Мільйонні борги, два десятки керівників за останні 10 років, непорозуміння з інвесторами — у такій ситуації наразі державне підприємство «Чернігівторф». Підприємство об'єднує два найбільших заводи — Смолинський та Ірванцівський.

Керівництво «Чернігівторфу» переконує, що повернути зараз борги нереально. Їх потрібно частково списати, решту — реструктуризувати. Через борги виконавча служба постійно блокує рахунки підприємству.

Про це та інше говорили на «кризовій» нараді в Чернігівській ОДА минулого тижня. Зібрались, щоб вирішити як бути далі з державним підприємством.

Основний торф'яний сезон — з травня по липень

«Основна маса торфу добувається влітку. Але влітку немає збуту продукції. Тому підприємства постійно лихоманить. Що можна зробити: домовитись, щоб бюджетні підприємства сплачували за торф не восени і взимку, а протягом всього року. Так працюють, до речі, у Волинській області», — розповідав виконуючий обов'язки директора державного підприємства «Чернігівторф» Аркадій Дяденко. — Ще можна прийняти програму заміни газових котлів та торф'яні».

А от з інвестором спільної мови не знайшли. «Інвестиційно-фінансова компанія», згідно з підписаною угодою у 2013 році, отримувала для переробки увесь добутий на Смолинському заводі торф. Але «Чернігівфтор» та інвестор у січні цього року так і дійшли згоди щодо ціни на видобутий торф. Тому Смолинський завод фактично зупинився.

До речі, Смолинське родовище перспективне — тут можуть добувати до 500 тон фрезерного торфу з гектару (фрезерний спосіб добування торфу: видобуток здійснюється з поверхні тонкими шарами). За сезон — до 30 тисяч тон. Ще одне підприємство — Ірванцівський завод — до 45 тисяч тон. Загалом же торф'яні ресурси області складають 260 мільйонів тон. Це 12% всіх запасів України.

Але видобуток торфу — сезонне виробництво. Добувають його влітку. А перед цим восени та зимою ретельно готують майбутні площі під видобуток. Це потребує коштів. Через проблеми з інвестиціями Смолинський завод таких площ не підготував. Не підготував і Ірванцівський. Але вже з іншої причини: за рахунок прибутків цього заводу (який до речі за 2014 рік показав майже півмільйонну рентабельність) утримувався і офіс «Чернігівторфу», і Смолинський завод.

«Ми працювали з прибутком. Давали продукцію. Однак кошти, зароблені нашим колективом, керівництво «Чернігівторфу» направило на підтримку іншого заводу, який не працював. І вже у грудні 2014 ми мали борг по зарплаті. Коли потрібно було закуповувати пальне восени — воно було по 8 гривень. Тепер по 20. Нам не було навіть за що виїжджати на торф'яні пожежі. У результаті, завод не підготував достатніх площ для видобутку торфу цього сезону», — обурювався представник Ірванцівського заводу.

Колектив цього підприємства бачить тільки один шлях — Ірванцівський завод має стати окремою юридичною особою. І сам розпоряджатиметься заробленими коштами. Однак, є побоювання, що тоді заводу доведеться переоформлювати ліцензію на Ірванцівське родовище торфу. А це час і додаткові витрати.

Чому все зупинилось

«Чому ми перестали працювати? Ціна, яку запропонував «Чернігівторф» за видобутий торф, була неадекватно завищена. Вона робила нашу продукцію неконкурентною. Чому ціна вища ніж на Волині, Рівненщині? Ми не проти, щоб економічний підрозділ ОДА перевірив адекватність ціни», — заявив представник Інвестиційно-фінансової компанії, яка має інвестиційний договір з «Чернігівторфом».

Попередній керівник «Чернігівторфу» запевнив, що інвестиційна угода буквально врятувала Смолинський завод, який багато років простоював. Техніка —у жахливому стані. 60 чоловік колективу були «у підвішеному стані». Їх не звільняли і не давали роботи.

І от, кінці 2013 року підписано інвестугоду з Інвестиційно-фінансовою компанією. Завод запрацював. З травня 2014 почали видобуток. Прийняли на роботу 70 чоловік. Платили зарплату. Тільки за 2014 рік «Чернігівторф» заплатив більше 3 мільйонів податків. За сезон добули 11 тисяч тон.

Держава — нефективний власник?

Фонд державного майна у Чернігівській області також не проти, щоб Ірванцівський та Смолинський заводи стали окремими юридичними особами. І також закликає не боятися банкрутства: проведена у прозорий демократичний спосіб така процедура оздоровить підприємства та дозволить зайти сюди інвестору.

А ще є Урядовий законопроект, який дозволить розпочати приватизацію "Укрторфу". Тут два шляхи: або акціонування, або повний продаж майнового комплексу. Для обох процедур потрібні кошти на оцінку майна та фінансове оздоровлення підприємства. Адже на борги та непрацюючі заводи приходять тільки ті, кого цікавить метал або земля.

Найбільше критики дісталось керівнику «Чернігвфтору». Доходило до прямих звинувачень у доведенні підприємства до банкрутства з метою подальшого рейдерства.

«З нового року заводи стоять. Борги з електроенергії. Борг з зарплати — більше 1 мільйона. Думаю, це перша фаза рейдерського захоплення. Сумнівні договори з сумнівними компаніями з уставним капіталом у кілька тисяч гривень» — такі побоювання озвучив один з колишніх працівників «Чернігівторфу».

cntime.cn.ua