Мешканці кожного провінційного міста чи містечка мріють, щоб до них приїхав Президент. Чи хоча б якийсь міністр. І це зовсім не від великої любові до того чи іншого можновладця. Просто всім відомо, якщо спішно фарбують дахи, латають асфальт чи ставлять нові паркани, значить їде ревізор.

От і сподіваються люди, що хоча б з цього приводу порядок на вулицях наведуть. Замилювати очі високому начальству - це наша традиція. А як відомо, правителі змінюються, а традиції залишаються. Щоб ще раз переконатися в цьому, згадаємо про події майже сторічної давнини.

Тобто про те, як готувалося чернігівське начальство до приїзду у місто останнього російського імператора Миколи Другого і яка від цього була Чернігову користь. Звістка про те, що у вересні 1911 року до Чернігова приїде цар, була отримана місцевим керівництвом ще навесні.

Одразу ж розпочалася підготовка до цієї знаменної події. Чернігівська губернська та міська влада сподівалася заслужити «благосклонність» государя. Не відставало від них і духовне начальство. За ініціативою керівника Чернігівської єпархії Преосвященного Василяна розі вулиць Шосейної (проспект Миру) та Миколаївської розпочалося будівництво нового триповерхового будинку Миколаївського єпархіального братства, який присвятили Імператору Миколі Олександровичу.

Про це сповістили і самого государя, а той дав згоду. Будівництво здійснювалось такими швидкими темпами, що 3 вересня, за два дні до приїзду царя, зовнішні роботи були завершені і з фасадів будівлі зняли риштування. Будинок єпархіального братства, споруджений у «неруському» стилі, одразу став прикрасою міста і дуже сподобався Миколі Другому. Ця архітектурна споруда існує і сьогодні. Заразу ній розміщена Чернігівська обласна філармонія. Відремонтували до приїзду високого гостя і стародавній Спасо-Преображенський собор, а біля його огорожі розбили квітники з зображенням державного гербу та імператорського вензеля.

Обновили і церкву Бориса та Гліба, куди планувалося завести царя, щоб той зміг оглянути поховальну печеру Святителя Феодосія. У садибі чоловічого духовного училища, що знаходилась на вірогідному шляху імператора до Троїцького Іллінського монастиря, була розширена кам'яна огорожа з красивою залізною решіткою. Сам будинок пофарбували у світло- жовтий колір, а біля нього влаштували трикутний квітник з імператорським вензелем. Зробили газон і навколо кургану «Чорна могила».

Причепурили і огорожу Єлецького монастиря, а вздовж схилу встановили нову огорожу, прикрашену великими та малими прапорцями. Між огорожами над вулицею збудували величезну арку з короною усередині, яку теж прикрасили прапорами. У зв'язку з тим, що передбачалося відвідування государем Троїцького монастиря, була впорядкована уся територія біля нього. Біля підніжжя Болдиної гори встановили арку, яку пишно прикрасили зеленню.

Схили гори укріпили дерном і відокремили їх від дороги красивою огорожею. Праворуч від дороги до монастиря на горі звели будинок для молитов, який міг вмістити одразу 1000 постояльців, витративши на це 4000 карбованців. А ліворуч, на високому кургані встановили великий білий хрест. На вершині Болдиної гори створили мальовничий парк. А на випадок, якщо цар побажає підійти до крутого схилу щоб оглянути краєвид деснянської заплави та Святий гай, збудували кам'яну альтанку з куполоподібною покрівлею та великим двоголовим позолоченим орлом. Цю, і сьогодні існуючу, альтанку у народі охрестили царською.

Була відремонтована Іллінська церква та вхід до Антонієвих печер, а підземні церкви підготували до урочистого богослужіння. У самому Троїцькому монастирі побіліли дзвіницю та зробили ремонт у соборі і трапезній Віденської церкви. У монастирській ризниці влаштували виставку старожитностей з єпархіального «дрєвлєсховища». Але Микола Другий ні на Болдіну гору, ні у Троїцький монастир так і не завітав.

Останній Російський імператор відвідав лише Вал та пообідав у будинку губернатора Маклакова. Але і тут було усе напоготові. Не мощені до того вулиці були спішно замощені. Будинки, повз які міг прослідувати імператор, прикрашали гірлянди зелені, державні прапори та царські вензелі. Повсюди виставлялися бюсти государя. Навіть Десна, по якій йшов пароплав «Головачов» з Миколою Другим на борту, була прикрашена плавучими квітниками.

Потурбувалось місцеве начальство і про прояв гарячої любові народу до свого імператора. З кожного повіту у Чернігів було командировано по 250 благонадійних селян у українському національному вбранні. Осередки «Союзу руського народу» з усієї губернії направили до Чернігова близько півтори тисячі «потешних» - учнів, одягнених у військову форму. Парад цих бравих хлопчиків дуже сподобався високому гостю.

Потім були урочисті богослужіння, відвідання святих мощів, зустріч у домі Дворянських зібрань і, безумовно, спілкування з народом, якого тільки на соборній площі зібралося близько 10000. Свято вдалося. Про це свідчить той факт, що чернігівського губернатора невдовзі призначили міністром внутрішніх справ. Відвідини Чернігова Миколою Другим підштовхнули місцеву владу ще на одну справу. Була видана ілюстрована книга під назвою «Картины церковной жизни Черниговской епархии за девять веков ея истории». Сьогодні фотографічний матеріал цього унікального видання являє собою важливе історичне джерело, наукову цінність якого важко переоцінити.

Инф.siver.info