Член фракції Партії регіонів «Регіони України» Микола Круглов прокоментував ForUm`y скандал в СБУ щодо причетності до незаконної поставки в Китай гафнію, який використовується в атомній енергетиці, чинного глави СБУ І.Дрижчаного:

- Все, що зараз відбуватиметься, так чи інакше пов'яжуть з політичним процесом. Незалежно від того, є там політична складова чи ні. Для того, щоб довести її відсутність, доведеться проводити розслідування.

Говорять: в політиці ніколи нічого не беруть до відома, допоки офіційно факт не спростовано. В цьому випадку його існування визнають.

На превеликий жаль, силові органи перетворилися на інститути для збору інформації – проти себе, проти своїх керівників, один проти одного, проти громадян України. І залежно від кон'юнктури її викидають: чи то продають за гроші, чи то міняють на посади. Це вже огидно. Раніше стверджували, що в таких органах служать люди з чистим руками, гарячими серцями, світлим розумом.

Ми завжди вірили, що там люди виключно працюють на нашу безпеку, а виявилося, зовсім не так. Те, що СБУ збирає на всіх компромати, уже загальновідомий факт. Тепер все це вирішили витягнути на голови пересічних громадян. Навіщо це їм? Міністр внутрішніх справ говорить, що він хороший, а Турчинов прикривав своїх працівників. Спочатку хай люди, які займаються безпекою України, розберуться всередині свого відомства, а потім витягують компромати один на одного. В цих органах зосереджені підрозділи боротьби з корупцією. І тут виникає питання «а судді хто?».

Якщо це судді, то хіба від них можна чекати справедливого суду?

Правоохоронні органи ще довго будуть інструментом політичної боротьби.

Ми перебуваємо в стані вічних виборів. У нас уже не можуть боротися без компроматів, тому складається враження, що у нас нічого доброго не відбувається. Вся преса забита або хвастощами, або брудом.

Гласність - це хороший інструмент, але чи витримає наше суспільство правду. Це важка ноша. Чи зможе воно перетравити її, і не розчаруватися у владі?

Якщо в очі керівника СБУ кидають такі звинувачення, то з кого тоді складається ця служба? Треба розібратися, і таке судилище влаштувати, щоб не було надано ні з однією, ні з іншої сторони.

Якби ми законодавчо прописали про слідчі комісії і про незалежних прокурорів, то, напевно, розбиратися в подібних речах було б простіше. А то що виходить: комісія віддає свої напрацювання цим же органам, щоб вони розібралися і інформували нас. Це заворожене коло. В цій ситуації назріла необхідність в законі про слідчі комісії і про незалежних прокурорів. В демократичних країнах можуть розслідувати будь-яку справу, аж до Уотергейта. А ми витягнемо хвіст – забруднимо ніс в бруд, і навпаки.

Ми повинні знайти потрібний інструмент для боротьби з подібними речами. Їх може бути два: журналістське розслідування або незалежний прокурор і незалежна комісія.