В переддень річниці Помаранчевої революції, яка стала рубіжною подією для України і світу, я хочу говорити про ідеали Майдану і про виклики, які сьогодні стоять перед нами.  22 листопада минулого року кожен , хто вийшов на площі міст, містечок, сіл України, довів: він є громадянином, готовим наполегливо захищати своє головне право – право вибору. Всі, хто стояли на Майдані – у Києві чи Львові, в Одесі чи Донецьку – назавжди збережуть почуття єдності, гордості за свій народ і країну.

 

В ті хвилини кожен з нас чітко усвідомлював – ми разом творимо новітню українську історію. Весь світ напружено стежив за Майданом і бачив нову країну. Важко переоцінити роль киян в подіях помаранчевого листопада. В ті дні Київ взяв на себе роль політичної столиці України. Але перемога не відбулася без інших майданів. Не важливо, які прапори майоріли над ними – помаранчеві чи синьо-білі. Патріотизм Донецька, непохитність Львова, відповідальність Харкова, мужність Сум, оптимізм Черкас стали фундаментом нової України.

 

Рік тому ми разом вибороли, викричали, відстояли свободу. 13 років Україна була незалежною, але вільною стала саме в ті помаранчеві дні. Свобода – головне надбання Майдану.

 

Як Президент України я пишаюся тим, що представляю горду, незалежну, красиву націю. І підписую Указ про День свободи. З метою утвердження в Україні ідеалів демократії, виховання почуття національної гідності пропоную щорічно відзначати 22 листопада Днем свободи.

 

Рік тому боротьба за демократію не закінчилася. На Майдані цей шлях тільки розпочався. Ще 12 місяців тому ми жили в країні, де не було свободи слова і політичної конкуренції. Ми прийняли країну з багатьма проблемами, з колосальними хворобами в різних галузях. І тільки разом ми в змозі зробити Україну заможною і демократичною.

 

Сьогодні ми радіємо нашим здобуткам, але говоримо й про помилки. Для поступу потрібен час. І найбільший гріх – це зневіра й розчарування. Тому гасла Майдану залишаються не менш актуальними, аніж рік тому.

 

Одною з головних вимог Майдану була боротьба з корупцією. Цього тижня я підписав Указ «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції». Я доручаю Уряду у тримісячний термін розробити і подати у Верховну Раду як невідкладні законопроекти, що сприятимуть боротьбі з корупцією і удосконаленню процедури декларування доходів і майна чиновників. Я обіцяв, що кожен державний службовець звітуватиме про свої доходи і видатки. Ця вимога Майдану стане в Україні нормою.

 

Ми вимагали: «Бандитам – тюрми!» Як Президент України я зобов’язую правоохоронні органи розслідувати резонансні справи. Ті, хто організовував масштабні фальсифікації і змусив мільйони людей вийти на площі, повинні відповідати перед законом. Бандити сидітимуть у тюрмах! Подальше зволікання слідства я розцінюю як непрофесійність керівництва правоохоронних органів. А непрофесіоналам не місце у владі.

 

Ми кричали: «Схід і Захід разом!» Як Президент я докладу всіх зусиль, аби ніколи питання мови, релігії, ідеології не розколювали Україну. Я не допущу, аби під час виборчих перегонів ці теми знову стали предметом спекуляцій різних політичних сил.

 

Ми скандували: «Свободу не спинити!» Як глава держави я гарантую, що у березні 2006 року ми матимемо перші вільні демократичні вибори. Я створив політраду при Президентові України, куди запросив представників усіх парламентських фракцій. Сьогодні Політрада відпрацьовує угоду про чесні вибори, яку я пропоную підписати в день старту парламентської виборчої кампанії.

 

Ми маємо вільні засоби масової інформації, від яких суспільство чекає чесного висвітлення перегонів. Я підтримую рішення парламенту, що створює умови для повного і неупередженого інформування про виборчу кампанію. Влада не буде застосовувати адміністративний ресурс на виборах. Єдиний аргумент, яким влада має боротися за довіру громадян – це реалізація успішної політики в галузі економіки, в соціальній і гуманітарній сферах.

 

Я пам’ятаю головне гасло Майдану: «Разом нас багато і нас не подолати!» Тільки разом ми змінимо країну. Я хочу, щоб парламентські вибори 2006 року стали змаганням команд і ідей, програм і ідеологій. Переконаний, що результати виборів дозволять закріпити демократичні перетворення. Вірю, що кожен з вас займе активну громадянську позицію і у березні 2006 року ми разом обиратимемо майбутнє нашої країни. Разом ми побудуємо заможну країну, про яку мріяли наші діди і прадіди. Цього тижня під час візиту до Франції я поклав квіти на могилу Петлюри – українського патріота, що боровся за незалежну Україну, помер в еміграції і чиє ім’я на батьківщині довгі роки старанно замовчувалося або чорнилося. На його могилі я думав про сотні тисяч українців, які боролися за незалежність і вірили, що Україна відбудеться.

 

Я згадував гіркі слова Володимира Винниченка: «Темні давні сили роз’єднали демократію Києва (та, може, й цілої України) на два табори. І з кожним днем роз’єднання ставало дужчим, а боротьба гострішою. Нарешті схаменулись: занадто вже гострою, занадто шкідливою для справи всякої демократії стала та боротьба. І люди, серйозно, щиро занепокоєні тим, зупинилися і озирнулися круг себе: чи не можна знайти інших способів залагодження непорозумінь, ніж гризня і ворожнеча? І, розуміється, зразу знайшли: треба зійтися, мирно простягти одне одному руку». Я вірю, що наше покоління політиків засвоїть уроки наших великих прадідів заради України. Мені також близькі слова Винниченка, який писав: «Наша сила – в нас самих».

 

Я впевнений, що 22 листопада ми разом зберемося на Майдані. Це наш день. Ми довели всьому світові, що українці – це європейська мудра нація, яка здатна без крові і жертв перемагати диктаторів. Знаю, що ті, хто 13 років володів Україною, й досі не змирилися зі своєю поразкою. Вони прагнуть реваншу і не шкодують ані сил, ані коштів для повернення тоталітаризму.

 

Переконаний, 22 листопада – найкращий привід продемонструвати мудрість і порозуміння, відкинути все дріб’язкове і об’єднатися заради майбутнього України.

 

Можливо, ми ще до кінця не оцінили значення Дня свободи. Але вже сьогодні ми з гордістю говоримо – Україна змінилася. Світ бачить в Україні рівного, відповідального і передбачуваного партнера. Україна стає регіональним лідером.

 

Ми сподіваємося на саміті Україна – ЄС, який відбудеться 1 грудня цього року, почути чіткий сигнал про визнання України країною з ринковою економікою і початок переговорів про лібералізацію візового режиму для українських громадян.

 

Знаю, що на шляху реформ нас чекає багато випробувань. В найскладніші хвилини я згадую Майдан і повторюю слова Вінстона Черчілля: «Політика так само цікава й небезпечна, як і війна. Тільки на війні убивають один раз, а в політиці – щодня і сотні разів».

 

Тисячі очей, які в дні помаранчевої революції дивилися на мене з надією, і сьогодні дають мені сили. Ваша віра надихає на наполегливу працю. Ваш подвиг спонукає бути вимогливим до себе і до своєї команди. Я звертаюсь до кожного з вас із закликом: Думайте по-українськи! Будьте патріотами! Пишаймося тим, що ми – українці! З Днем свободи!

 

Прес-служба Президента України