За допомогою "Дія.Бізнес" у Варшаві з початку війни громадяни України відкрили 9 406 підприємств та зареєстрували 48 464 ФОПи. Українці зазвичай намагаються запустити у Польщі бізнес, який потребує найменше витрат на придбання основних засобів, у більшості це послуги, онлайн-торгівля.

Про це повідомили в "Дія.Бізнес" у Варшаві, передає Укрінформ.

У "Дія.Бізнес" зауважили, що за їхньою допомогою з початку війни у Варшаві було відкрито 9 406 фірм, у Кракові - 2 661, у Вроцлаві - 2 128, у Познані - 1 084 та Любліні - 1 033 підприємства.

У великих містах на кшталт Варшави або Кракова вища конкуренція, але при цьому й більший клієнтський попит на товари та послуги. Натомість у провінційних містах легше відкривати виробництво через більшу кількість вільних локацій, нижчу вартість оренди та час на дорогу до роботи.

За словами керівника центру Дія.Бізнес у Варшаві Вікторії Коритнік, не лякають наших людей ані висока конкуренція на місцевому ринку, ані маленька маржа, ані більш тривалий час виходу на рівень беззбитковості. І навіть складнощі з отриманням кредиту на розвиток справи не стають на заваді українським підприємцям.

За даними "Дія.Бізнес", за два останні роки українці зареєстрували в Польщі 48 464 ФОПи. До початку повномасштабного вторгнення наші співвітчизники відкривали близько 200 індивідуальних підприємств на місяць. Навесні 2022 року їх кількість зросла з 600 до 1 700.

Українці в Польщі зазвичай намагаються запустити бізнес, який потребує найменше витрат на придбання основних засобів. У більшості це послуги, онлайн-торгівля, але популярними напрямами також є освіта, будівництво, сфера краси, консалтингові послуги, туризм, послуги на ринку нерухомості, кав’ярні та IT-компанії.

Якщо українці винаймають персонал, то як правило, працевлаштовують своїх співвітчизників. У тому числі й з міркувань економії.

В перші місяці, не володіючи мовою, не знаючи особливостей бухобліку та оподаткування, власники українських фірм шукали польських фахівців. Але зрозуміли, що для багатьох, особливо невеликих бізнесів, вони не по кишені. Перше, з чим стикається український роботодавець у Польщі, це запит польських спеціалістів на велику ставку та маленькі відсотки від прибутку чи від продажу.

"Тож українські компанії, що ведуть одноособову діяльність, не можуть собі дозволити брати на роботу поляків. Навіть компанії, в штаті яких 3-4 співробітники. Тому вони беруть зазвичай українців, які вже живуть у Польщі достатньо довго, вже асимільовані, мають налагоджені соціальні зв'язки, вільно спілкуються польською та англійською мовами", - зауважує  Коритнік.

Вона додала, що на першому етапі наші підприємці переважно орієнтувалися на українського ж покупця.

"Наприклад, сьогодні в українську "Чорноморку", "Львівські круасани", чи Milk Bar черги стоять аж на вулицю. Люди по дві години чекають, щоб сісти за столик. І якщо раніше це були переважно українці, то тепер ми бачимо, що близько 40% у цих чергах – поляки. Поруч з нашим офісом відкрився український салон краси, де працюють наші дівчата, говорять українською, але 80% трафіку при цьому - це вже польські жінки", - розповіла Коритнік.

За її словами, в останні пів року місцева споживча культура під впливом українського бізнесу змінюється.

"Можливо, поляки і не хочуть підтримувати українських підприємців, але тепер у них часто немає іншого вибору", - наголосила Коритнік.

Інф. delo.ua