- Процес формування першої десятки партії проходив із врахуванням думок регіональних обласних, районних організацій, активу партії.  Це була клопітка робота. Кожна кандидатура обговорювалася, згодом приймалося відповідне рішення.

 

Подальше формування виборчого списку буде відбуватися таким чином. Серед народних депутатів буде проведене рейтингове голосування. Депутати фракції заповнять відповідні анкети, виставляючи своїм колегам оцінку і місце, на якому бачать того чи іншого колегу в списку блоку. Таким чином місце кожного депутата фракції у списку буде визначене рейтинговим голосуванням. Місце інших учасників списку визначатиметься рішенням лідерів блоку таким самим чином.

 

- З’їзд буде завершенням роботи, яка проводиться у партійних організаціях. Він має поставити крапку і лише затвердити списки. Адже якщо під час з’їзду ми будемо голосувати за всіх 450 депутатів  і рейтингово визначати їхнє місце, то для цього потрібно щонайменше тиждень. Це дуже довго. Ця робота буде проведена до з’їзду, буде визначено список, місце кожного кандидата у ньому. А з’їзд своїм голосуванням має остаточно затвердити це рішення.

 

- Обласні організації подали свої пропозиції до об’єднаної Політради партій. Визначили представництво від областей у партійному списку. Згодом Політрада рейтинговим голосуванням визначила місце представників регіонів у загальному партійному списку.

 

- У прохідній частині БЮТ будуть представлені всі регіони - 24 області України, Крим і місто Київ, тому що наші партійні списки формуються від обласних партійних організацій. Представники кожної обласної партійної організації обов’язково будуть у списку. Це є проблемою для тих партій, які не мають сильних регіональних партійних організацій, а тому свої списки формують за регіональним принципом наявності своїх осередків, наприклад на сході, заході чи у центрі. Наша партійна організація структурована, представлена у всіх областях, і саме вони формуватимуть список блоку Юлії Тимошенко. Навіть у першій десятці наявні представники різних областей України.

 

- Оскільки формуються списки партійні, то передусім своїх кандидатів від областей визначатимуть партійні організації. Саме вони під час обласних конференцій вирішували, кого делегувати у списки до ВРУ. Звичайно перевагу надають членам партії. Однак до списку можуть бути включені й інші впливові у регіоні люди. Скажімо, у нашому списку представлені ті ж самі представники партії „Собор”, яка не є членом блоку. До прикладу, така знакова постать, як Володимир Олійник із Черкас, і так далі. Будуть люди, які користуються впливом, мають авторитет у своїй громаді і достойно представлятимуть той чи інший регіон у нашому блоці.

 

- Якби я сказав, що у нас не було жодних проблем і все пройшло гладко, це було б неправдою, оскільки це доволі складний процес. Формування списків – це визнання авторитету тих чи інших людей. Визначення місця у списку тієї чи іншою людини, її подальшої долі - процес доволі таки складний. У нас він пройшов без якихось надзвичайних проблем, ексцесів, жорсткого протистояння. Тривали нормальні політичні консультації. Ми збиралися багато разів на спільні засідання, обговорювали проблеми і виходили на спільне рішення. Це відбувалося не за один день, не за одне засідання. Однак із кожною наступною Політрадою вимальовувалася і певна система, і місця окремих людей.

 

Передвиборчий з’їзд „Батьківщини” був закритим, бо ми на ньому обговорювали свою стратегію і програму. Ми не хотіли, щоб це стало відомо нашим конкурентам до початку виборчої кампанії. Ми намагалися вибудувати стратегію виконання завдання, яке поставили перед собою. А воно одне – перемогти на парламентських виборах. Це дуже серйозне завдання. Я вважаю, що з’їзд мав відбуватися саме в такому режимі для того, щоб ми могли вибудувати свою стратегію і програму, за якою ми мали б працювати. Якби з’їзд був відкритим, з участю преси, то це могло б призвести до витоку цієї інформації.

 

- Стосовно Олександра Волкова, то ситуація на сьогодні ще неясна. Однак якщо брати до уваги заяву Турчинова про те, що він не бачить Волкова у списках БЮТ, то ситуація водночас зрозуміла. Я як людина, що бере активну участь в роботі блоку, на сьогодні у цьому процесі активної участі Волкова не бачив. Думаю, що Волкова не буде в нашому списку. Він не член фракції чи партії, і якихось підстав для присутності його у списку не бачу. Що ж до  Фельдмана й інших людей, які нещодавно прийшли у нашу фракцію, я переконаний, що їхню долю визначатиме фракція рейтинговим голосуванням. Як фракція визначиться із цього приводу, так і буде.

 

- Те, що відбувається у БЮТ, свідчить про те, що у нашому суспільстві відбувається політична структуризація. Дійсно, 2002 року у нас було чотири партії. Згодом дві з них об’єдналися: УРП і „Собор” утворили УРП „Собор”. Сьогодні блок складається з двох партій - „Батьківщини” і УСДП, при цьому вони готові об’єднатися. Відбуваються об’єднавчі процеси, які є відображенням структуризації суспільства. Вибудовується політичне суспільство, у якому залишаться 3-5 партій, що конкуруватимуть між собою. Те, що у нас понад сто партій, це ненормально. Ці партії створені за гроші і під ім’я окремих людей. Вони не можуть представляти думку суспільства. У нашому випадку в УСДП і „Батьківщині” однакові програмні цілі, наші партії спільно діють і готові об’єднатися в одну структуру. Про це, до речі, свідчить мій особистий приклад. Я був членом УСДП, а тепер очолюю Київську міську організації „Батьківщини”. Це рішення було узгоджене між нашими керівниками і організаціями. У недалекому майбутньому ці партії об’єднаються в одну. У цю партію входитимуть не тільки члени нинішньої УСДП і „Батьківщини”, там уже є члени „Яблука”, зараз у партію вступають члени партії „Єдина Україна”, до нас вступає більшість членів УРП „Собор”. Це теж свідчить про об’єднавчі процеси у нашому суспільстві. Ми йдемо до створення потужної великої впливової партії.

 

- Переконаний, що усі депутати від УРП „Собор”, які були членами фракції БЮТ, залишаться в нашій фракції. Вони відпрацювали поруч з нами чотири роки, продемонстрували свою стійкість і позицію. Тому під час рейтингового голосування вони обов’язково посядуть свої місця у виборчому списку, і по жодній з кандидатур заперечень не буде. У списку будуть й інші члени УРП „Собор”, які не були народними депутатами, наприклад  колишній мер Черкас Володимир Олійник, а також інші представники „Собору”.

 

- У нашій команді буде достатня кількість достойних представників цієї партії. Не тільки Микола Томенко, але й Сергій Терьохін, інші члени ПРП.

 

- Ми намагатимемося формувати списки саме з авторитетних політиків, а не з футболістів, боксерів чи артистів. Вважаємо, що політику необхідно робити професіонально, а отож нею повинні займатися професіонали, авторитетні в суспільстві люди. Так само формуватимуться місцеві списки - з людей, які користуються підтримкою громади у своїй місцевості.

 

Наряду з цим, не  буде якихось сюрпризів, несподіваних імен. Такої проблеми, як у «Нашої України», де довго не могли визначитись, кого поставити у першу п’ятірку, хто зможе очолити список, у нас не було. Адже ми маємо ряд запасних лідерів, які могли б увійти і в п’ятірку, і в десятку. Це Олег Білорус, Андрій Шкіль та інші.

 

- Для нас програма-максимум набрати більшість у ВРУ, і у всіх місцевих радах. А про мінімум ще рано говорити. Наприклад, по Києву соціологи дають нам зараз 30%. Хоча ми ще й не починали передвиборчої агітації. Коли ми розпочнемо серйозну роботу, то переконаний, що зможемо сформувати більшість як у Київраді, так і в кожній райраді Києва.

 

- Я готовий іти і 150, і 200, якщо так буде потрібно і якщо так вирішить блок. Прогнозувати кількість прохідних місць надзвичайно важко, адже це залежить не лише від кількості отриманих нами відсотків голосів, але й від кількості голосів тих політичних сил, які не потраплять у парламент і не подолають виборчий бар’єр. Ми  візьмемо солідний відсоток голосів. Впевнений, що це буде більше від того, що взяла „Наша Україна” на парламентських виборах 2002 року.

 

- Партія „Батьківщина” і Блок Юлії Тимошенко – це та політична сила, яка ставить перед собою реальні завдання і завжди їх виконує. На попередніх виборах ми поставили собі за мету повалити режим Кучми, обрати демократичного Президента і побудувати демократичне суспільство. Це завдання ми виконали. Свідком цього є все наше суспільство. Тепер у своїй програмі ми пропонуємо створити нову якість влади. На вершині державної піраміди має бути людина та її проблеми. Необхідно зробити таку систему, щоб кожній людині жилося комфортно, щоб вона боролася не за виживання, а життя. Слід забезпечити всі умови розвитку особистості. Для цього в роботу повинен включитися передусім владний організм. Детально про це написано в нашій досить ґрунтовній програмі. Якщо говорити двома словами, то ми прагнемо побудувати державний механізм таким чином, щоб він слугував власне  українському суспільству. Якщо говорити про економіку, то потрібно вибудувати таку систему, щоб людина мала достойне життя. Юлія Володимирівна у своєму виступі на з’їзді зупинилася лише на одному аспекті цього питання, а саме - формування доходів громадян. Цей доход повинен складатися не лише з заробітної платні, яка має бути лише однією з його складових. Він має складатися з прибутку підприємства, на якому працює людина, із тих соціальних гарантій, страхових внесків у медицину тощо, які дозволять людині мати дохід, що забезпечить людині достойне життя. Втім, це не означає, що утримання людини ляже тягарем на підприємство, на якому вона працює. Цей тягар має узяти на себе держава з допомогою регулювання податків. Головне завдання, яке ми ставимо, - збільшення споживчих можливостей наших людей. У нашій програмі відпрацьована система забезпечення житлом наших громадян. І медицина, і навчання, і виховання дітей - знову ж таки за рахунок більш справедливого розподілу державних доходів для конкретної людини, а не на якісь державні програми.

 

В основі нашої програми духовність, її культивування і виховання, що дозволить побудувати суспільство моральних і заможних людей, які зможуть дати світові нову якість держави і суспільства.

 

- Не можна говорити, що українська економіка сьогодні набагато  відстає від економіки Польщі, Литви чи інших держав. Ми маємо серйозний економічний потенціал. На жаль, фінансові потоки у державі розподілені таким чином, що вони слугують інтересам декількох родин, а решта людей не отримує благ від економіки. Уряд Тимошенко продемонстрував, як можна збільшити зарплатню і пенсії. Хтось говорить, що це зашкодило економіці, створило для неї проблеми. Неправда. Все, що було зроблено, пішло на користь людям, а через них на користь державі. Бо найкраще інвестування в економіку нашої держави відбувається через споживання. Для того щоб збільшити український ринок є один шлях – не ввозити різноманітні товари, а, збільшивши принаймні удвічі зарплати, дати змогу людям більше купувати товарів, більше отримувати послуг цього ринку. А для цього необхідно підвищити рівень споживання. Саме це і є ринковий механізм розвитку української економіки. Попит збільшує пропозицію. Те, що пропонує БЮТ на сьогодні, – це абсолютно справедливе інвестування і розвиток нашої економіки.

 

- Можна, звісно, писати гасла на кшталт: „Росіє, поверни заощадження”, але є поняття міжнародної політики, і якщо держава не буде фахово займатися цими питаннями, то ті гроші ніколи не повернуться. Якщо ми будемо надіятися, що колись Україна доросте до політичного рівня, за якого зможе натиснути на Росію і у наших політичних переговорах досягне  повернення коштів, то це буде не скоро, не за нашого життя, а набагато пізніше. А ми повинні жити сьогоденням, саме нинішніми проблемами, теперішніми викликами. У разі мудрої побудови внутрішньої політики ці кошти можна повернути частково. Хоча б за рахунок коштів, отриманих від повторної  приватизації «Криворіжсталі», на якій ми наполягли.

 

«Криворіжсталь» – це не крапка у поверненні вкрадених у народу підприємств, а лише початок, механізм, як саме повинна відбуватися приватизація у державі. Саме за рахунок таких коштів можна вирішити багато проблем у державі. Якщо ці гроші направити на переобладнання, оснащення, то вони підуть у нікуди і користі від них не буде. Направивши їх на погашення заборгованості перед нашими людьми, збільшивши їхню купівельну спроможність, ми зможемо ці кошти через людей інвестувати у економіку, яка дасть поштовх до  модернізації підприємств, і в результаті- нову  якість товарів та промислового виробництва.  Іншого шляху ми не бачимо.

 

«Депутат»