Злиденність та жебрацтво. Ці, ганебні для будь- якого суспільства, явища старі як світ. Зазвичай, певний час громада, соромливо відвертаючись від жебраків, кидає у простягнуті руки копійки. Але згодом, відчувши дискомфорт, починає вимагати того ж і від держави. Так народжується благодійність та меценатство. Перші відомості про місцеві благодійні осередки відносяться до початку 19 століття.

Писемні джерела донесли до нас інформацію про те, що 1 травня 1804рокуу Чернігові було відкрито «Будинок виховання бідних», який містився у садибі заміського архієрейського будинку. 1 л и пня 1842 року, на пожертвудружини чернігівського губернатора Дарії Гессе у місті створюється Дитячий притулок, розрахований на 25 дітей.

Але, як виявилось, цього було замало для губернського центру і через вісім років кількість його вихованців зростає у двічі, а у 1901 році сягає 70 осіб. Означений притулок підпорядковувався Чернігівському губернському опікуванню дитячих притулків і приймав на виховання лише дівчат.

У 1885 році на садибі повітового училища для притулку збудували комплекс споруд. Він складався з двоповерхового будинку, перший поверх якого був кам'яний, а другий - дерев'яний, та двох флігелів. У будинку розміщувались: церква, житлові приміщення вихованок, класи, робочі кімнати, квартири службовців та кухня. У флігелях - лазня, пральня та кімнати для прачки і двірників. При садибі була невеличка лісова ділянка та город. Крім того, притулку належав театр, який приносив йому значний прибуток. Треба зазначити, що вихованок цього благодійного закладу не тільки годували та забезпечували одягом, а й надавали загальну освіту, вчили кулінарному мистецтву, шитву жіночого. У середині 19 століття в Чернігові було створено Благодійне товариство.

Воно забезпечувало утримання бідних дітей у вже згаданому Дитячому притулку для дівчат, Будинку бідних дітей для хлопчиків, старих людей у богадільні. Також товариство надавало кошти тим, кому вони були вкрай необхідні, а також займалося пошуком меценатів, бо грошей, що йому надавала міська влада, було замало. Будинок для бідних дітей був започаткований у 1875 році біля поштової станції на ділянці близько 800 кв. сажнів, яка була надана йому міською Думою.

У ньому виховувалися представники всіх станів: дворяни, селяни та козаки. На утримання кожного з хлопчиків відшкодовувалося від 60 до 70 карбованців на рік. Діяльність богадільні Благодійного товариства розпочалася 1 квітня 1883 року. Містилася ця установа у приміщенні ремісничого класу при земському сирітському будинку.

Тут отримували харчі та нагляд близько 20 старих жінок, з рахунку - до 40 карбованців на одну особу. Крім дітей-сиріт та старих людей постійної уваги з боку суспільства потребували і сліпі, а особливо - сліпі діти. Турботу про них на загальнодержавному рівні взяло на себе «Попечительство Императрицьі Марии Александровньї о слепьіх детях». У січні 1893 року його відділення було відкрито і у Чернігові. Одночасно почали діяти школата інтернат.

Розмістилися вони в центральній частині міста на перехресті вулиць Воздвиженської (Князя Чорного) та Святославської (проспект Миру), у власній садибі, яку «Опікування» придбало за 10500 карбованців. Спочатку у «Будинку сліпих» налічувалося лише кілька вихованців, на утримання яких земство відшкодовувало 2000 крб. на рік. Протягом 1914 — 1916 років для «Будинку сліпих» звели новий цегляний будинок, який відомий сьогодні як музичне училище імені Л.М.Ревуцького.

З кожним роком благодійна система у нашому місті ставала все більш досконалою. У грудні 1894 року на вул. Хлібопекарській (зараз Боровського) у винайманому приміщенні відкривається «Будинок працелюбства». Метою його створення було надання бездомним людям притулку, їжі та можливості заробляти. Цей благодійний заклад неодноразово змінював місце свого знаходження.У 1895 році він переїхав на вул. П'ятницьку, а у 1900 році - на Олександрівську площу, де для нього звели двоповерховий кам'яний будинок (сучасний ДТСААФ). У цьому будинку він знаходився до самої Жовтневої революції. 6 грудня 1895 року, у пам'ять спасіння царської родини під час аварії потягу 17 жовтня 1888 року, на розі вулиць П'ятницької та Воскресенської (Чернишевського), за рішенням міської Думи було відкрито «ночлежньїй притулок».

Розрахований він був на 60 осіб, як жіночої так і чоловічої статі. Це обійшлося місту у кругленьку суму. Лише витрати на придбання будинку склали 7750 карбованців, ремонт - ще 2679 крб. До того ж, треба було постійно утримувати наглядача та сторожу, купувати дрова і керосин. Існували у Чернігові і інші благодійні заклади, такі як «Єврейська богодільня» на П'ятницькій вулиці та богодільня Єпархіального управління на вул. Шосейній, що була відкрита у 1893 році. У1895 році при Чернігівському Благодійномутоваристві створюється спеціальний комітет по допомозі убогим.

За рішенням Думи у 1901 році місто було поділене на 11 дільничних опікувань про бідних, які фінансувалися за рахунок міського самоврядування. Слід зазначити, що турбота про бідних не обмежувалася лише створенням чи фінансуванням різноманітних притулків. На кошти комітету влаштовувалися різноманітні благодійні заходи, вогнища для відігрівання безпритульних під час морозів та багато іншого.

Инф.siver.info