Ярослав Джоджик – народний депутат України, голова Тернопільської обласної організації партії УНП.

 

- З 1994 до 1998 року я був депутатом Тернопільської обласної ради. Пам’ятаю, тоді біля мене з обох боків сиділи двоє голів колгоспів. Якось обласний прокурор дав подання на притягнення до відповідальності одного з депутатів обласної ради. Хоча подання прокурора було аргументованим, а провина депутата абсолютно очевидною, але тим не менше – мої обидва сусіди проголосували проти притягнення до відповідальності свого колеги. Тому закон про недоторканість депутатів місцевих рад буде мати надзвичайно негативний наслідок.

 

Але я хочу зауважити, що у цій ситуації, яка розвивалася з необхідністю призначення нового уряду, Президент був поставлений у надзвичайно складну ситуацію. Існував ризик, що не буде призначений уряд, а не призначення Кабінету Міністрів могло призвести до хаосу та дестабілізації ситуації у державі. Тому вважаю, що Президент був змушений піти на такий крок. Зробивши подання у Конституційний Суд на конституційність цієї норми, Віктор Андрійович тепер пробує знайти вихід із того становища, у яке потрапив завдяки своїм діям.

 

- З моєї точки зору переважна більшість тих людей, що потрапили в уряд, є високопрофесійними фахівцями, які свого часу працювали і мають не тільки кваліфікацію, але й досвід. Тому абсолютно погоджуюсь з Юрієм Єхануровим у тому плані, що його команді не потрібно буде святкувати сто днів чи якісь інші ювілеї. Уряд Єханурова потрапив, як-то кажуть, з корабля на бал і я переконаний, ця команда опанує ситуацію.

 

- Сподівання на те, що вояки ОУН-УПА будуть визнані були ще за попередньої влади. Але попередня влада лавірувала між інтересами Сходу і Заходу, між сприйняттям цієї проблематики на Сході та Заході держави. Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах, який на Заході України отримав абсолютну підтримку, ми безумовно розраховували на вирішення цього питання. Тим більше, що ця проблема особливо актуальна на Заході України. Однак, знаючи яке відношення до цієї проблематики на Сході України, ми знову стаємо свідками лавірування між симпатіями однієї частини країни та настроями іншої частини. У кінцевому рахунку знову справа стоїть на місці. Але це абсолютно не заспокоює нашу Українську народну партію. Зовсім нещодавно ми завершили збір підписів про визнання вояків ОУН-УПА. Причому назбирали їх більше мільйона щоб ще раз загострити увагу суспільства до цієї проблеми. Тим більше, що не так вже й багато залишилося воїнів ОУН-УПА. З кожним роком тих людей, які варті вшанування, стає все менше і менше...

 

- Я в першу чергу надзвичайно критично ставлюсь до тих підходів, які були у лютому під час призначення не тільки голів адміністрацій, а навіть і міністрів. Річ у тому, що на момент призначення міністри та голови адміністрацій не пройшли співбесіди ні з Прем’єром, ні з Президентом, ні з відповідними структурами в Адміністрації Президента. Не було проведено моніторингу того, здатні чи не здатні призначені керівники справлятися з тими серйозними завданнями, які були поставлені перед першими особами. Тому я вважаю, що зміни будуть серйозними, але наскільки серйозними – побачимо вже найближчим часом.

 

Окрім того, вважаю, що хибними були ті дії, коли в один момент були призначені усі міністри і усі голови обласних адміністрацій. В таких діях було багато ефектної показухи, але далеко не ефективної.

 

- На посаду голів райдержадміністрацій було призначено багато людей, які не мають управлінського досвіду. Коли я говорив з одним головою РДА і запитував чим він займається, отримав відповідь – вчуся. І це не поодинокі приклади та факти. Тому очевидно, якщо стоїть завдання збільшити ефективність влади, - необхідно серйозні кадрові зміни. Бо все починається з кадрів. Не буде кадрів, не буде серйозних змін.

 

- Так склалося, що кожен голова обласної адміністрації вважав за свій обов’язок поговорити на тему добудови бібліотеки. Але згодом усі зусилля направлялися на вибивання коштів з державного бюджету або збирання „крохів” з місцевого. У результаті питання добудови не вирішувалося.

 

Сьогодні існує ризик, що кошти для капітальних інвестицій можуть бути не доведені до регіонів, оскільки бюджет на цей рік є соціальним. Аналогічна ситуація передбачається і на наступний рік. Тому у мене виникла пропозиція, яка є поєднанням звичайних і комерційних підходів.

 

Ідея полягає в наступному: за попередніми підрахунками для завершення будівництва необхідно близько 10 мільйонів гривень. Причому необхідно врахувати, що особливість процесу добудови незавершеного будівництва така, що продовжувати можна тоді, коли повністю є кошти. Інакше ці кошти будуть просто втрачені. Тому є пропозиція під заставу частини комунальної власності отримати кредит. Тоді можна з підрядчиком на жорстких умовах укласти угоду і до кінця наступного року завершити будівництво. Вважаю, що обласне відділення кожного банку вважатиме за честь надати кредит для завершення будівництва такого важливого об’єкту.

 

А тепер питання як повертати кредит. За рік набіжить відсотків на суму мільйон гривень. Цей мільйон вважаю, що можна повернути таким чином: 300 тисяч гривень за рахунок державного бюджету, 300 тисяч під силу обласному бюджету сплатити і стільки ж міському. Ще 100 тисяч гривень можуть сплатити тернопільські вузи, оскільки вони в першу чергу будуть користуватися бібліотекою. Після того, коли бібліотека буде збудована, 20-30% її площі (а це близько 3 тисяч квадратних метрів) можна віддати під оренду комерційним структурам. У центрі Тернополя квадратний метр такого орендованого приміщення сягатиме 50 гривень. Також звільниться і старе приміщення де нині знаходиться бібліотека. Це ще 3 тисячі квадратних метрів. Отож, за все це можна отримувати близько 300 тисяч гривень щомісяця і таким чином за 6-7 років можна остаточно погасити кредит.

 

Питання плану добудови слід підняти в першу чергу на сесії обласної ради, але цікаво інше – у Тернополі про цей план вже всі знають, але жодної реакції поки що нема.

 

Справді було кілька випадків, коли члени УНП перейшли в партію „Народний Союз”. Мені складно коментувати їхні дії, але сьогодні ми вже бачимо зворотній процес. У зв’язку з політичними подіями у нашій державі, які мали місце останнім часом, є люди. які повертаються назад у нашу партію. До речі, УНП єдина партія, яка вголос чітко заявила про свої позиції у лютому цього року. Як показали події, наші кроки були правильні, адже ніде у світі не створюються партії під одну особу. Партії створюються під ідеологію.

 

Що ж до втрат, то ще раз наголошую – вони були несуттєві. Структурна розбудова нашої партії продовжується. Нині осередки УНП створені у 85% населених пунктів області. До кінця жовтня такі партійні осередки будуть у всіх населених пунктах.

 

Хочу сказати, що я особисто приймати участь у виборах мера Тернополя не буду. Однак наша політична структура буде приймати активну участь у цьому процесі і ми будемо робити все для того, щоб кандидат висунутий нами отримав перемогу на виборах міського голови Тернополя.

 

- По великому рахунку за весь період, починаючи з 2002 року, на мене з’явився один нібито компромат. Одна з фінансових структур, до якої я був наближений, ще до того, як став народним депутатом, придбала акції готельного комплексу. Отож суть компромату полягала у тому, що нібито вартість придбаних акцій була нижчою, ніж по розрахунках за квадратний метр нерухомої площі. Варто зауважити, що перед цим акції підприємства шість разів виставлялися на аукціон і жодного разу не було бажаючих їх придбати. Кожного року підприємство мало декілька сотень тисяч ЗБИТКІВ. В історії новітньої приватизації непоодинокі випадки, коли оцінка акцій підприємства нижча ніж оцінка підприємства, якщо рахувати за кожен квадратний метр нерухомості. В реальному конкурсі прийняли також участь турецька і київська структури.

 

До останнього моменту мої колеги не могли повірити, що їм вдалося виграти конкурс у таких серйозних структур.

 

Постійна поява цього нібито компромату лише засвідчує, що проти мене нічого немає. А як боротися? Думаю, судовими позовами. У того ж „Репортера” мною було виграно вже сім судів. Починаючи з 2002 року ця газета шокувала тернополян своєю прямотою, сміливістю. Але сьогодні мешканці міста переконалися, що цим виданням стоїть політичний авантюрист, шантажист і рекетир, до якого нині довіри нема ніякої. Тому я на сьогодні абсолютно не реагую на те, що продукується у цьому виданні. Якщо ж інші ЗМІ будуть залучатися до таких брудних технологій, то ми звісно ж будемо діяти в рамках чинного законодавства.

 

 

- Річ у тому, що „Репортер” уже нічого нового не пише. Він просто нагадує про те, що „Технотерн” купив. Зараз, коли тираж і вплив цього видання просто нікчемний, просто немає сенсу затрачати час на з’ясовування з ним стосунків.

 

- Особисто я вважаю, що для нашої партії, яка має чітку правоцентристську ідеологію найбільш доцільно блокуватися з такими партіями, як НРУ, УРП „Собор”. Ці політичні сили є дуже близькі нам за ідеологією. Наприклад, у статуті НСНУ нічого не вказано про українську мову, про захист українських національних інтересів. Тому вважаю, що треба не допустити зникнення у парламенті політичних сил, які стоять на захисті українських національних цінностей. Тобто, правоцентристським партіям доцільно іти одним блоком. Але водночас, виходячи з сьогоднішніх реалій, я не виключаю можливості блокування з НСНУ. Але при цьому нашою партією буде висунуто декілька умов. Основні з яких – це відсутність у списках скомпрометованих осіб і серйозний відсоток для тих політичних сил, які підтримують національно-демократичну ідеологію.

 

Що ж до місцевих виборів, то поки важко прогнозувати, як вони будуть проходити, коли на всеукраїнському рівні будуть створені мегаблоки. Не виключаю, що в ситуації, коли дуже важливі парламентські вибори, місцевим політичним організація будуть нав’язувати думку з центру. Але формування мегаблоків на місцевому рівні має свої негативи, які особливо стосуються Тернопілля, де на президентських виборах за Віктора Ющенка проголосувало 96% виборців. Таким чином, формування одного мегаблоку позбавить людей права вибору. Тобто, це означає, що вибори фактично відбудуться всередині партійних організацій під час формування партійних списків. Є ще і другий негативний момент. Популярність всеукраїнського лідера, не завжди співпадає з рівнем популярності лідера місцевого. Потужність партії не завжди співпадає з впливом партійної організації у регіоні. Тому створення мегаблоків сприятиме проходженню випадкових людей у місцеві органи влади. До речі, на Тернопіллі у 2002 році ми уже стали свідками того, як під прикриттям авторитету всеукраїнського лідера до влади потрапили люди, які ані за діловими, ані за професійними якостями тепер не відповідають займаним посадам. Тому я особисто проти мегаблоків, особливо що стосуються, виборів на місцевому рівні.

Василь Солтис, „ВГОЛОС”