Стан страхування в Україні спонукає до глибоких роздумів. Більш ніж очевидно: існує величезна потреба на науковому рівні системно досліджувати економічну природу страхування, пізнавати механізми реалізації функцій страхування в ринковій економіці, і як ці функції реалізуються в країні. На жаль, до цього часу науковці недостатньо уваги приділяли цим складним питанням. Але ж страхування - досить складна сфера економічної діяльності. По суті, страхування передбачає необхідність визначення ймовірних і ризикових ситуацій. ...

 

А це означає, що треба знати суть процесів: чи в природі, чи в суспільному колі, на рівні макро- чи мікроекономіки. Тільки зі знанням явища можна зрозуміти, які можуть бути виклики, що ускладнюють чи руйнують існуючі умови. Це перша позиція.

 

По-друге, треба визначити ті ймовірні негативні наслідки, що можуть бути наслідком реалізації страхового випадку. Тому, саме по собі страхування – наука складна і вимагає великих теоретичних досліджень, знань, фактологічних даних, треба вивчити цикли, дослідити чинники впливу і багато чого ще. Тобто, цивілізований страховик — це високопрофесійна людина, яка має володіти широким спектром знань, сучасної інформації. Україна працює в ринкових умовах фактично 15 років. Спочатку до страхового бізнесу прийшли в основному практики, люди, які відгукувалися на потреби сьогодення. І вони прагнули вижити в складних умовах. Але ці всі, так би мовити кроки на “сьогодні”, на “завтра”, на “виживання” — себе майже вичерпали. Бо тепер з’ясувалось, що законодавство не забезпечує можливості для нормальних цивілізованих умов здійснення страхової діяльності. Адже система страхування і сам страховик розраховують свою діяльність на великий термін. Бувають страхові випадки, які можуть через десятиліття проявлятись, і по них треба буде фінансово відшкодовувати збитки. У страховиків мають бути певні ресурси для виконання своїх зобов’язань. А у нашій пострадянській свідомості серед економістів, у тому числі і податківців, немає розуміння цієї специфіки. І страховика розглядають як звичайного підприємця, який отримує певний прибуток і з якого можна брати певні податки. Країна за такої постановки питання тільки втрачає.

 

Як бачимо, гостро стоїть питання про нові механізми капіталотворення для страховика. З одного боку, зростає економічна могутність кожного із суб’єктів, з іншого – існує потреба збільшення ресурсів для відшкодування, якщо щось негативне відбулось з його діяльністю. І ще один момент. Зараз ми повинні довести і теоретично, і практично, що проблема полягає у збільшенні мотивації до добровільного страхування. Мають бути вагомі економічні чинники. Щоб бізнес був впевнений: в разі ризикового випадку йому буде забезпечено страховий захист.

 

Для страхування життя треба піднімати життєвий рівень суспільства, добробут населення. Це абсолютно зрозуміло. Але так чи інакше життєвий рівень піднімається. Залишається створити умови, коли б люди повірили страхувальникам. У свою чергу, необхідно самих страховиків виховувати належним чином. До речі, самі страховики мають усвідомити необхідність збереження власного іміджу і вони самі повинні створювати механізми аби унеможливлювати зловживання у сфері своєї діяльності. Бо це наносить дуже відчутні як економічні, так і моральні збитки. Усвідомивши свій інтерес страховики мають бути зацікавлені у прозорості свого функціонування. У чіткому законодавчому забезпеченні можливостей для своєї інвестиційної діяльності. Це стосується як безпосередньо національного ринку, так і виходу України на міжнародний рівень, тим більше, що вона отримала статус країни з ринковою економікою. Наша держава поступово стає вагомими суб’єктом світового глобалізаційного процесу.

 

Далі. Економіка глобалізується в цілому. Нам треба, щоб і до нас приходили могутні страхові компанії, і щоб ми виходили на певні сегменти страхового ринку зовні. Щоб наш національний страховик ставав перестраховиком і також мав можливості впливати і забезпечувати нормальний розвиток страхового всесвітнього ринку. Ось чому так важливо було (і ми на цьому якраз зосереджуємо зусилля) розглянути суть страхування в нових умовах глобалізованої економіки – економіки, що фактично виходить на уже нові обриси. Крім того, абсолютно новим є питання страхування інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність набуває все більшої ваги, значущості в умовах формування інформаційного суспільства, а механізми її страхування зараз практично лише починають розглядатися.

 

Наступний аспект. Це також нагальна потреба сьогодення. Треба чіткіше виокремлювати суть інтересів кожного із суб’єктів ринку. І, в залежності від інтересів, створювати умови для їх реалізації. Але і неуможливлювати, так би мовити, надзвичайно високу міру протиріч між суб’єктами. Бо ці протиріччя ускладнюють соціально-економічне життя, економічні взаємовідносини. Саме страхування має забезпечувати можливості для послаблення системних протиріч. Не зняття їх, як таких, а послаблення. 

 

Гостро постає проблема підготовки нової генерації страховиків, які б володіли належними знаннями і навичками. Потрібно виховати нове покоління людей, які будуть розуміти, що страхування – це перш за все довготривала, надзвичайно відповідальна і високопрофесійна діяльність. А не тимчасова або тактична. Гостро актуальною є вимога підвищити фахову підготовку усіх учасників страхового ринку на всіх його ланках, починаючи від першої, закінчуючи самою верхівкою. Наголошую на цьому виходячи з того, що страхування - це є, так би мовити, імунна система економіки. До того ж страховик за відповідних умов – це останній захисник. Це фактично остання інституція, яка забезпечує можливості виживання в несприятливих умовах.

 

Усі ці питання були ґрунтовно обговорені на міжнародній науково-практичній конференції „Формування нової парадигми страхування”, організаторами якої виступили економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка разом з Лігою страхових організацій України, очолює яку Олександр Філонюк. До речі скажу так: ідея сформувати саме таку тему конференції належить мені. Без науки практика страхової діяльності розвивається хаотично, спричиняє надмірні втрати, не повною мірою виконує притаманні їй функції у відтворювальному процесі на мікро- та макрорівнях. Страховики тільки зараз починають розуміти, що треба вже сприймати світ таким складним, яким він є . Конференція була настільки успішною, що ми на базі економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка запропонували проводити щорічні грудневі роздуми з приводу теорії і практики страхування. Учасникам конференції надаються можливості обмінятись думками, отримати нові знання, поспілкуватись з колегами, примножити потенціал науки та практики страхування.

 

 

Автор: Віктор Базидевич, професор, декан економічного факультету Національного університету  ім. Т. Шевченка

 

Газета "ДЕЛО" № 37