Ми як українські націоналісти особливої різниці між так званим оточенням Ющенка в особах Порошенка, Червоненка і тому подібних та оточенням Тимошенко в особах Бродського, Турчинова і компанії не бачимо. Є простий конфлікт інтересів. Ідеологічної складової на основі української національної ідеї немає ні у НСНУ, ні у Блоку Юлії Тимошенка. В умовах жорсткої конкуренції згаданих команд між собою ми вважаємо за потрібне консолідацію тих сил, які відстоюють українську національну ідею. Ми запропонували робочу назву нашого об’єднання - „Український національний вибір”.

 

 

- Насамперед поясню, чому у Конгресу українських націоналістів виник такий намір. Це відбулося у зв’язку з ситуацією розколу тих сил, які разом стояли і боролися на  Майдані за обрання Президентом України Віктора Ющенка. Розколу єдиної команди учасників помаранчевої революції. Виявилося, що власні амбіції, бізнес-інтереси, політичні інтереси дійшли до такої гостроти, що команда розчепилася на декілька складових, які дуже активно борються між собою, поливаючи один одного брудом. Ми як українські націоналісти в принципі особливої різниці між так званим оточенням Ющенка в особах Порошенка, Червоненка і тому подібних та оточенням Тимошенко в особах Бродського, Турчинова і компанії не бачимо. Є простий конфлікт інтересів. Ідеологічної складової на основі української національної ідеї немає ні у НСНУ, ні у Блоку Юлії Тимошенко. Якби це була єдина команда, яка захищала б спільні інтереси у тому числі і національні, звичайно, про самостійну політику нам би не доводилося говорити.

 

В умовах жорсткої конкуренції згаданих команд між собою ми вважаємо за потрібне консолідацію тих сил, які відстоюють українську національну ідею. Ми запропонували робочу назву нашого об’єднання - „Український національний вибір”. Це дуже чітка назва, яка говорить, що ми є партією не на одні вибори, а пропонуємо блок постійної політики, який би відстоював саме українські національні інтереси в усіх сферах, а не коливався залежно від політичної чи економічної кон’юнктури. Назва умовна. Ми залишаємося відкритими для будь-яких сил, які сповідують національну ідею. Цілком можливо, що цей блок може об’єднатися з ідеєю так званої Правиці, про яку довгий час говорять представники УНП. Я не виключаю можливості включення у спільний блок УРП „Собор ”, яка чітко стоїть на засадах української національної ідеї. Перебування цієї партії у БЮТ більше викликане політичними, а не ідеологічними мотивами. Ідеологічно вони там чужі. В умовах, коли люди, які разом стояли на Майдані, безпідставно критикують один одного (я маю на увазі рядових людей, а не керівників), визначаючи, хто гірший чи кращий - Ющенко чи Тимошенко - ми вважаємо, що опиратися потрібно не на особистості, не на якість тимчасові економічні чи політичні мотиви, а на вічні цінності. Для нас такою вічною цінністю є українська національна ідея. Люди, організації і партії, які стоять на засадах цієї ідеї, мусять сконсолідуватися. У цьому і полягає суть задекларованого блоку „Український національний вибір”.

 

 

- Стосовно української соціології, то, на жаль, усі останні вибори показують, що це поки що дуже умовна річ. Ні її прогнози, ні екзит-поли ніколи не збігалися з реальними результатами. Прогнозовані ж похибки у межах 2,5% майже дорівнюють прохідному бар’єру. Якщо КУНу дають, наприклад 0,4-0,5% при такій похибці, це абсолютно ні про що не говорить.

З іншого боку, ми дійсно працювали на виборах Президента Ющенка, вважали що ця команда може створити єдиний блок і більшість у Верховній Раді. Очевидно, наша політична помилка в тім, що ми політично не позиціонували себе окремо, не здійснювали рекламних ходів і певним чином розгубили електорат. А націоналістичний електорат, за усіма опитуваннями, становить від 3 до 5% українців. При чому в різних регіонах України.

 

Так, у сучасних реаліях, можливо, цей крок трохи запізнілий, але він викликаний політичною необхідністю. Він є виправданим в умовах, коли значна кількість людей розчарувалися. Їх кількість у спільному електораті Ющенка-Тимошенко постійно збільшується. Ми не говоримо про особистість Президента. Глава держави обраний. Український Президент має працювати на Україну. Ми маємо на увазі оточення Президента, а до нього включаємо і групу Юлії Тимошенко. В цих умовах розчарування і розгубленості людей, які не знають, на що їм опертися, ми пропонуємо опертися на національну ідею, і вони не розчаруються. Результат може бути більшим, ніж 5% людей, які вважають себе націоналістами. У нас ще є півроку до виборів. Цього часу цілком достатньо, щоб заперечити прогнози про пізній старт. Ніхто ж не прогнозував, що болгарські націоналісти пройдуть у парламент. А вони пройшли і з якими результатом! Націоналізм – це гостра зброя, яка може спрацювати у дуже короткий час за умови, якщо мобілізувати всі сили для цього проекту.

 

 

- Стосовно широкого блоку, то такі ідеї існують. Висловлю свою особисту думку з цього приводу. У політиці можливе все, але увійти двічі в одну й ту ж ріку не реально. 2002 року дуже різношерстий блок “Наша Україна” на 90% мав успіх за рахунок особистості Віктора Ющенка, який був лідером блоку і ще не був Президентом. Зараз Віктор Ющенко глава держави. Мені здається, він задекларував, що хоче бути Президентом усіх українців. Тобто присутність у виборчому блоці особистості Віктора Ющенка в умовах, коли він є Президентом, недоцільна для України. Президент може симпатизувати якісь політичній силі, але на своїй посаді іти першим номером виборчого списку було б абсолютно  не логічно, і Ющенко про це говорив. Без нього ідея реанімації цього блоку мені не здається перспективною. Цей блок може навіть не повторити того результату, який мав 2002 року.

 

 

- Звичайно, абсолютно нелогічним є існування у середовищі націоналістів чи націонал-демократів кількох блоків. Така ситуація була у 1998 році, коли РУХ поборював Національний фронт і, навпаки, ми бачили, що з цього вийшло. Ми не вважаємо проект “Український національний вибір” кінцевим. Ми проводимо переговори і консультуємося з усіма силами правого спектру, у тому числі з УНП, УРП “Собор”, щоб сконсолідувати широкий спектр націоналістичних, націонал-демократичних сил у єдиному блоці, який відстоюватиме українську національну ідею.

 

 

- Чотирьохстороння угода стосувалася президентських виборів. Вона відіграла свою роль під час останніх виборів, зокрема у нейтралізації псевдонаціоналістів, які діяли провокаційно. Я маю на увазі Романа Козака і Богдана Бойка. Угода не поширювалася на подальший політичний процес. Зараз іде мова про підписання трьохсторонньої угоди. Для цього є всі умови (між КУН, ОУН(р) та ОУН(м) – ред.), але ще раз повторюю - цей список є відкритим, у тому числі й для ВО “Свобода”. Безумовно, Олег Тягнибок є популярною особистістю і його участь у цьому проекті була б корисною.

 

 

- Своїм партнером ми вбачали не політичну партію “Пора”, а орієнтувалися на громадську організацію “Чорна пора”, і саме про це було заявлено на останньому Зборі.

 

Щодо політичної партії “Пора”, то вона ще не здекларувала жодної ідеології. Вона, швидше, заявила, що хоче бути таким собі громадським контролем. Це в принципі не роль політичної партії. У цьому випадку більше залежить від самої “Пори”. Якщо вона прийме у своїх програмних документах українську національну ідею, важливість відстоювання українських національних інтересів, тоді не буде перепон для блокування із цією партією. Пропозиція відкрита для усіх національно-демократичних сил.

 

 

- Моя присутність у фракції ПРП дійсно викликана певною політичною спадковістю. Цей проект і угода існували ще з 1998 року, в той час існувала фракція “Реформи-Конгрес”. Ця ж група існувала у складі фракції “Наша Україна” з 2002 року. Моє входження у новостворену фракцію ПРП пояснюється політичною угодою між керівництвом КУН і ПРП, яка передбачає участь членів КУН у виборчих комісіях за квотою фракції ПРП. ПРП гарантувала достатні умови для того, щоб значна кількість наших членів стали членами ДВК. Тобто це чисто політичне питання для участі у наступних парламентських виборах згідно зі змінами до виборчого законодавства.

 

Щодо перспектив продовження існування фракції ПРП, то це багато в чому залежатиме від рішення з’їзду ПРП. Мені важко спрогнозувати його результати. Якщо партія прийме рішення про союз із БЮТ, то це буде одна ситуація. Якщо ж Віктора Пинзеник залишиться головою партії, то тоді ситуація може розвиватися по-інакшому. В такому випадку для ПРП будуть відкриті двері у так звану Правицю чи у “Національний вибір”, хоча у ПРП трохи інша ідеологічна позиція. Утім, приклади такої співпраці були і тому ця дорога для ПРП залишається відкритою. Тобто їхнє подальше політичне майбутнє залежить передусім від них самих, від тих рішень, які прийме з’їзд партії.

 

 

- Я не уповноважений коментувати дії голови партії. Щодо позиції КУНу стосовно створення блоку це є спільне, практично одноголосне рішення Президії партії. Воно ніяк не пов’язане з перебуванням Олексія Івченка на посаді голови НАКу “Нафтогаз”. Однозначно, що ми братимемо участі у виборчій кампанії як її суб’єкт. Івченко у цьому випадку діятиме відповідно до чинного законодавства. Він не є членом Кабміну і якихось застережень щодо участі у виборчій кампанії відносно нього немає. Щодо можливих кадрових змін, то нічого стабільного у життя немає. Але якоїсь критики діяльності НАКу на період керування нею Олексія Івченка, які служили б підставою для зняття його з посади, принаймні з боку уряду і Президента, не було. Звіти відповідних комісій на це підстав не давали. Тобто зараз говорити про якісь кадрові зміни у керівництві НАК “Нафтогаз”, мені здається, підстав немає.

 

Юрій Сиротюк, інформаційно-аналітичний портал "Депутат"