковим, Сосою, Юрієм Андрійовичем Біличенком, Володимиром Івановичем Задорожнім, Андрієм Васильовичем Котелевцем, Олександром Миколайовичем Голодовим. Ми поспілкувалися, згадали минуле. Як залишалися після зміни на роботі та чистили вручну печі від пилу з окатків, що спікся. Багато бувало й інших ситуацій, коли виручали один одного, приймали правильні рішення.

Розраховую працювати на комбінаті, поки здоров’я дозволятиме.

Почуваюся на комбінаті захищеною
Проектна потужність цеху — 12 мільйонів тонн окатків на рік. Максимально ми змогли виробити два роки тому 11 мільйонів 700 тисяч тонн. Це поки що рекордна кількість виготовленої продукції за всю історію цеху й комбінату. У минулому й позаминулому роках у зв’язку з проведенням у цеху планової заміни обладнання окатків виготовили дещо менше. Але для нас якість продукції важливіша, ніж її кількість. Ситуація на залізорудному ринку нині нестабільна, він перенасичений. Покупці готові платити кошти тільки за руду з дуже високим вмістом заліза. Тому якість продукції сьогодні — це основне. Тим більше, що наші партнери — виробники найкращої сталі у світі.

Ми у значній мірі відповідаємо за якість продукції на комбінаті й відвантажуємо готову продукцію споживачам. Відповідно у нашому колективі налагоджена дисципліна, всі працівники постійно підвищують свій кваліфікаційний рівень, цех постійно модернізується. Запроваджуємо в себе енергоощадні технології. Зокрема природний газ, що використовується на виробництво окатків, майже на 40 відсотків замістили біопаливом. І, звичайно ж, ми робимо все від нас залежне для того, щоб наше виробництво не завдавало шкоди довкіллю. Рівень промислової та екологічної безпеки на комбінаті відповідає найсучаснішим світовим стандартам, які дають змогу говорити, що ми екологічно безпечне підприємство. Оці чотири труби, що димлять, викидають в атмосферу не дим, а пару.

Я вже сказав, що ми використовуємо унікальну американську технологію виробництва окатків. Нещодавно комбінат придбав і першу американську решітку, яку встановили на одній з технологічних ліній. Вона дуже надійна в експлуатації та забезпечує безперервний процес. Також у цеху використовують як зв’язуючу добавку високоякісні імпортні бентоніти відомої індійської компанії. Висока якість бентоніту дозволила зменшити його витрати на тонну окатків, збільшити вміст заліза в продукції на 0,1 відсотка.

На комбінаті постійно підвищуються не тільки якість продукції та умови праці, а й заробітна плата. З початку року нам її підвищували двічі. За травень робітники нашого цеху одержали в середньому по 10 тисяч 980 гривень, інженерно-технічні працівники — по 16 тисяч 780 гривень. Комбінат забезпечує своїх працівників і житлом. За останню п’ятирічку в місті звели три багатоквартирні будинки, частина квартир у яких належить нашому підприємству. Ще кілька років тому воно надавало своїм працівникам пільгові кредити на придбання житла.

Значні кошти ГЗК спрямовує на оздоровлення працівників. У профкомі комбінату завжди є різні санаторні путівки. Діти у нас традиційно відпочивають та оздоровлюються у нещодавно реконструйованому на найвищому рівні дитячому спортивно-оздоровчому центрі «Горизонт», який розташований у селі Запсілля. Батьки за ці путівки платять 10—20 відсотків їхньої повної вартості. Решту оплачує підприємство. Відпустки у нас також оплачувані. Особлива увага на підприємстві — ветеранам. Вони поступово виходять на заслужений відпочинок, а їм на зміну приходять здібні, грамотні молоді працівники. Такі, як старший майстер дільниці флотації та огрудкування Олександр Руденко. Подобається, як він працює, толковий спеціаліст, роботящий. Або як заступник начальника цеху по технології Андрій Володимирович Репетило. До речі, в минулому році цех виробництва окатків посів на комбінаті перше місце за кількістю наданих рацпропозицій — близько 600. Уявляєте, як у нас у цеху пульсує творча думка. З такою командою однодумців ми просто зобов’язані збільшити об’єми виробництва окатків до 20—24 мільйонів тонн на рік. І ми цю планку обов’язково візьмемо.

Наші окатки — нарозхват!
— Я на комбінат потрапила через Центр зайнятості і працюю там трохи більше року. На комбінаті здобула професію фільтрувальниці, яка мені подобається. У мої обов’язки входить обслуговування вакуумних фільтрів і контроль за вмістом вологи в концентраті, з якого катають окатки. Крім того, я повинна вміти зупинити і запустити вакуумний фільтр. Добре виконувати цю роботу мене навчила досвідчена працівниця цеху Валентина Володимирівна Ганчевська. У складних ситуаціях завжди можу розраховувати на підтримку майстра Олександра Павловича Черевка, старшого майстра Олександра Володимировича Руденка та начальника дільниці Сергія Вікторовича Буланкіна. На щастя, у нас таких технологічних збоїв не траплялося.

Незважаючи на те, що мої знання в технології ще недосконалі, на роботу йду із задоволенням, постійно навчаюся. А не просто відбуваю тут 11 годин. Мені хочеться стати справжнім професіоналом. Хоча вже вважаю себе металургом і гірником. Коли святкували ювілей, я працювала. Свої подарунки отримаю 16 липня.

Чи стомлююся на роботі? Буває по-різному. Це ж серйозне виробництво. Відпочиваю у вихідні. Сьогодні я день відпрацюю, завтра працюватиму вночі, а потім у мене будуть відсипний і вихідний. Цього достатньо, щоб відпочити і ще щось дома зробити. Якби мені запропонували повернутися на трикотажну фабрику, де раніше працювала, і навіть пообіцяли більше платити, я б не погодилася. Тут я гарантовано заробляю щомісяця понад 6 тисяч гривень чистими. А на фабриці зарплата від виробітку. Кім того, у мене вільний графік, повний соціальний пакет. На комбінаті я почуваюся захищеною. Дай Боже, щоб так було іще багато років.

ukurier.gov.ua