Нажаль, 20-30-ті роки XX століття доволі невідома сторінка з історії  Чернігова. Незважаючи на те, що пройшло  трохи більше 80 років, і навіть зараз є багато живих свідків минулих подій. «Темна пляма» з минулого є невипадковою зважаючи на культурні «перетворення», які відбувались у радянському суспільстві. Звичайно культурне життя Чернігова було включено в загально-радянський устрій.

Потрібно згадати й  руйнацію культових пам’яток Чернігова, голодомор 1932-33 років, і звичайно репресії на Чернігівщині у 1937-38 роках. В цьому контексті необхідно розуміти, в якому занедбаному стані перебували пам’ятки старовини у Чернігові. Щоправда тут є сенс згадати про створення у травні 1929 року державного історико-культурного заповідника у Чернігові, до якого увійшов і Спаській собор.

Після створення  Чернігівського державного історико-культурного  заповідника у травні 1929 року, Спаській собор, який був включений до його складу, влітку цього ж року згідно з розпорядженням голови Чернігівського окрвиконкому був залишений без  системи центрального опалення.

З цього часу, а саме впродовж 1929-32 років Чернігівський заповідник отримує розвиток і фінансування з боку держави, щоправда не треба гадати, що все це кардинально могло змінити загальну картину охорони пам’яток у місті. Нам не відомо, що впродовж 1932-36 років відбувалось з Спаським собором, скоріше за все він був закритий і став підпорядковуватись Чернігівському історичному музею, а у приміщенні були розміщенні його цінні експонати. Цю версію підтверджує і деякі джерела, зокрема газета «Більшовик».

Газета  «Більшовик» за 29 квітня 1938 року повідомляла, що:  «Будинок колишнього спаського собору, як заповідник, – один з цінніших пам'ятників архітектури XІ сторіччя в Радянському Союзі. В ньому зберігається велика кількість експонатів музею. Але він був переданий... під склад чернігівської бази «Главриба». Відбулась ця подія у червні 1937 року. При цьому виникла загроза не лише для собору, а й експонатів, Чернігівського історичного музею, які в ньому зберігались. Протести директора музею А. Левенка до Чернігівського облвиконкому та НКО УРСС тоді залишились без наслідків.          

В перших числах грудня 1937 року з наказу колишнього заступника голови міськради Слесарева собор з усіма експонатами було передано від «Главриби» в розпорядження «Главрасмасложирзбуту».

Але в  Раднаркомі України знайшли підтримку  протести директора Чернігівського обласного музею А. Левенка проти непродуманого використання Спаського собору Зокрема, 25 грудня 1937 р. за дорученням уряду керуючий справами РНК П. Мілько зобов’язав Чернігівський облвиконком вилучити собор з користування бази  «Главрасмасложирзбуту».

Щоправда, в облвиконкомі спочатку не відреагували на це розпорядження. В зв’язку з цим П. Мілько був змушений 25 квітня 1938 року знову повторити його. 7 травня цього ж року комісія з представників міськради, музею та ряду інших установ, оглянувши собор, прийшли до висновків, що використання його під склад може призвести до загибелі пам’ятки.

Однак, висновок членів комісії – передати собор  музею  –  не переконав голову Чернігівської міськради. Так, що в червні 1938 року Раднарком змушений був направити до Чернігова свого представника для з’ясування дійсного стану справ з охороною собору.   

Таким чином, звичайно перетворення Спаського собору на склад, демонструє нам той рівень «керівництва» тієї доби. Спаській собор був яскравим прикладом відношення радянської держави і місцевих органів влади до історичних пам’яток світового значення в Чернігові.

Окреме, і доволі цікаве питання існування кладовища біля Спаського собору в 20-30-ті роки XX століття. Відомо, що навіть наприкінці 30-тих років минулого століття, неподалік від Спаського собору існували могили, які зникли вже після Великої Вітчизняної війни.

Як правило  на кладовище біля Спаського собору, зважаючи на значення цього храму для віруючих, ховали відомих діячів церковного життя Чернігівщини. Так біля Спаського собору був похований Пучковський Єфимій Максимович. Народився у м. Стародуб, в родині священика. Навчався у Новгород-Сіверському духовному училищі, закінчив Чернігівську духовну семінарію (1853 р.) і Київську духовну академію (1857 р.). 8 листопада 1857 р. призначений до Воронізької духовної семінарії на посаду економа і бібліотекаря. За власним клопотанням, 27 лютого 1861 р., був переведений наставником до Чернігівської духовної семінарії, де викладав різні навчальні предмети до 1870 р. (зокрема, з 1869 р. – латинську мову). 8 листопада 1862 р. Є. Пучковський, будучи професором Чернігівської семінарії, був посвячений архієпископом Філаретом у сан священика Воздвиженської церкви м. Чернігова 5 листопада 1863 р. він призначений до кафедрального Спасо-Преображенського собору, а 6 січня 1864 р. отримав сан протоієрея. З кінця1862 року і до 16 вересня 1869 р. – член Чернігівської духовної консисторії.

Також він був членом правління і інспектором Чернігівської духовної семінарії, Чернігівського губернського статистичного комітету. З 11 лютого 1863 р. до 1882 р. – цензор проповідей духівництва м. Чернігова. Голова комісії по Чернігівському свічковому заводу у 1872 р. Був нагороджений орденом св. Анни 3-го (1875 р.) і 2-го ступенів (1878 р.), орденом св. Володимира 3-го ступеня (1875 р.). У серпні 1879 р. Чернігівської єпархії був обраний доглядачем Чернігівського єпархіального училища. Помер він 23 січня 1883 р. на 53-му році життя. Мав дружину (Марія Грироріївна) і п’ятьох дітей.

Водночас, доволі складно через брак джерел, висвітлити питання поховань всіх церковно-релігійних діячів біля Спаського собору в Чернігові. Для повного висвітлення даної проблеми потрібно залучення більшої кількості джерел та окреме наукове дослідження з цього питання.

Инф.siver.info