Верховна Рада України постановляє:

 

І. Внести до Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (Відомості Верховної Ради України, 1999 p., № 11, ст. 78; 2000 p., № 24, ст. 186; 2003 p., № 26, ст. 193, № 37, ст. 300) такі зміни:

 

1. У преамбулі слова «з інших країн, митних союзів або економічних угруповань» замінити словами «незалежно від країни походження та експорту товару».

 

2. У статті 1:

пункт 3 доповнити реченням такого змісту: «Визначення значної шкоди повинно базуватися на фактах, а не на голослівних твердженнях, припущеннях або маловірогідній можливості»;

пункт 4 після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

«споживачі, об’єднання споживачів».

 

У зв’язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим;

пункт 12 викласти в такій редакції:

«12) період розслідування – період, за який Міністерством досліджується динаміка зростання обсягу імпорту товару, що є об’єктом розслідування, та виробниче, торговельне і фінансове становище національного товаровиробника».

 

3. Частину першу статті 2 викласти в такій редакції:

«1. Цей Закон застосовується до операцій, пов’язаних з імпортом будь-якого товару незалежно від країни його походження та експорту».

 

4. У статті 7:

в абзаці другому частини першої слова «на десятий день» замінити словами «через місяць»;

частину другу після абзацу п’ятого доповнити новими абзацами такого змісту:

«На засіданнях Комісії приймаються рішення з питань:

порушення або відмови в порушенні спеціального розслідування щодо імпорту товару;

застосування попередніх спеціальних заходів щодо імпорту товару, який є об’єктом розслідування;

застосування заходів нагляду за імпортом товару, який є об’єктом розслідування;

застосування спеціальних заходів щодо імпорту товару, який є об’єктом розслідування;

припинення спеціального розслідування без застосування спеціальних заходів;

лібералізації спеціальних заходів щодо імпорту товару; перегляду спеціальних заходів щодо імпорту товару; скасування спеціальних заходів щодо імпорту товару; інших на виконання цього Закону». У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом шістнадцятим.

 

5. Частину другу статті 8 викласти в такій редакції:

«2. Період розслідування становить, як правило, від одного до трьох років. В окремих випадках цей строк може перевищувати три роки.

Строки періоду розслідування визначаються Міністерством».

 

6. Пункт 3 частини другої статті 9 виключити.

 

7. Друге речення абзацу третього частини третьої статті 10 виключити.

 

8. У частині першій статті 11:

пункт 4 викласти в такій редакції:

«4) Міністерством попередньо встановлено, що існують обставини, коли зволікання із застосуванням попередніх спеціальних заходів може призвести до заподіяння шкоди, наслідки якої буде важко усунути в подальшому»;

у пункті 5 слово «значне» виключити.

 

9. У статті 12:

частини другу і третю викласти в такій редакції:

«2. Заінтересовані сторони, які передають Міністерству або Комісії конфіденційну інформацію, повинні супроводжувати її неконфіденційним резюме. Це резюме повинно бути настільки деталізованим, щоб була зрозумілою суть конфіденційно переданої інформації. Якщо заінтересовані сторони не можуть скласти з конфіденційної інформації неконфіденційне резюме, зазначені сторони повинні навести причини, з яких зазначене резюме не може бути подано.

Якщо Міністерство вважає, що вимога щодо конфіденційного режиму інформації є необгрунтованою, а особа, яка передала інформацію, не хоче її розголошення або не дає дозволу на її розкриття у загальних рисах або у формі резюме, таку інформацію можна не брати до уваги, крім випадку, коли, використовуючи відповідні джерела, можна переконливо довести, що ця інформація є достовірною.

3. Міністерству або Комісії забороняється розголошувати конфіденційну інформацію без дозволу сторони, що її надала. Інформація, якою обмінюються Міністерство та Комісія, а також інформація про засідання Комісії чи службові документи Міністерства або Комісії з питань, що стосуються певного спеціального розслідування, не розголошуються»;

частину сьому виключити.

 

10. У статті 13:

абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

«1. У процесі спеціального розслідування Міністерство проводить дослідження всіх відповідних факторів об\'єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника, зокрема»;

у частині другій:

друге речення пункту 3 після слів «(тобто зниження цін або перешкодження підвищенню цін, що, як правило, склалися)» доповнити словами «продуктивності праці; використання основних фондів», а після слів «розмірів прибутків» – словами «або збитків»;

доповнити абзацом шостим такого змісту:

«У разі коли крім зростання обсягу імпорту одночасно існують інші фактори заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, шкода, завдана іншими факторами, не вважається шкодою, заподіяною внаслідок зростання обсягу імпорту»;

у пункті 2 частини третьої слова «потенціал країни походження або країни експорту» замінити словами «потенціал країн походження або країн експорту».

 

11. У статті 14:

у частині другій слова «походженням з іншої країни, митного союзу або економічного угруповання» замінити словами «незалежно від країни походження та експорту»;

частину сьому викласти в такій редакції:

«7. Строк застосування заходів нагляду є обмеженим і не може перевищувати строку проведення спеціального розслідування».

 

12. У пункті 1 частини четвертої статті 15 слова «ціна товару, за якою здійснюється операція, перевищує більше ніж на п’ять відсотків ціну, зазначену у дозволі на імпорт, або» виключити.

 

13. У статті 16:

пункт 1 частини першої виключити;

в абзаці третьому частини третьої слова «назву країни експорту» виключити;

частини шосту і сьому викласти в такій редакції:

«6. У разі відсутності достатнього обґрунтування необхідності встановлення іншого рівня квоти для запобігання або усунення наслідків значної шкоди граничний рівень квоти не може бути нижчим за середньоарифметичну величину здійснюваного протягом трьох останніх репрезентативних років, за який є наявна статистика імпорту товару, який є об’єктом спеціального розслідування, якщо тільки не буде обґрунтовано необхідність іншого рівня для запобігання або усунення значної шкоди.

7. У разі якщо квота розподіляється між країнами експорту, цей розподіл може погоджуватися з ними. Якщо погодження не відбулося, квота розподіляється між країнами експорту відповідно до їх частки в імпорті в Україну товару, що є об’єктом спеціального розслідування, протягом попереднього репрезентативного періоду»;

після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

«10. У ході проведення розслідування Комісія може прийняти рішення про припинення спеціального розслідування без застосування спеціальних заходів. Зазначене рішення приймається Комісією більшістю голосів після подання Міністерством висновків та звіту про результати проведення спеціального розслідування».

У зв’язку з цим частини десяту і одинадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою і дванадцятою;

частину одинадцяту після слів «за дорученням Комісії» доповнити словами «публікує в газеті відповідне повідомлення та».

 

14. У статті 18:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Спеціальні заходи застосовуються протягом періоду, необхідного для запобігання або усунення наслідків значної шкоди та полегшення процесу економічного пристосування національного товаровиробника до умов конкуренції. Цей період не може перевищувати чотирьох років, якщо тільки він не продовжений у тому разі, коли Комісією виявлені обставини, наведені в частині другій цієї статті»;

абзаци другий і третій частини другої викласти в такій редакції:

«продовжує існувати потреба в застосуванні заходів для запобігання або усунення наслідків значної шкоди;

є докази того, що заінтересований національний товаровиробник перебуває в процесі адаптації до умов конкуренції»;

частини четверту і п’яту викласти в такій редакції:

«4. У разі коли строк застосування спеціальних заходів перевищує один рік, такі заходи повинні бути поступово лібералізовані через регулярні (рівні) інтервали протягом строку їх застосування.

5. Загальний строк застосування спеціальних заходів, включаючи строк застосування попередніх спеціальних заходів, строк початкового застосування спеціальних заходів та будь-яке його продовження, не повинен перевищувати вісім років».

 

15. У частині першій статті 19:

абзац другий виключити;

доповнити частину абзацами такого змісту:

«У разі коли строк застосування спеціальних заходів перевищує три роки, такі заходи підлягають лібералізації не пізніше ніж після закінчення половини цього строку. За можливості спеціальні заходи скасовуються чи прискорюється темп їх лібералізації.

Заходи, строк застосування яких продовжений відповідно до частини другої статті 18 цього Закону, не можуть бути більш обмежувальними, ніж вони були наприкінці попереднього строку, і повинні надалі лібералізуватися».

 

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

 

№ 3028-IV , 1 листопада 2005 року