Основою пенсійної реформи в Україні має бути реформа ментальності людей. За радянських часів люди в нас звикли, що пенсію завжди дає держава. Ніхто навіть не думає, що пенсію, як у всьому світі робиться, повинна людина накопичувати собі самостійно або за неї повинен це робити її роботодавець. Чому ми говоримо про обов’язковість запровадження недержавного пенсійного забезпечення? Тому що людям треба якийсь поштовх щодо цього. Людина у нас самостійно не прагне до пенсійних заощаджень, бо вона не знає, що це таке. ...

Якщо ми звернемося до досвіду колишньої радянської республіки Казахстан, то можемо отримати корисний досвід. Вони прийняли закон про добровільні внески до пенсійних фондів, і система в них розвивалася кволо, як і в нас. Далі прийняли закон про обов’язкову складову внесків на особисті пенсійні рахунки – за три роки фонди залучили чотири мільярди доларів активів. Люди вже не задумуються, вони розуміють, що це є, як це добре. Що колись це починалося в обов’язковому порядку, навіть ніхто не згадує.

Думаю, має бути саме законодавчо передбачена обов’язковість особистих пенсійних рахунків. Має бути політика держави, спрямована на популяризацію системи недержавного пенсійного забезпечення, як добровільної, так і майбутньої обов’язкової складової.

Якщо говорити про те, хто сплачує кошти на пенсійний рахунок, то можу сказати, що це може робити людина, яка сплачує внески з власного доходу, це може робити роботодавець - цілеспрямовано створити корпоративну пенсійну програму для працівників підприємства.

Я бачу суттєвий потенціал розвитку цього ринку. Це є основою фінансового потенціалу країни. Але я гадаю, що ця система почне розвиватися після парламентських виборів. На жаль, старт системи недержавного пенсійного забезпечення припав на активізацію політичного життя в державі в час президентської виборчої кампанії. Система недержавного пенсійного забезпечення будується на фаховому законі про недержавне пенсійне забезпечення. Дуже багато нарікань є на те, що закон про недержавне пенсійне забезпечення регулює не тільки питання про недержавні пенсійні фонди, а й пропонує альтернативні механізми накопичення. Але це не є правильним. Саме недержавні пенсійні фонди є основним суб’єктом недержавного пенсійного забезпечення, а закон описує всю систему недержавного пенсійного забезпечення. Самі недержавні пенсійні фонди є тим інструментом, який самостійно працювати не може, а працює в системі, в якій визначено роль і місце кожного суб’єкта.

Недержавний пенсійний фонд - це не прибуткова установа, яка створюється виключно з метою накопичення, вона не прагне отримати прибутку. Діяльність фонду забезпечує адміністратор, компанія з управління активами, присутній банк-зберігач і присутня страхова компанія. Страхова компанія - як інструмент виплати. Він не має становити конкуренції недержавним пенсійним фондам. Недержавні пенсійні фонди мають накопичувати кошти, компанії з управління активами повинні їх інвестувати і досягати приросту цих коштів, адміністратори повинні вести систему персоніфікації, страхові компанії повинні виплачувати довічну пенсію. Ці правила гри урегульовані законом, прийнятим в 2003 році. Я не думаю, що в нього варто вносити суттєві зміни. Він і так занадто зарегульований, в позитивному розумінні цього слова. Існуючі обмеження запобігають різноманітним махінаціям з пенсійними коштами.

Автор: Дмитро ПИРІГ, президент Національної асоціації недержавних пенсійних фондів України

Інф. газета "ДЕЛО"