На державному підприємстві «Чернігівторф» знову неспокійно. Цього разу конфлікт виник між працівниками торф’яних заводів та профільним міністерством. Трудові колективи категорично відмовляються допускати до роботи призначеного Міністерством енергетики та вугільної промисловості директора ДП «Чернігівторф».

Кадрову рокіровку міністерства працівники Смолинського та Ірванцівського торфобрикетних заводів сприймають як чергову спробу рейдерського захоплення стратегічних енергетичних підприємств. Заводчан підтримують на всіх рівнях місцевої влади. Так, обласна та районні ради, включно з обласною державною адміністрацією, неодноразово висловлювалися на підтримку заводчан. Втім, на Печерських пагорбах вирішили інакше! Через непорозуміння з міністерством енергетики працівники ДП «Чернігівторф» подали в трудовий арбітраж. Після вивчення всіх неврегульованих питань рішення арбітражу планують відправити на адресу органів місцевого самоврядування та державного концерну «Укрторф».

Нове дихання

Найбільш категоричні щодо міністерського призначення працівники Смолинської дільниці з видобутку торфу ДП «Чернігівторф» (до позбавлення статусу юридичної особи «Смолинський торфобрикетний завод», – Авт.). У зв’язку з частою зміною менеджменту держпідприємства впродовж багатьох років найновіший в Україні торфобрикетний завод простоював і стрімко йшов до банкрутства. По-справжньому підприємство ожило лише цієї весни. На заводі не просто відновили виробництво торфобрикету, але й значно наростили його обсяги і навіть освоїли нові види продукції. Робітники фактично самостійно управляють підприємством: ремонтують техніку, ставлять на рейки нове виробництво.



«Ми доробили накриття для зберігання пиловидного торфу і з початку жовтня запускаємо нову лінію, – хвалиться начальник Смолинської дільниці Андрій Страхов. – Пиловидний торф – перспективний вид продукції, він неенергоємний і економічно вигідний, тож проблем зі збутом не виникне. До того ж, уже маємо першого серйозного замовника».

За словами заводчан, торф’яна продукція користується небаченим попитом. За минулий місяць випустили 1100 тонн торфобрикету. Такого не було за останні десять років існування підприємства.

«Ми випустили торфобрикету стільки, як за весь минулий рік при так званих «інвесторах»! Випустили самостійно, без інвестиційних вливань. І це лише брикет, а ще є копаний та пиловидний торф! – каже Андрій Страхов. – Уперше за багато років працівникам випишуть премію».

Кількість працівників на заводі стрімко виросла – з 45 їх стало 70! Зросла і заробітна платня – в середньому працівники отримують на руки три тисячі гривень чистими. Підприємство демонструє позитивну динаміку росту показників виробництва. Окрім цехів, тут почали відновлювати заводську їдальню, планують відновити власну пекарню та кухню, де готуватимуть дешеві обіди для заводчан. В найближчих планах – нова залізниця!

«Плануємо прокласти до полів нову залізничну колію, – розповідає голова первинної профспілкової організації ДП «Чернігівторф» Валентина Огієнко. – На власній повоєнній пилорамі виготовляємо шпали, за деревину домовляємося з лісгоспами, нам ідуть назустріч і продають дешевше. А залізницю нам мають прокласти курсанти залізничного полку».

Кадрове рішення міністерства – на користь лобістів!

На Смолинській дільниці з видобутку торфу ДП «Чернігівторф» кипить робота. Апаратниця Оксана Гарбуз пояснює комісії на чолі з заступником голови Чернігівської облдержадміністрації Сергієм Сергієнком, як працює система з виробництва торфобрикету. Загальний стаж роботи жінки в торф’яній галузі – 40 років.

«Нарешті ми відчули хоч якусь стабільність, – коментує Оксана Гарбуз. – Останні кілька місяців ледве встигаємо вивантажувати продукцію. Роботи вистачає».

Підприємство працює не лише з приватними особами та фірмами, але й з державними установами. Так, Смолинська дільниця з видобутку торфу виграла тендер на постачання торфобрикету в соціальні установи Чернігівського та Козелецького районів області.

За словами голови Чернігівської районної ради Олександра Ларченка, тільки соціальні установи Чернігівського району закуплять близько двох тисяч тонн торфобрикету.

Дещо гірша ситуація на Ірванцівському торфобрикетному заводі (розташований у селі Кути Семенівського району, – Авт.). Попит на продукцію підприємства тільки зростає, тож перспективи розвитку є і там. Щоправда, заводчанам доводиться шукати нові поля і возити сировину за 20 км від розташованих потужностей. В останній місяць проблем додалося – завод змушений видобувати торф без ліцензії. Дирекція підприємства каже: видачу ліцензії блокують зверху, киваючи в бік профільного міністерства. У свою чергу, на Печерську поспішно провели конкурс на посаду директора ДП «Чернігівторф». Його виграв уродженець міста Стаханів, що на Луганщині, Володимир Потапенко. Працівники заводів заявили про свою незгоду з рішенням міністерства і виступили проти призначення керівників без узгодження з колективом. Заводчани пропонують залишити на посаді нинішнього виконуючого обов’язки директора держпідприємства Юрія Бондаренка. Володимира Потапенка ж називають ставлеником попереднього інвестора ТОВ «Терма-Груп», з яким колектив конфліктував більше року і який, на думку колективу, зумисне вів підприємство до банкрутства.

«Погляньте на ці гори металобрухту, – киває в бік металевого обладнання, що лежить просто неба, начальник Смолинської дільниці Андрій Страхов. – Це так звані інвестиції ТОВ «Терма-Груп», оцінені ними у 25 мільйонів гривень. Сам завод вони оцінили у 10 мільйонів гривень. Те, що нині завод працює і заробляє гроші, – заслуга трудового колективу, – продовжує Андрій Страхов. – Якщо нас не чіпатимуть, ми до кінця вересня повністю погасимо заборгованість по заробітних платах, почнемо оновлювати рухомий склад, виробничу лінію, розширимо виробництво. З іншого боку, якщо влада на місцях нам не допоможе, то нас задушать. Міністерству ми не потрібні!».

Заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Сергій Сергієнко визнає: підприємства існують завдяки працівникам.

«Я побачив, що Смолинський торфобрикетний завод має можливість гасити борги, виплачувати вчасно зарплату та розвиватися, – каже чиновник. – Одначе адміністрація не може самостійно вирішити кадрові питання заводу. Ми вже висловлювалися з цього приводу, зверталися листами до міністерства, підтримували заводчан, тобто свій крок адміністрація зробила. Нині ж виникає питання, хто все-таки керує підприємством».

Торкнувся Сергієнко і питання ліцензування підприємств. «Має бути інвестиційний план, в якому буде вказано, яким чином на підприємствах будуть гасити борги, – пояснює заступник голови Чернігівської ОДА. – Без цього ліцензії ніхто не дасть».

У трудовому спорі

У Чернігівській обласній раді до питання трудового конфлікту поставилися більш серйозно, ніж в облдержадміністрації. В контексті останньої зустрічі з заступником міністра енергетики та вугільної промисловості заступник голови Чернігівської обласної ради Арсен Дідур скликав спеціальну нараду. Він пояснив, що зустріч у міністерстві була реакцією на звернення депутатів Чернігівської обласної ради до Уряду з пропозиціями передати ДП «Чернігівторф» у комунальну власність облради.

«Чернігівщина покладає великі плани на тоф’яну галузь, – заявив Арсен Дідур. – В умовах децентралізації саме ресурси виходитимуть на перший план. Що стосується конфлікту між трудовими колективами та міністерством, то тут я бачу вихід у юридичній площині. Відомо, що нинішній виконуючий обов’язки директора «Чернігівторфу» Юрій Бондаренко не брав участі в конкурсі на посаду. Саме його хоче бачити колектив. Відмінити конкурс можна або через суд, або шляхом компромісу, або ж через юридичну процедуру із залученням посередників. Ми маємо підготувати аргументовану позицію про невизнання даного конкурсу із проханням призначити новий».

Посередником між міністерством та трудовим колективом виступила Національна служба посередництва і примирення.

Як повідомила заступниця начальника Чернігівського обласного відділення Національної служби посередництва та примирення Марина Максименко, 6 вересня Національною службою було зареєстровано колективний трудовий спір.

«Це розгляд вимог, які висувають наймані працівники, – каже державна посередниця. – Трудовий арбітраж є досудовою інстанцією. Ми плануємо детально вивчити всі неврегульовані питання. Заочно забігаючи наперед, хочу зауважити, що Володимир Бондаренко ] (міністерський призначенець, – Авт.) братиме участь у засіданнях, якщо отримає запрошення хоча б від однієї зі сторін. По завершенню розслідування рішення арбітражу буде направлено до державного концерну «Укрторф», в органи місцевого самоврядування та виконавчої влади».

Пустити «з молотка»!



Призначений за результатами конкурсного відбору у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості директор ДП «Чернігівторф» Володимир Потапенко за освітою інженер-механік. Він закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут і до свого призначення працював на посадах у вугільній галузі, керував багатотисячними колективами у Червонограді та Стаханові. Потапенко пообіцяв присутнім на нараді представникам колективів, що підприємство отримає новий ефективний менеджмент та мільйонні приватні інвестиції.

«Ніяких гонінь і звільнень не буде. Я буду прислуховуватися до колегіальних думок та профспілкових лідерів, – запевнив Володимир Бондаренко[A2] . – Першочерговим кроком буде погашення заборгованості із зарплати, реструктуризація та погашення боргів по всіх рівнях, виконання колективного договору та оптимізація трудових витрат і адміністративних структур, енергоресурсів».

Головним ноу-хау новоспечений директор «Чернігівторфу» назвав гідродобування торфу, на що директори Ірванцівського та Смолинського заводів відреагували сміхом. Вони назвали технологію вигадкою попередньої дирекції та окозамилюванням.

Для того, щоб втілити в життя свій бізнес-план, міністерському призначенцю буде потрібно 20 мільйонів гривень.

«Я гарантую, що ці гроші ми знайдемо і впровадимо нову технологію видобутку торфу», – запевнив Володимир Потапенко.

Щоправда, навіщо підприємству чергові інвестиційні борги, Володимир Потапенко не пояснив. Разом із тим, усе ще діючий виконуючий обов’язки директора ДП «Чернігівторф» Юрій Бондаренко сказав, що до кінця року підприємство заробить 6 мільйонів гривень, які підуть на оновлення виробництва та погашення попередніх боргів.

Сумніви щодо доцільності залучення інвестицій висловили і в Національній службі посередництва та примирення. Так, за словами заступниці начальника регіонального відділення Служби Марини Максименко, на державному підприємстві не може бути мови про приватні інвестиції. А доки триває трудовий арбітраж, у Кабміні зробили «хід конем» і включили стратегічне державне підприємство «Чернігівторф» до приватизаційних списків. Відтак Уряд вкотре дав зрозуміти, що хоче пустити прибуткові державні торфобрикетні заводи «з молотка». У трудових колективів підприємств більше не залишилося сумнівів щодо особи новопризначеного директора «Чернігівторфу». Працівники, як один, переконані: Володимира Потапенка призначили, аби приготувати заводи до приватизації. Заводчани рішуче заявили, що не пустять міністерського ставленика на територію їхніх підприємств.

Автор: Віталій Назаренко

pik.cn.ua