Я буду говорити з вами щиро, і тільки в цьому бачу сенс нашого спілкування. Нема ніякої трагедії в тому, що є. Переконаний, що це плата за право називати себе демократичною політичною системою, європейською державою. Ніякої в цьому трагедії немає. Думаю, що сенс, навколо якого повинні концентруватися сьогодні наші думки – як вийти з ситуації. Я хотів сказати, що Майдан дав хороший принцип, хороший урок – якщо ми хочемо знайти вихід з ситуації, вихід може дати тільки єдність, тільки порозуміння. Я розумію, що ми можемо по-різному дивитися на ті чи інші обставини, але я переконаний, що в нас є ряд ідеалів, які можуть нас об’єднати. Незалежно від того, чи опозиція, чи влада, чи під одним кольором, чи під іншим, я не хо! чу це називати патріотизмом, чи іншими словами, але я переконаний, що така система цінностей є. Вона може підняти нас над епізодами, над певними обставинами і змусити нас консолідуватися. Відверто скажу: я щасливий в тому, що зараз у нас є хороший плацдарм для того, щоб винести уроки і прийняти мудрі, узгоджені рішення на благо нації і держави.

 

Я просив би всіх, незалежно від ролі і місця, прийняти першу тезу – заховати сокиру війни. Коли ми підписували Декларацію про єдність, ми виходили з того, що у коло питань, які можуть об’єднати, сформувати політраду, зробити, кінець кінцем, «дорожню карту», з якою ми будемо іти перший етап до виборів 2006 року – повинен бути перелік дуже конкретних пунктів: і для влади, і для політичних учасників. Для фігурантів цієї Угоди повинно бути зрозуміло – після підписання Угоди ми формуємо постійно діючу політичну раду, яку ми домовилися збирати раз на два тижні. Друге. Організаційно ми виходимо на круглий стіл, на який запрошуємо представників всіх інших кіл, громадських ініціатив, для того, щоб теми консолідації, теми національних візій, які розробляються на політичній раді, мали в подальшому імплементацію – коло інтелігенції, коло бізнесу, коло журналістики і так далі, і так далі. Це ті кола, на які ми можемо потім спиратися і трансформувати рівень наших домовленост! ей.

 

Переконаний, що серйозну тему треба провести з бізнесом. Бізнес треба повернути на Україну. Всі ховаються поза Україною. Всі бояться повернутися. Чекають черги, коли той чи інший предмет власності стане під питанням. Призупинилися інвестиції – всі стали на сторожі, що там далі буде творитися... По відношенню до стосунків з бізнесом переконаний, що є тільки один спосіб – вийти на круглий стіл, подати руку, вийти на принципи і сказати: тут ми поставили крапку. Сюди входить і легалізація стосунків з бюджетом, і легалізація власності, і детінізація економічних процесів. Можливо, потім до вашої уваги потрапить і тема фіскальних стосунків, можливо, процедури митні, тарифні і таке інше. Це те, що може бути висловлено як проблема у діловому колі, яка їх заганяє або в тінь, або в сірі процеси. Я кажу це як приклад.

 

Думаю, що нам треба дуже ясно і чітко сформувати акценти національної культурної політики – у чому вона повинна сьогодні заключатися. Концепція того, що треба зберегти, концепція того, що треба профінансувати, бо це українське. Концепція, де потрібно зробити гармонізацію різних культур, бо це також населення України. Є речі, які можуть дуже легко вкластися у корзину, коли ми говоримо про нашу консолідацію.

 

Якщо по пунктах, які найбільш сьогодні тактично важливі, я на перший пункт поставив би всім учасникам круглого столу взяти на себе відповідальність за проведення чесних і демократичних виборів. Я попросив ОБСЄ не знімати моніторинг по демократичних маяках – це не ганьба для країни. Навпаки, це знак того, що ми чесно йдемо на цей процес. Як Президент я вам гарантую: у виборах не братиме участь адмінресурс. Якщо в когось є бачення, що спеціально треба покласти цей пункт, я готовий його виписати. У виборах не братимуть участі газові гроші, нафтові, міністерства транспорту чи чогось іншого, що пахне державними фінансами. Державні фінанси працюватимуть на державний бюджет. Це перші вибори, коли влада на такий високий рівень ставить таку культуру стосунків між адміністративною системою і державними фінансами. Я готовий це засвідчити як свій обов’язок.

 

Питання, які на ходу можуть нас зупинити – це питання, пов’язані з 9 законами, що стосуються СОТ. Хотів би ще раз друзі сказати, що тут не йде полеміка навіть про змістовну частину цього закону. Хоча основну частину законів по інтелектуальній темі, 60% навантаження СОТ прийнято, а 40% залишається. 40% – це політично менш проблемні закони, але це є речі комплектні. Імплементація їх – це приблизно 60 днів. Давайте запишемо собі: якщо ми ставимо за мету, щоб повернути наші кораблі, літаки, 15 справ по антидемпінговим переслідуванням, при чому йдеться не про підприємства, а про переслідування системні, галузеві, тобто ми ведемо дискусії про хімію, незалежно від того, хто її постачає, ми ведемо дискусію про прокат, незалежно від того, хто його постачає, про добрива, незалежно від того, хто постачає, вироби з текстилю тощо. Тобто, якщо зараз ми не уніфікуємо свою торговельну і митну модель, ми щорічно приблизно 8 млрд. доларів будемо втрачати надходжень валового! продукту тільки через канали обмежень і переслідувань. Це конкретна стаття економіки і бюджету країни.

 

Буде окремо наша зустріч по бюджету року. Мета якої – уявити ту концепцію, яку пропонує уряд для 2006 року. Завідомо скажу: вона цікава, вона варта того, щоб 5-6 позицій були донесені кожній політичний силі, які ті речі можуть поділити. Це ті речі, які можуть нас консолідувати. Ми виводимо бюджет від персоніфікації, ми виводимо бюджет від того, що нам треба біля більш високих принципів консолідуватися.