— Мері привела 22 червня кошенят. Вона вже чотири роки по тричі на рік народжує. Раніше ми кошенят роздавали, а цього разу я пустила їх у велике плавання. А вона ходить за мною весь день і тероризує: мав-мав. Шукає своїх дітей, — розповідає жінка. — Увечері я пішла поратися до кролів. В одній клітці молода кролиця лежить, а її двотижневі первістки сидять поряд. Я до неї — а вона мертва. Думаю, мабуть, зелених яблук дала... Веде до чотирьох кліток поряд із сараєм. В одній дверцята відкриті. Знизу забита дошка, щоб не випадали кроленята. У мисках нарваний спориш і варена крупа. У кутку лежить чорно-біла кішка, поруч бігають чорні та сірі кроленята. — Тоді взяла одне до грудей, а воно шукає молока, — згадує господиня. — Кажу сусідці: візьми собі, у тебе є козине молоко. А вона не захотіла. То я почала їх із піпетки годувати. Нічого з того не вийшло — тільки сама була вся в молоці. Увечері прийшла дочка — вона з сім’єю живе недалеко — і запропонувала підкласти кроленят кішці. Взяли ми по двоє у руки й віднесли до Мері в кухню на ліжко. Тикали, тикали мордами в її живіт, а вони не смокчуть. Вона ж до них мурликає, як до своїх дітей. Каже, що ночі тоді були прохолодні, і кішку перенесли у кролячу клітку: — Подумала: що буде, то й буде. Ще з донькою поспорили. Я кажу, що Мері їх затопче, а вона — ні. Вранці дивимося, а біля кішки всі кроленята, й одне таки смокче молоко. А вона його облизує... А сьогодні поставила супик і м’ясо у клітку. Мері їсть, і кроленя біля неї тиче мордою у суп. А це рисовий дала, то вони теж їдять. Жінка витягає кішку з клітки. Та за мить заскакує назад. Хоче взяти ще раз, але Мері починає сичати. — Як були кошенята, то вона погодує і тиняється десь. А тут вийшла по нужді й назад. Така заботлива. Вчора даю квочці їсти, так вона стоїть і мавкає. Просить, щоб і їм несла. Точно — мамочка! — сміється Кукса. — Подивіться, які великі. Такі, як на два місяці. І шустрі, як кот Источник http://www.proua.com