Пияцтво завжди вважалося справжнім лихом, як для кожної окремої людини, так і для суспільства в цілому. Цікаво дізнатися, яким був рівень пияцтва, та як боролися з ним на Чернігівщині століття тому. Слід підкреслити те, що піддані Російської імперії у той час пили набагато менше ніж мешканці багатьох інших розвинутих країн світу. Щоб переконатися в цьому, достатньо переглянути статистичні дані тих років.

У 1893 році спиртних напоїв одна людина за рік випивала: у Бельгії 195 літрів, у Англії 142 літри, у Франції та Германії приблизно по 120 літрів, а на території Російської держави лише 15 літрів. І все ж пияцтво існувало і викликало занепокоєння держави і суспільства.

Головний тягар боротьби з цим ганебним явищем, як і зараз, лягав на плечі правоохоронних органів, тобто поліції, яка не тільки боролась з зовнішніми проявами пияцтва - сварками, бійками, та іншими порушеннями громадського порядку, а й регламентувала продаж спиртних напоїв та їх вживання окремими особами під час виконання службових обов'язків. На приклад, візникам суворо заборонялось керувати екіпажем у нетверезому стані.

За ігнорування цього правила порушника могли навіть відправити за грати. Існувала спеціальна, затверджена у 1866 році Міністерством Внутрішніх Справ, інструкція для поліції по нагляду за правилами торгівлі алкогольними напоями.

Ось скорочено деякі її пункти:
 «1. Продаж спиртних напоїв дозволяється лише при наявності патенту, який повинен виставлятися у торговельній установі для загального огляду.
2. Окрім ресторанів, буфетів, шинків та інших встановлених місць, продаж горілки здійснюється виключно на винос у опечатаній тарі.
3. Забороняється обмін напоїв на речі та продукти харчування».

За іншими постановами обумовлювались місця та час торгівлі горілкою і вином. В релігійні свята заборонялась торгівля спиртним до завершення літургії. Не можна було торгувати алкоголем під час волосних та селянських зборів, а також під час судових процесів у місцях їх проведення. Заборонялось відпускати спиртні напої у позику чи під заклад.

Не дозволялось торгувати цим товаром особам, яким не виповнився 21 рік. Продавці повинні були сповіщати поліцію та органи місцевої влади про всі випадки порушення покупцями громадського порядку у шинках та лавках. Порушникам, згідно закону, загрожував штраф чи навіть арешт. Про те, як чернігівська міська Дума опікувалась про народну тверезість свідчать її постанови.

10 жовтня 1884 року міська управа заборонила ставити шинки у восьми пунктах міста. Утому числі у районі Соборів, біля гімназії та Духовного училища, на Красній площі, у кварталах, прилеглих до лікарні. А ось офіційна інформація про те, скільки горілки випивали наші земляки наприкінці 19 століття. У той час у Чернігівській губернії налічувалось у середньому 2,1 млн. мешканців,утому числі близько 500тис. чоловіків віком від 20 до 60 років, які й були основними споживачами горілки.

Якщо за рік на Чернігівщині вживалось у середньому 1,3 млн. відер цього напою, то кожний з них випивав за цей період близько 52 пляшок. Враховуючи, що горілка коштувала тоді 5 крб. 45 коп. за відро, вона обходилась мешканцям нашої губернії приблизно у 7 млн. тогочасних рублів щорічно.Треба відзначити, що проблеми, де випити, у губернському центрі не існувало. В той час у Чернігові з 32 тисячами мешканців нараховувалось більше п'яти десятків шинків, пивних, казенних винних лавок та винних погребів. Крім того у магазинах можна було придбати шампанські вина, лікери, коньяки, портвейни та інші елітні напої.

А публіка «почище-с» мала змогу розслабитися у ресторанах. А тепер подивимося, як впливало вживання алкоголю на стан здоров'я населення. Для цього знову звернемось до статистики.Якщоу 1859 році на Чернігівщині від зловживання спиртними напоями раптово померло 17 осіб, то у 1891 році ця цифра зросла до 48. У 1889 році з 157 осіб які були госпіталізовані у відділення психічнохворих Чернігівської лікарні 23 поставили діагноз алкоголізм. Для порівняння. У Швейцарії алкоголіки складали 21% всіх психічнохворих.

З метою посилення боротьби с пияцтвом у 1896 році в Чернігові розпочало роботу «Попечительство о народной трезвости», яке підпорядковувалось Міністерству Фінансів. Співробітники цієї організації мали право і були зобов'язані здійснювати нагляд за правилами торгівлі спиртними напоями, проводити антиалкогольну агітацію, організовувати заходи, які б відволікали населення від відвідування шинків. „Попечительство" організовувало народні читання, видавало відповідну літературу та поштові картки, що викривали пияцтво. Протиалкогольній рекламі протидіяла реклама на шинках, ресторанах та магазинах.

Так на трактирі з нетерплячою сумнівів назвою,, Не минай", що розміщувався біля ринку висіла красномовна вивіска з зображеним на ній парубком, який в одній руці держав виделку зі смачним шматом ковбаси, а у другій - чарку, повну горілки. Ось така точилась боротьба сто років тому. Хто в ній переміг - бачимо зараз.

Инф.siver.info