Керівник виборчої кампанії Партії регіонів Євген Кушнарьов перш ніж відповісти на якесь особливо гостре запитання, витримує хвилинну паузу, довго дивиться у вікно свого шикарного кабінету, що в новому штабі «донецьких» у біло- блакитному особняку на вулиці Липській, і тільки потім відповідає. У коливанні між цими двома полюсами - протокольністю та щирістю - і пройшло його інтерв'ю «Дню». Під кінець розмови Євген Петрович признався, що подумує і про кар'єру письменника. Наприкінці минулого року, нагадаємо, вийшла книжка Є. Кушнарьова «Конь оранжевый. Записки контрреволюционера», тепер він «на стадії осмислення форми та змісту» наступної роботи під робочим заголовком «Оранжевое похмелье». «Книжки - досить комфортна форма самовираження», - запевняє наш співрозмовник.

- Основа федералізму - об'єднання, тоді як сепаратизму, навпаки, - відділення. Так ось, ніколи - ні в думках, ні у справах, ні у словах - ні я, ні мої товариші не сповідували такого страшного явища, як сепаратизм. Влада, однак, зробила чимало, щоб з'єднати в суспільній свідомості ці два абсолютно протилежні терміни.

Під час президентських виборів ця тема набула абсолютно непотрібного, я би навіть сказав - провокаційного відтінку. Але тепер ми спокійно роз'яснюємо людям свою позицію, викладаємо очевидні позитиви федералізму. Адже це справді один із основних пунктів нашої програми. Ми, однак, наголошуємо, що перехід до такої форми державного устрою - не одномоментний акт. Шлях цей довгий, і на деяких його етапах Україна, цілком імовірно, може затриматися надовго.

- Ми цього не драматизуємо. Найміцніші позиції партії справді саме на Донеччині. 40% усіх членів партії - місцева організація. Разом із тим процес зміцнення ПР в інших областях країни триває. А список - це завжди предмет компромісу, він відображає реальний стан партії.

- Хіба вони не мають права балотуватися? Парламентська діяльність багатогранна, справа, думаю, знайдеться кожному.

Особисто я участі у процесі формування списків практично не брав, оскільки на момент мого вступу до Партії регіонів вони, за поданнями обласних організацій, були вже практично повністю складені. І якщо той чи інший місцевий осередок порекомендував будь-кого в список, отже, він у цій людині впевнений, він несе за неї відповідальність.

- Це точно не додає авторитету, - але нинішній владі, яка отаким безпардонним чином намагається впливати на формування симпатій електорату.

Перед вами - один із фігурантів так званих кримінальних справ, вигаданих паном Луценком. Усі дуті обвинувачення розсипалися, не залишилося навіть пилу. Але відповідальності вищих чиновників, у тому числі Луценка, за вчинене ними свавілля ніхто не відміняв.

- Партія регіонів - найпотужніша опозиційна партія, й «укусів» влади справді не боїться. Люди нам вірять, і це підтверджується рейтингами. До речі, їх зростання збіглося з початком найжорсткіших репресій проти нашої партії та її лідерів. Партійний актив, однак, розуміє: «Регіонам» треба удосконалюватися, розвиватися, зміцнюватися насамперед як політичній організації. Ми знаємо сильні свої сторони, які потрібно ще більше зміцнювати, але бачимо також і недоліки, яких необхідно позбуватися. Після перемоги на парламентських виборах, думаю, повернувшись до влади, тобто до звичного для більшості з нас статусу, обов'язково займемося й модернізацією ПР.

- Вони в нас, загалом-то, такі ж, як і в більшості інших партій. Досить сильний ще синдром адміністрування; багато хто досі несе на собі печать перебування в лавах КПУ з її, м'яко кажучи, специфічними нормами внутрішньопартійного життя. Політичній силі, яка формувалася свого часу як партія влади, оволодіти навичками опозиційної діяльності всього за рік було дуже непросто. Але ми із завданням, вважаю, впоралися.

- Блок має свої переваги: на передвиборному етапі він дозволяє охопити ширший електоральний спектр; але є також серйозні мінуси, що повною мірою проявляються вже після виборів. Це і відсутність єдиної генеральної лінії, часто - виникнення кількох центрів впливу, здатних спричинити навіть розкол. До речі, в новітній нашій політичній історії жоден блок довго не проіснував.

Партія - складний організм, усередині якого завжди кілька основних центрів життєдіяльності. Мистецтво лідера в тому, щоб знаходити компроміс між цими центрами. І позиції нашого лідера на сьогодні міцні, як ніколи, це я вам точно кажу. Янукович зумів не тільки сам пройти через випробування, але, провівши через них партію, зміцнити її. За лише це він достойний поваги.

- Знаєте, за весь час, що я в ПР, жодного втручання Ахметова у внутрішньопартійні справи не відчув. Ми з партактивом регулярно зустрічаємося, проводимо засідання політради, президії тощо, багато дискутуємо, але Ринат Ахметов при цьому жодного разу не був присутній. У жодному великому партійному заході, крім відомого з'їзду, він узагалі не брав участі.

- Якщо Ахметов ухвалив для себе рішення прийти в публічну політику, то воно, вважаю, усвідомлене, а аж ніяк не формальне. Знаючи його характер, здібності, колосальну інтуїцію, можу припустити, що ця людина досягне серйозних результатів, у тому числі в публічній політиці.

- Це дуже складне запитання, щоб отак одразу на нього відповісти. Невідомо, чи хоче цього сам Ахметов, чи входить це в його плани, чи потрібне це країні та партії.

Ні щодо нього, ні щодо Колеснікова ПР рішень про подібні кадрові протекції не ухвалювала. Офіційно ми конфігурації з прем'єрством узагалі не обговорювали і до виборів уже, думаю, не обговорюватимемо. Неофіційно, можна, звісно, всяке говорити, але ж і підтверджень цьому немає.

- Підхід, вважаю, трохи більш спрощений. Результати кампанії, безумовно, окреслять основні вектори. Однак процес створення правлячої коаліції мені бачиться дуже непростим, і результат переговорів може виявитися несподіваним.

Якщо сьогодні серед основних претендентів на прем'єрство називають Тимошенко, Януковича і Єханурова, то може статися так, що трикутник цей перетвориться на квадрат.

- Наші позиції значною мірою визначатиме результат виборів. Ми впевнені в тому, що в усіх проблемах і провалах сьогоднішнього життя українців винна «помаранчева команда», а саме - Ющенко, Тимошенко і Мороз. У політиці ніколи не кажуть «ніколи», але з цією трійцею коаліції, швидше за все, не буде. Утім, сьогодні ми суперники, часом навіть запеклі, але після виборів перетворимося на учасників переговорного процесу, а це інший статус.

- Це внутрішня трансформація самого Президента. Хочеться вірити, що він віч-на-віч із самим собою визнав найстрашнішу свою помилку перших днів президентства - оголошення всіх, хто його не підтримував, насамперед Януковича, ворогами. Може, на словах про це не говорилося, але справи свідчили саме про таку позицію. Цим Віктор Андрійович надзвичайно збіднив кадровий потенціал влади; поглибив розкол між елітами і, як наслідок - усім суспільством. У результаті провести ефективну політику він уже просто не міг. Якщо Ющенко внутрішньо це зрозумів (а публічного покаяння я від нього не вимагаю), якщо усвідомив, що запорука успіху - консолідація, отже, в майбутньому можливі будь-які політичні союзи, в тому числі ті, які сьогодні здаються немислимими.

- Більшість - це, навіть при використанні синоніму «ситуативна», дуже голосно сказано. Це просто позиція тих, кому обридла сьогоднішня влада, і для кого вона - конкурент на майбутніх виборах. Нічого дивного тут немає, і продовження це мати не може. Стовідсотково - коаліції в такому складі в майбутньому парламенті не буде.

- Наші позиції збігаються в багатьох питаннях зовнішньої політики, однак радикально розходяться практично в усьому, що стосується розвитку ринкової економіки, векторів розвитку держави. Судіть самі, наскільки такі ідеології сумісні.

- Меморандум, як тепер уже зрозуміло, до союзу, на жаль, не привів. Це був одномоментний акт, що приніс свої результати. Суспільство побачило, що влада не така самовпевнена і, головне, не така всемогутня, якою здавалася раніше. Меморандум був вигідний насамперед країні, тому ми його й завізували.

Не ми, нагадаю, ініціювали його розірвання, зробив це Президент. Тепер він втягує всіх у підписання іншого малозрозумілого документа під назвою «Меморандум про чесні вибори», який, за його логікою, повинен чомусь замінити Конституцію та закони України. Справді, політрада ПР ухвалила рішення рекомендувати нашому лідеру стриматися надалі від підписання будь-яких угод із владою. Грати з Президентом у подібні ігри ми більше не збираємось. Він робить те, що вигідне йому, але це аж ніяк не завжди вигідне нам. Партія регіонів у цьому фарсі участі не братиме!

- Відомо: місце сидіння визначає позицію. Ми змінюємо крісла, змінюється й наша риторика, нічого незвичайного в цьому немає. Однак, побувавши спершу при владі, а потім в опозиції, ми, що цілком логічно, дійшли розуміння того, що принципи та правила повинні бути однакові для всіх. Адже я також можу сказати, що Ющенко, будучи лідером опозиції, багато говорив про важливість захисту прав опозиції, розвитку її інститутів, але, ставши Президентом, нічого для практичної реалізації задекларованого не зробив.

- Так, наш штаб справді залучає консультантами фахівців із Європи, США, Росії, які працюють нарівні з вітчизняними експертами. Практика ця загальноприйнята, і нічого недостойного тут немає.

- До присяги суддів ми готові. Але без дуже твердих гарантій із боку Президента щодо того, що він не використовуватиме КС для перевертання політреформи, присяга справді неможлива. А в якій формі можуть надавати такі гарантії, зважаючи на колосальну недовіру ВР до Віктора Андрійовича, мені й припустити складно. Черговою угодою справі точно не допоможеш.

Ксенія Василенко, Газета "День"

«Обсудить на форуме Силы Народа»