З давніх часів, кожної весни, мешканців Чернігова починає хвилювати одне і те ж питання: яка буде повінь? Про її наближення розмовляють вдома і на роботі, ті кому вона може спричинити певні труднощі та збитки, і ті, на чиє життя та добробут вона аж ніяк не вплине.

Одні очікують від повені рясних пасовищ, інші доброго нересту, а всі разом чудового весняного видовища, яке трапляється один раз на рік. Для Чернігівщини, що розташована у поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низини, весняна повінь - явище звичайне. По території нашого краю протікає 1200 річок, загальною довжиною близько 8 тисяч кілометрів.

Всі вони належать басейну Дніпра, який тече вздовж західного кордону області. Чернігів стоїть на березі Десни - найбільшого з його витоків, який збирає свої води впродовж 1130 кілометрів, починаючи з Єльнинських лісів Смоленщини. У період водопілля Десна щорічно виходить з берегів і розливається по всій заплаві, ширина розливу у деяких місцях перевищує 6-7 кілометрів.

Середня тривалість повені (від часу скресання льоду до того, як вода піде з заплави) становить близько двох місяців, тобто від кінця березня-початку квітня до травня. Дотогожбіля ЧерніговауДесну впадає невеличкий, але зазвичай повноводний навесні Стрижень. Він тече безпосередньо через саме місто і під час танення снігу швидко заливає прибережну територію, спричиняючи її мешканцям чималі неприємності.

Для розташованого на недосяжному великій весняній воді, високому правому корінному березі Десни, повені, зазвичай, не мали катастрофічних наслідків. Мабуть з цієї причини написано про них не багато. І все ж таки, писемні джерела та народна пам'ять донесли до нас певну інформацію про найбільші з них. Перша писемна згадка про повінь на Південній Русі відноситься ще до князівських часів.

Літопис повідомляє, що у 1128 році вся її територія потерпала від великої весняної води. Конкретно про Чернігів у повідомленні не згадується, але безумовно він теж певною мірою постраждав, бо за археологічними джерелами відомо, що частина тогочасної міської забудови була розташована у низині, біля самої річки.

Більш ґрунтовна інформація дійшла до нас відносно повені 1773 року. Писемні джерела повідомляють, що 6 - 9 травня в наслідок швидкого підвищення води у річці Стрижень, була знесена розташована біля Водяної брами, так звана, Гноєва гребля з архієрейським млином. Крім того, затопило прибережну частину Чернігова, а багато житлових будинків та господарчих споруд пошкодило, чи навіть повністю знесло водою.

У 1775 році повінь була теж великою, але про її наслідки не повідомляється. Ще одна повінь, про яку згадують історичні документи, сталася у 1845 році. Тоді Десна розлилася завширшки на 9 верст, а у самому Чернігові було перелито Красний міст через річку Стрижень.

Є відомості ще про дві великі весняних повені, що відбулися у 19 столітті - 1875- го та 1895-го років. Ось як повідомляли про останню «Черниговские губернские ведомости» 29 березня 1895 року:« 28 марта железнодорожный путь от Чернигова на Круты был во многих пунктах залит водой, чем и вызвана была отмена на несколько часов движения поездов.

Вода сильно залила и Круто-Пирятинскую ветвь.... Движение поездов с ночи на 29 марта возможно было возобновить только благодаря своевременно принятым мерам: во многихместахбыли прорыты канавы, в других - полотно подкреплено с боков земляными мешками, камнем, досками, фашинником». Про повені двадцятого століття відомо значно більше ніж про весняні розливи попередніх історичних періодів.

І це цілком зрозуміло, бо, по-перше, у цей час вже були налагоджені постійні гідрологічні спостереження, а по- друге, ще живі ті, хто були їх безпосередніми свідками. У 1906 році через швидке підвищення рівня води у Стрижні, було частково зруйнувало Старокиївський міст.

У 1908 році внаслідок повені на ньому були перелиті всі мости та греблі, а згаданий вище Старокиївський міст знесло повністю. Тоді ж підтопило міську електростанцію. У небезпеці опинилася водокачка. Весняна вода увірвалася навіть у деякі оселі, спричинивши їх мешканцям чималі збитки. У 1917 році Чернігів пережив найбільшу повінь 20-го століття.

18 квітня вода піднялася до рекордної відмітки - 985 сантиметрів вище умовного нуля, це на 9 см більше ніжу пам'ятну багатьом чернігівцям останню велику повінь 1970 року. Були перелиті мости, затоплені житлові квартали, змиті городи, пошкоджені сади, загинуло чимало домашньої худоби. Трохи меншими були весняні розливи у 1931 та 1942 роках. Тоді рівень води піднявся до відміток 983 та 938 сантиметрів.

Повінь 1970 року мені довелося побачити своїми очима. Тієї весни всі очікували високої води. Спочатку вода прибувала у звичному режимі, але на початку травня вона почала підніматися дуже швидко і у короткий час затопила не тільки Кордівку, Лісковицю та Кавказ, а і ті райони міста, які зазвичай не потерпають від повені.

За одну ніч вода увірвалася у окремі оселі на П'яти кутах. Наприклад, у хаті моєї бабусі, яка знаходилась напроти дитячої спортивної школи, рівень води піднявся на 100 см. У одному місті перелило сучасний проспект Перемоги. Затопило подвір'я військового шпиталю. Дивно було дивитися, як по вулиці Пушкіна плавали на човнах. Навіть з підвищеного над проїзною частиною тротуару Красного мосту рукою можна було дістатися до поверхні ріки. Що стосується дачних ділянок в урочищі Святе та біля озера Млиновище, то по їх території маленькі дерев'яні будиночки плавали як«Ноєві ковчеги» На завершення слід відзначити і інші рекордні весняні повені - найменші.

У 1925 році вода піднялася лише на 436 сантиметрів, а рівно через півстоліття, повінь зупинилася на відмітці 472 сантиметри вище умовного нуля.

Инф.siver.info