Практика використання відомих людей в політиці. Соціологічні узагальнення.

 

Практика використання відомих людей в політиці є доволі поширеним явищем в усьому світі. За даними соціологічних досліджень, в економічно розвинених державах під час виборчих кампаній, приблизно 20% претендентів на політичні посади — аполітичні люди.

 

 Ставка на публічну фігуру, яка користується авторитетом в суспільстві — це один з видів політичних технологій. Зокрема, яскравим прикладом такого політичного тріумфу є Арнольд Шварценегер, який балотувався на пост губернатора штату Каліфорнія, і висувався від Республіканської партії. Очолював виборчу кампанію Шварценегера відомий американський політолог Тихон Паскаль. Вся кампанія була побудована на іміджі, який мав Арнольд в штаті Каліфорнія та й загалом в країні, неабияку роль тут зіграла і підтримка президента Буша, а також дружина Арні – пані Шрайвер – племінниця загиблого президента Джона Кеннеді. Каліфорнія ще не бачила такої активності виборців. Загалом голосувати прийшло більше 10 мільйонів осіб.

 

Люди, щоб віддати голос за свого кандидата навіть вишиковувалися у черги.

Це був перший випадок у історії Каліфорнії, коли губернатора переобрали достроково. Таку явку виборців, багато мас-медіа пояснювало бажанням проголосувати за Арнольда Шварценегера. На той момент претендентів на дану посаду було 135. Оглядачі тоді називали вибори політичною революцією. Під час виборчої кампанії Шварценегер неодноразово вибачався перед виборцями, зокрема перед жінками, коли йому закидали про домагання жінок у молодому віці. Але це справило на виборців тільки позитивний вплив, оскільки згідно з екзитполів, 47% жінок підтримали Арнольда.

 

В основному всі джерела стверджують, що Шварценегер переміг завдяки своєму іміджеві, але є ті, що кажуть про вдало розроблено політичну кампанію. Республіканцям вдалося майже демонізувати образ Девіса (колишнього губернатора Каліфорнії), звинувативши його у всіх економічних і політичних негараздах штату. Ненависть до діючого губернатора була настільки великою, що багато виборців йшли голосувати не так за Шварценегера, як проти Девіса.

 

Варто зазначити, що Арнольд і зараз користується великим авторитетом серед каліфорнійців.

 

Що ж до України, то можна навести багатьох аполітичних людей у виборчих списках. Найбільш поширеним є явище, коли керівники установ чи підприємств займають прохідне місце в виборчому списку. Зокрема, на виборах 2002 року до парламенту, згідно з даними ЦВК, балотувалися:

 

Працівники підприємств і установ - 1466 (21.41%)

 

Працівники ПП, ТОВ та акціонерних товариств - 855 (12.49%)

 

Працівники освіти - 658 (9.61%)

 

Пенсіонери - 472 (6.89%)

 

Тимчасово не працюючі - 468 (6.84%)

 

Працівники громадських об’єднань і організацій - 400 (5.84%)

 

Після них, йшли народні депутати та політичні діячі. Але найважче пробитися в політичний список людям творчого спрямування. Зокрема, яскравим прикладом людини творчого спрямування в політиці є Оксана Білозір. Імідж політичної леді вона собі побудувала, виключно, використовуючи власний авторитет в українському шоу-бізнесі, де колись мала шалений успіх. Тобто мається на увазі те, що вона протягом виборчої кампанії 2002 року постійно підтримувала своїми концертами та виступами блок Віктора Ющенка „Наша Україна” таким чином забезпечуючи собі прохідне місце в списку від „Нашої України” (наперед домовившись про це). Також не в останню чергу відігравала її благодійна діяльність, зокрема в діаспорі. На думку Оксани Білозір: „У нашому заполітизованому суспільстві шоу-бізнес є одним з важливих інструментів реалізації політичних завдань та інтересів. Місце актора обирає собі той, хто цього потребує. Але основна маса представників шоу-бізнесу намагається задовольнити у цьому процесі власні меркантильні інтереси”. Також на запитання чи хотіла б вона стати, за аналогом, губернатором штату Каліфорнія, вона зазначила категорично, що ні, бо вона гуманітарій і їй є де працювати. Однозначно треба ствердити, що імідж Оксани Білозір — політика є зараз таким собі не визначеним, особливо після перебування її на посаді міністра культури, де люди побачили, що реально може зробити Оксана Білозір. Зрештою, популярність її як співачки теж досягла свого піку і поступово спадає. Але, попри все, на виборах 2006 року Оксана білозір має прохідне місце в списку від Блоку Ющенка „Наша Україна”.

 

Також зараз стає відомо, що в 2006 році до виборчих списків можливо підуть такі відомі особистості як: Віталій та Володимир Клички, Руслана Лижичко, Святослав Вакарчук, Тарас Петриненко ( всі „НСНУ”), Софія Ротару (Народний блок Литвина) та ін.

 

Особливості „відомості” на місцевих виборах

 

Зрештою, говорячи про вибори 2002 року, необхідно зазначити, що відомих людей в політичних списках від найперспективніших політичних блоків партій було чимало. Зокрема, від Блоку Ющенка „Наша Україна” аполітичних претендентів в списках було близько 25,7 %, а в Блоці Юлії Тимошенко —33,6 %. В основному це були представники (директори, члени правління) великих підприємств України. Що ж стосується місцевих виборів, то в 2002 році діяла мажоритарна виборча система. В м. Тернополі в 43 виборчих округах, які були утворені для виборів депутатів до тернопільської міської ради, було близько 425 претендентів. Серед них, більше половини складали аполітичні кандидатури.

 

В процентному співвідношенні це близько 35 % від загальної кількості претендентів. В основному до міської ради серед аполітичних претендентів балотувалися представники освіти (вчителі та викладачі) —30%, культури — 8%, директори та працівників підприємств та установ міста —35%, журналісти — 10 %, а також студенти — 3%, лікарі —10% та пенсіонери — 2%, представники громадських організацій — 7%.

 

Зі статистичних даних зрозуміло, що найбільше в списках було претендентів від підприємств та установ міста, також показовим є той факт, що політичні партії теж, в основному, висували представників цієї категорії населення. Не багато було самовисуванців, зокрема, серед представників студентів, пенсіонерів, менше серед працівників культури та освіти. До міської ради згідно з кількістю депутатських мандатів (43) серед цих претендентів в основному пройшли представники різних підприємств (директори та керівники) та представники ЗМІ. Загальна кількість аполітичних депутатів в Тернопільській міській раді — 15 чоловік з 43.

 

Христя Равлюк, Націоналістичний портал