Лідер Громадянської партії «ПОРА», позаштатний радник Ющенка, а також третій номер у списку Блоку «ПОРА»- ПРП» Владислав Каськів вважає, що серед функцій радників Президента немає догоджання, і дуже цінує свій досвід роботи в Секретаріаті. Саме про те, чим займаються президентські радники та чому ГП «ПОРА» вирішила блокуватися з партією «Реформи і порядок», ми й розпитали головного «пориста» країни.

- Було запрошення Президента, яке я сприйняв як честь, бо статус радника Президента є особливим. Це творча робота. Це робота, яка, на мою думку, дозволяла генерувати нові ідеї та втілювати їх у життя, що, гадаю, зараз є найпотрібнішим державі.

- Специфіка цієї посади й досі така, що вона не впорядкована в системі державної служби в принципі, і функції державного радника, по суті, не визначено. Тому перше, чим я зайнявся, діставши цей статус, - намагався визначити механізми й процедури прийняття рішень тощо. Якраз одним із напрямків моєї роботи була саме реформа системи Секретаріату Президента. Мені хотілося, щоб СП став прикладом ефективної роботи. Ми практично завершили розробку структури СП, системи документообігу, системи кадрових призначень, яка базується не на бажанні вищого керівника призначити на певне місце якусь свою людину, а на системі уніфікованого добору - незалежного тестування. На той час вона мала базуватися на системі електронного уряду, яка, на мій погляд, майже повністю дозволяє розв’язати проблеми корупції, незаконного лобіювання тощо.

- На превеликий жаль, поки що ні. Думаю, що для цього є й суб’єктивні, і об’єктивні обставини, які я не маю морального права коментувати.

Щодо інших питань, то одним зі своїх головних завдань я вважав координацію всієї системи міжнародної технічної допомоги в один цілісний механізм, який би допомагав підтримувати внутрішні реформи в державі. Не секрет, що різні міжнародні організації надають багато підтримки Україні, але коефіцієнт корисної дії використання цих ресурсів не перевищує 20 відсотків. Моя ідея полягала в тому, щоб поєднати в самому апараті процес вироблення реформ і процес прийняття рішень. В ідеалі я бачу координатором цієї системи новий державний інститут - Агентство з міжнародного розвитку, яке існує у всіх розвинених західних країнах. Ми досить далеко просунулися в розв’язанні кадрової проблеми. Уже розробили тести для держслужбовців. Але ця ідея мала найбільший спротив усередині СП.

- Головною причиною моєї відставки були саме вибори. Можливо, це пафосно звучить, але я не міг дозволити собі займатися виборчим процесом і числитися на роботі в Секретаріаті. По-друге, та реформа, яка відбулася в Секретаріаті, не зовсім мене задовольняла, і я фактично не бачив для себе там місця. Крім того, статус позаштатного радника, який мені після звільнення запропонував Президент, мене абсолютно задовольняє, бо дозволяє донести до глави держави якісь думки, при цьому не проїдаючи державних грошей.

- Я б не хотів говорити за Президента, але, на мою думку, він бачив усі демократичні сили, які брали участь у революції, в одній політичній структурі. І це бажання є природним. Однак зробити таким чином не було можливості навіть теоретично, бо одна справа, коли ти борешся з антинародним, аморальним режимом, а зовсім інша, - коли стосується поглядів на розвиток країни. Більше того, в кожної політичної сили є своя певна внутрішня мотивація, свої плани на майбутнє. Тому об’єднання було неможливим, хоча спроба зробити це відбулася, але невдала. Суб’єктивною причиною є відсутність монолітної команди, а об’єктивною є те, що нова влада не спромоглася за рік сформулювати стратегічні завдання та план дій.

- Не займатимуся пропагандою. Зазначу тільки, що логіка нашого об’єднання сприятиме тому, щоб ця команда стала монолітною. Це не є шлюб за інтересами. До ПРП в нас були інтенсивні консультації з важковаговиками виборчої кампанії, але, на жаль, усі перемовини чомусь починалися з кількості місць у списку. Для партії «ПОРА» це є неприйнятним. Ми на кожну консультацію йшли з аркушем, де було 24 питання, жодне з яких не стосувалося кількості місць.

- Наприклад, яким чином ми збираємося зменшити податковий тиск, чи хочемо ми вступати в СОТ, як ставимося до НАТО, європейської інтеграції, Єдиного економічного простору, як вони ставляться до того, що у виборчому списку фігурують особи із чорного списку «ПОРИ» тощо. Ризикну передбачити, що ті сили, які об’єднуються на інших принципах, через певний проміжок часу стануть перед проблемою внутрішнього протистояння й розколу. Пройде небагато часу, як ці великі партійні монстри почнуть розколюватися й подрібнюватися, з’являться нові конфігурації тощо. Таким чином, думаю, формула паритетних партнерських відносин, які будуються на ідеології, є набагато життєздатнішою.

- Я не можу повірити в те, що ця дика рабовласницька норма збережеться. Для «ПОРИ» скасування цієї норми - завдання № 1.

- Наша фракція в парламенті негайно виступить з ініціативою скасування цієї норми. І я чомусь вірю, що більшість народних депутатів нас підтримають.

- «ПОРА» із самого початку орієнтувалася на самостійну участь у виборах. Не тому, що ми не хотіли ні з ким об’єднуватися, а тому, що ми не бачили, з ким саме. Інакше кажучи, ніхто не зміг відповісти на наші 24 питання. Коли ПРП не виявилося в жодному з блоків, ми провели з ними, як і з іншими політичними силами, консультації та дійшли ви-сновку, що вони можуть бути нашими політичними партнерами.

- По суті, так. ПРП - це ідеологічна партія. Її політичні компроміси не можна вважати зрадою принципів. Крім того, це досвідчена політична сила. До того ж вона близька нам і за філософією, і за ідеологією.

- Ми чітко бачимо шлях, яким треба йти. Ми намагаємося сконцентруватися на декількох реформах. Це судово-правова реформа, за яку в нас відповідає один із найкращих фахівців у цій галузі Ігор Коліушко. Наступний момент - це концепція енергетичної реформи, насамперед у частині енергозбереження, нових технологій. Також ми виступаємо за реформування соціальної сфери. Тут ми стоїмо на позиції повної монетизації цієї галузі. Інакше кажучи, ми виступаємо за те, щоб держава фінансувала не лікарні, а хворих, не університети, а студентів, не тролейбуси, а пасажирів, які не в змозі заплатити за проїзд тощо.

- Візьмімо, наприклад, освіту. Зараз держава перераховує університетам гроші, щоб вони вчили дітей. Здебільшого державні гроші на місцях розкрадають. Інша річ, якщо б держава виробила універсальну систему оцінювання знань випускників шкіл, наприклад, через незалежне комп’ютерне тестування, за результатами якого дитина могла б вибрати собі навчальний заклад. Згідно з результатами тестування держава надає для студента певну суму грошей, яку переказує на рахунок ВНЗ...

- Гарантією є звичайна ринкова конкуренція. У таких умовах вищі навчальні заклади змушені будуть боротися за студентів. А це означає, що треба буде мати не лише пристойний рівень викладання, а й нормальну матеріально-технічну базу. Тобто гроші, які ВНЗ отримуватиме за навчання студента, ітимуть на поліпшення самого навчального закладу для того, щоб наступного року привабити більшу кількість студентів, а отже, грошей.

- Кожна окрема реформа сама по собі вже практично готова. Інша проблема - це систематизація, визначення, що треба робити в першу чергу. До речі, це є проблемою нинішньої влади, яка не може все скласти до купи.

- Переконувати в тому, що ми найкращі.

- Іти до людей. Спілкуватися з ними й доводити нашу правоту. Так і будується демократичне суспільство - через конкуренцію ідей.

- Усе має відбуватися адекватно. Якщо виникне потреба в масових акціях, то, я вас запевняю, вони будуть. «ПОРА» радикальна за формою, але дуже конструктивна по суті.

- Це неправда. Існує два теоретичних підходи. Перший - це коли партія використовує ім’я яскравої людини для того, щоб народ повірив саме їй. Сама партія фактично ховається за цією людиною. Другий підхід полягає в тому, що знакова людина є уособленням чеснот і цінностей політичної сили. Думаю, «ПОРА» вирізняється тим, що їй не треба ні за кого ховатися. І Кличко є уособленням нашої політичної сили, в цьому випадку Блоку «ПОРА» - ПРП».

Ірина Коробко, Газета "Без цензури"

«Обсудить на форуме Силы Народа»