Люди тут селилися з давніх-давен. Деякий час тому експедиції відділу археології Чернігівського історичного музею під час розкопок по вулиці Полуботка пощастило виявити комплекс по обробці міді. Крім мідного шлаку, було знайдено інструменти, якими користувалися стародавні майстри, різноманітні вироби.

Сучасну вулицю Полуботка утворено 1955 року шляхом об'єднання вулиць Селюка і Лассаля. Вулиця Селюка до 1919 року носила назву Богуславської, а з 1960 року існує інша вулиця Селюка.

Після Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. до вул. Селюка увійшла частина колишньої Красної площі. Крім того, було прокладено новий відрізок від вул. 1 Травня до вул. Червоноармійської. Вул. Лассаля (до 1927р. - Шафонського) прокладено 1897 року від вул. Петербурзької (тепер - Молодчого) до околиці (тепер - вул. Молодіжна).

На початку минулого століття на вул. Богуславській, крім приватних будинків, містилася друкарня, завод газованих вод, лазня (ЗІ905 року), водокачка (у 90-х роках XIX століття переобладнали на електростанцію), духовна семінарія (з 70-х р.р. XVIII ст.).

Свого часу на вулиці містилася редакція "Чернігівських єпархіальних відомостей" ("Известия"). У тридцятих роках минулого століття на місці електростанції (вул. Селюка) відкрився пюре-пастильний завод, згодом його переобладнали під макаронну фабрику.

У приміщенні духовної семінарії свого часу містився педінститут і середня школа №8 ім. Кірова. На колишній вул. Шафонській споруджено триповерховий будинок для середньої школи № 16 ім. Лассаля. На вулиці Богуславській мешкав видатний український письменник, лексикограф Борис Грінченко разом з дружиною Марією Миколаївною, донькою Настею. Саме звідси Борис Дмитрович настійливо радив Михайлові Коцюбинському переїхати до Чернігова.

У роки війни майже всі будинки по вулиці було спалено і зруйновано. Після визволення Чернігова одним з перших було відбудовано будинок в якому міститься міський відділ охорони здоров'я. Приміщення педінституту і школи № 8 було відбудовано для госпіталю.

Через Стрижень замість дерев"яного мосту проклали бетонний. Новопрокладений відрізок вулиці забудували індивідуальними житловими будинками. Неподалік церкви, на місці руїн, розбили сквер Богдана Хмельницького. З часом відкрили пам'ятник.

У приміщенні колишньої школи № 16, яку згодом відбудували, розмістився учительський інститут, згодом педагогічний і, нарешті, педагогічний університет ім. Т.Г.Шевченка. До цього корпусу прибудували спортивний зал (вздовж вулиці Гетьмана Полуботка) та навчальний (вздовж вулиці Молодчого). На вулиці збереглися старовинні будинки №64, 104 та інші пам'ятки історії та архітектури.

У будинку за № 2 у шістдесяті- вісімдесяті роки XX століття містилися редакції обласних газет "Комсомольський гарт", "Деснянська правда". У молодіжній газеті працювали поети і прозаїки Борис Наріжний, Леонід Горлач, Олександр Олійник, Микола Ночовний, Микола Биковець, Володимир Матіїв, Василь Щербонос, Яків Ковалець.

Справжнє літературне сузір'я полум'яніло і в '"Деснянській правді" - Степан ІІІуплик, Олексій Довгий, Кузьма Журба, Станіслав Реп'ях, Володимир Назаренко, Петро Куценко, Віталій Леус, Петро Пулінець, Любов Довбенко, Володимир Сапон, Василь Струтинський.

2001 року вулиця Свердлова отримала назву Гетьмана Полуботка -колишнього чернігівського полковника. Коли він став наказним гетьманом, очолив старшинську верхівку, яка домагалася відновлення гетьманства та ліквідації Малоросійської колегії. Викликавши його до Петербургу, царські опричники ув'язнили до Петропавловської фортеці, в якій він і помер.

Инф.siver-info.com