Сьогодні більш як 28 % населення нашої країни виживає за межею бідності. А це значить, що щомісячний бюджет цих людей менший за 325 грн.

Президент Української спілки промисловців і підприємців, голова Федерації роботодавців України Анатолій Кінах стверджує, що частка витрат українців на продовольчі товари в прожитковому мінімумі зросла з 50 % до 57 %. У цивілізованому світі рівень бідності визначається за показником, який свідчить, скільки коштів громадяни витрачають на продовольчі і жилого-комунальні потреби. Що вища планка, то серйозніша проблема бідності в країні.

В Україні, вважає в. о. міністра праці та соціальної політики Іван Сахань, дуже повільно скорочується рівень бідності. За його словами, спостерігається тенденція зменшення бідних у великих містах і зростання у сільській місцевості. Особливо серед родин з дітьми.

- Ми повинні акцентувати увагу саме на таких родинах. З другого боку у таких сім’ях є дорослі члени працездатного віку, які є безробітними. І нам варто відповісти на запитання: а чи не стимулюємо ми в такий спосіб бідність? Уряд шукає формулу боротьби з бідністю. Я гадаю, у соціальному захисті важливо дати вудку, а не рибку. Створити умови для самореалізації, - каже пан Сахань.

Досвід показує, що ліквідувати бідність шляхом соціальних дотацій незаможним неефективно і фінансово невигідно. На думку директора Українського інституту соціальних досліджень Елли Ліанової, існуючі соціальні виплати і зрівнялівка тільки провокують бідність. Мовляв, ми з нею не боремося, а її закріплюємо.

Є ще одна проблема бідності – психологічна. Як показали дослідження, сьогодні діти з бідних родин позбавлені необхідної професійної підготовки, внаслідок чого є неконкурентоспроможними на вітчизняному ринку праці, вони не можуть знайти роботи, яка б добре оплачувалася б. Ризик бідності родини зростає пропорційно до кількості дітлахів у ній.

Ольга Вауліна, "Голос України"

Державна служба зайнятості