2005-й був роком перемог, сподівань, розчарувань і надій. Про це говорять, аналізуючи рік, що минає, представники УНП, передає прес-служба партії.

Юрій Костенко, лідер Української народної партії: Я хочу побажати усім обрати ту владу, яка працюватиме на громадян України, а не власну кишеню

- 2005-й рік - традиційний рік очікувань, сподівань і розчарувань. Так уже продовжується 15 років, коли у 1990 році ми відчували дух незалежності і були впевнені, що демократія і незалежність дадуть українцям краще життя. З року в рік це не підтверджувалося, і тому кожен рік, що відходив, ми називали роком сподівань і розчарувань, принаймні, я так говорив.

З іншого боку, я не розчаровуюся в тому, що в Україні відбулась Помаранчева революція, яка перейшла, як спадок, у сьогодення. Ми відстоювали своє право обирати владу і перемогли. Вже інше питання щодо якості цієї влади. Так, вона робила дуже багато помилок – перший уряд, другий уряд вже за Президента Ющенка. Якщо говорити про Верховну Раду, то парламент страждає старою хворобою, ухвалюючи багато законів, які нічого не дають виробнику. Саме цим викликано розчарування більшості виборців, які не отримали потужного сигналу, що в Україні принципово змінилася політика – економічна, соціальна, національна, тощо.

Але, треба бути об‘єктивним у тому, що за дев‘ять-десять місяців не можливо змінити все. Те, що зробили великі поступки демократії, – це факт, але цей рівень демократії не забезпечує розвиток виробничої діяльності в Україні, тому що демократичне суспільство знімає усі перешкоди для приватної ініціативи – для людини, котра хоче працювати, створювати робочі місця, збагачуватися за рахунок своєї праці. У цьому сенсі, на жаль, принципових змін не відбулося.

Наступний рік – рік виборів, і я усім хочу побажати обрати ту владу, яка працюватиме на громадян України, а не власну кишеню.


Степан Хмара: Я вважаю себе надзвичайно щасливим, що міг дожити до цієї демократичної української революції

- 2005-й, я б сказав, це мій рік, і я вважаю себе надзвичайно щасливим, що міг дожити до цієї демократичної української революції та ще й брати в ній дуже активну участь, бо саме українська революція – це дуже серйозний стрибок у розвитку нашого суспільства. Цією революцією український народ показав назовні свій внутрішній потенціал, що він може і вміє боротися за свою честь і гідність. І я відразу ж хотів би побажати сьогоднішній владі і тій, яка прийде потім, щоб вона завжди пам‘ятала уроки української революції і фундаментальне правило: влада завжди має бути на службі в народу, а не навпаки.

Тому в цілому це був дуже позитивний рік, хоча, зрозуміло, він поставив великі завдання, дав великі можливості, але які потрібно реалізовувати тяжкою повсякденною працею, і завжди тримати напоготові свою суспільну волю, щоб застосувати її, коли раптом хтось ще захоче на неї посягнути.

Хочеться побажати нашому народові, аби він не піддавався відчуттям розчарувань, адже треба розуміти, що щастя відразу не приходить, і природні бажання жити краще не здійснюються за один день. Для цього теж треба докласти і працю, і волю, і , насамперед, ніколи не опускати руки.

Особисто для мене цей рік є важливим і тим, що я зробив досить вагомий підсумок своєї багаторічної праці, який вилився у двотомник моїх праць. А це була досить нелегка робота – все, що вийшло колись друком, зібрати докупи, вибрати головніше, відшліфувати, потім все це організувати і реалізувати, щоб було видане. Я особисто не виношу це на перше місце, але все ж маю приємність з того, що тепер я можу дарувати це видання бібліотекам і великим, і малим , і сільським. І дуже приємно мені тепер отримувати листи, в яких люди реагують на мої книги, і, безперечно, для мене надзвичайно приємно те,, що у нас так багато активних, небайдужих громадян.

Дмитро Павличко: Я гордий з того, що в бюджеті на наступний рік є рядок на святкування ювілею Івана Франка

--Я в парламенті працюю з 21 жовтня.. За цей період мені, звичайно ж, вдалося зробити небагато, але є справа про яку приємно згадати. Мені вдалося добитися, щоб у бюджеті на наступний рік з‘явився рядок на святкування ювілею Івана Франка. Я дякую за це, насамперед Юрію Єханурову, який посприяв цьому. Адже про ювілей найбільшого українського письменника, політичного лідера України, 150-річчя якого будемо святкувати 27-го серпня наступного року, у бюджеті не було й мови. Тепер же там є відповідний рядок і відпущені гроші. Це не так вже й велика сума, здається 15 млн. грн., але можна багато речей започаткувати. Наприклад енциклопедію Франкознавства видати його наукову біографію випустити, я запропонував побудувати пам‘ятник в Одесі там , де був Франко в 1909 році.

Для мене пожвавлення пам‘яті про Івана Франка є важливим фактором виховання української нації, і на наступний рік, коли в нас буде дуже тяжко в парламенті, а є всі недобрі передчуття, що він буде такий же поганий, як і тепер, то до Івана Франка будемо ходити і просити поради та допомоги.


Іван Драч: Безперечно, що минулий рік увійде в історію

- Безперечно, минулий рік історичний, адже те, що переміг Ющенко, а не Янукович, має величезне значення для України. Звичайно, що неминучими були й розчарування, які опанували певною частиною народу з приводу конкретних дій ряду і Юлії Тимошенко, і теперішнього – Юрія Єханурова. Тому я тут поділяю прагнення нашої партії, яка хоче змін, яка, з одного боку, підтримує кращі кроки Віктора Ющенка, з іншого боку виступає проти багатьох призначень, які відбуваються у його уряді.

До особистих приємних подій цього року я відношу вихід у світ моєї книги віршів, яка називається «Противні строфи» і нещодавно була презентована в Українському домі. Мене вітали мої улюблені співаки, такі як сестри Тельнюк, Ніна Матвієнко, Валентина Ковальська, Марічка Миколайчук, гурт «Золоті ключі».

Приємно також і те, що у дорозі до виходу в світ вже й інші книжки, які я готую до друку до свого 70-річчя, яке зустрічатиму у наступному році . Хочу видати і політичні свої статті, і літературознавчі. Ближчим часом у видавництві «Мистецтво» має вийти книжка, присвячена кінематографу. Це кіносценарії, кіноповісті, кінорецензії, вірші, присвячені кінематографу. Тож роботи на наступний рік вистачає.


Василь Бартків: Для мене минулий рік асоціюється із великою перемогою, яку здобув український народ

- Що стосується підсумків року, який минає, то я би тут застосував багато і алегорій, і порівнянь, і висловив би багато розчарувань., і сподівань, які, як і буває у реальному житті, - одні справдилися, інші не збулися.

Для мене цей рік дуже швидко минув, хоча майже кожен день стоїть перед очима, але я розумію, що календарно рік завершується. Особисто для мене він асоціюється із великою перемогою, яку здобув український народ в сенсі перемоги на виборах нинішнього президента. Я доклався до цього абсолютно конкретно, бо був довіреною особою кандидата в президенти на Сумщині.

Що стосується моїх політичних перспектив, то цей рік став для мене дуже конкретним у розумінні мого визначення в Українському Народному Блоці Костенка і Плюща, з яким я йду на вибори і вірю в його перемогу. Разом з тим, думаю, що ми продовжимо ту тяжку і рутинну справу розбудови національної демократії в Україні, як єдині представники національної демократії у парламенті.

Щодо розчарувань цього року, то розчарування були у тих людей, які ставили собі за мету через участь у помаранчевій революції прийти до влади, зайняти якісь кабінети, добути щось собі особисто. Я і, думаю, що й мої колеги по блоку, таких завдань перед собою не ставили, а відтак немає жодних розчарувань. Я розумів від самого початку , що революція, яка відбувається, принесе дуже багато змін у суспільстві, але я й не тішив себе думкою, що зміни, котрі відбуваються, вони будуть виключно позитивними, і що хороше життя розпочнеться відразу ж наступного ранку після оголошення ЦВК Ющенка президентом. Це абсурдні сподівання. Тому розчарувань з цього приводу немає, я знаю, що це тяжка, рутинна робота, про яку я вже говорив. Ну а те, що розчарувалися ті, які ставили перед собою інші завдання, це теж добре, тому, що вони не справжні бійці, не справжні гравці, і вони просто по дорозі відсіялися.